21 грудня 2020 року справа №520/1671/2020
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участі представника позивача Пономарьова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 520/1671/2020 (головуючий І інстанції Зінченко О.В., складено в повному обсязі 23.09.2020 року в м. Слов'янську Донецької області) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про стягнення штрафу,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 22.01.2020 ВП №60627480 на суму 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняття вищевказаної постанови недоречне та передчасне, з огляду на те, що ними в Донецькому окружному суді оскаржується постанова про накладання штрафу на суму 5100 грн. (справа №200/671/20-а).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Наголошує, що відповідальність також настає тоді, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Тобто державний виконавець мав встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Крім того, звертає увагу суду, що, на думку позивача, рішення суду ухвалено з порушенням територіальної підсудності.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне.
02 липня 2018 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист за рішенням від 13 березня 2018 року по справі №826/11739/17, згідно якого зобов'язано Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 322077,27 грн., а також надміру сплачених грошових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 1807834,54 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Судове рішення набрало законної сили 14 червня 2018 року (а.с. 84-85).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі замінено боржника у виконавчих листах - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області у виконавчих листах Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року №826/11739/17 на Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, місцезнаходження: 87500, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59).
18 листопада 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюком М.Ю. за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі №826/11739/17 відкрито виконавче провадження ВП № 60627480. Зобов'язано боржника - Головне управління ДФС у Донецькій області підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 322077,27 грн., а також надміру сплачених грошових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 1807834,54 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Надано строк на виконання рішення строку 10 робочих днів. Постанова отримана ГУ ДПС у Донецькій області 28 листопада 2019 року (а.с. 86-87, 90).
Листом Головного управління ДПС у Донецькій області № 31590/10/05-99-13-01 від 09 грудня 2019 року повідомлено, що стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників здійснюється відповідно до статті 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 №845 (а.с. 91).
20 грудня 2019 року у виконавчому провадженні ВП № 60627480 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюком М.Ю. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. Постанова отримана ГУ ДПС у Донецькій області 26 грудня 2019 року (а.с. 92-93, 95).
22 січня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 60627480 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюком М.Ю. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальністю за умисне невиконання рішення. Постанова на адресу позивача надійшла 28 січня 2020 року (а.с. 6, 96-98).
30 квітня 2020 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №200/671/20-а у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 грудня 2019 року ВП № 60627480 про накладення штрафу у розмірі 5100грн, 00 грн. відмовлено (а.с. 205-209).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що позивачем не надано жодної поважної причини невиконання судового рішення, а згідно матеріалів справи позивач не виконував судове рішення без поважних причин, а тому його правомірно оштрафовано на суму 5100 грн. відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін (а.с. 210-212).
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На підставі частини другої статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Аналіз викладеної норми свідчить, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону №1404 можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.
Для накладення штрафу за вищевизначених умов державний виконавець повинен перевірити, чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк, визначений на виконання рішення боржником, чи є поважні причини невиконання рішення боржником.
Як свідчать матеріали справи, під час розгляду адміністративної справи №200/671/20-а Донецьким окружним адміністративним судом надано оцінку діям позивача до накладення на нього штрафу у розмірі 5100 грн, 00 грн., згідно постанови відповідача від 20 грудня 2019 року у цьому ж виконавчому провадженні за № 60627480. Так, судом установлено, що позивачем не надано жодної поважної причини невиконання судового рішення, а згідно матеріалів справи позивач не виконував судове рішення без поважних причин, а тому його правомірно оштрафовано на суму 5100 грн. відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано позивачем доводами апеляційної скарги, що першу постанову від 20 грудня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. боржником отримано 26 грудня 2019 року. У визначений державний виконавцем строк 10 робочих днів, боржником вимоги виконавчого листа не виконані, будь-які підтверджуючі документи виконання рішення суду або причин невиконання відповідачеві не надано.
При цьому, статтею 24 Порядку №845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).
В апеляційній скарзі позивач, як підставу невиконання судового рішення визначає відсутність належного правового регулювання в чинних нормах системи адміністративного права України щодо повернення коштів на поточний рахунок платників податків за рішенням суду, що є фактично незгодою з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 року, яке набрало законної сили 14.06.2018 року та яким зобов'язано позивача підготувати та подати висновок відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку у розмірі 1807834,54 грн. товариству «Метро Кеш Енд Кері Україна».
Між тим, відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України (…)
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
В апеляційній скарзі позивач не навів вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання судового рішення , не звертався з заявами про зміну способу, порядку виконання судового рішення чи його роз'яснення тощо.
З огляду на зазначене суд не приймає доводи апелянта, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження».
Слід зазначити, що факт оскарження позивачем постанови про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду не є обставиною, яка надає можливість не виконувати вимоги державного виконавця зобов'язального характеру на виконання рішення суду. Водночас, як свідчать матеріали адміністративної справи виконавче провадження відповідачем не зупинялось.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що 22 січня 2020 року державним виконавцем обґрунтовано, за наявності підстав визначених статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладання на позивача штрафу у подвійному розмірі за невиконання рішення суду, а саме 10200,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил територіальної підсудності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515 (а.с. 102).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 у цій справі, адміністративну справу № 520/1671/2020 передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (а.с. 119-121).
Враховуючи, що у даному випадку йдеться про альтернативну територіальну юрисдикцію (підсудність) за вибором позивача, позивач не оскаржив ухвалу суду про передачу справи на розгляд Донецького окружного адміністративного суду, доводи позивача про порушення правил територіальної підсудності є неприйнятними.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 271, 272, 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 520/1671/2020 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць