21 грудня 2020 року справа №200/2429/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участі представника відповідача Пономарьова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 200/2429/20-а (суддя І інстанції Тарасенко І.М., повний текст складено 22 червня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 грудня 2019 року № Ю-322-00,-
У березні 2020 року позивач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулося року до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якого, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с 48), просив суд скасувати вимогу № Ю-322-00 від 03.12.2019 року про сплату боргу в сумі 24935027,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із отриманою вимогою, оскільки вона суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, у справі
№200/2429/20-а позов задоволено, внаслідок чого вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № Ю-322-00 від 03.12.2019 року про сплату боргу в сумі 24935027,84 грн. скасовано. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» судовий збір у сумі 21020,00 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що норми пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення до тих обов'язків, які платник не мав можливості виконати з об'єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34032208. Як платник податків перебуває на обліку у Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Донецькій області (Вугледарське відділення).
03 грудня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-322-00 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 24935027,84 грн.
Вказана вимога отримана позивачем 06.12.2019 року.
Позивач звертався зі скаргою за № 2491 від 12.12.2019 до Державної податкової служби України, яка згідно рішення від 17.01.2020 року за №2206/6/99-00-08-01-01-06, залишена без задоволення.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу, оскільки вважає її такою, що прийнята з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:
"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.
Як зазначалося, позивач як платник податку перебуває на обліку у Мар'їнській ОДПІ Головного управління ДПС у Донецький області (Вугледарське відділення).
Населений пункт м. Вугледар Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 2 грудня 2015 року № 1275-р.
З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 03 грудня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 03.12.2019 року.
Таким чином, спірна вимога про сплату недоїмки та застосування наслідків такої не сплати є протиправною на момент її формування.
Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.
Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-322-00 від 03.12.2019 в спірній сумі є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 року № Ю-322-00 на суму 24935027,84 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 200/2429/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар