ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 грудня 2020 року м. Київ № 640/21924/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - УПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо не проведення перерахунку та виплати без обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з його розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці Київського міського військового комісаріату за вих. ВСЗ/3433 від 06.07.2020 з додатками - №№ ВСЗ/3433/1, ВСЗ/3433/2 ВСЗ/3433/3 від 06.07.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплату без обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 , виходячи з його розмірів грошового забезпечення, визначених в додатках довідки Київського міського військового комісаріату за вих. ВСЗ/3433 від 06.07.2020 - №№ ВСЗ/3433/1, ВСЗ/3433/2 ВСЗ/3433/3 від 06.07.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у відмові у перерахуванні та виплаті пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відзиві на позовну заяву вказано про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії.
У своїй відповіді на відзив позивач висловив незгоду з позицією відповідача.
Також матеріали справи містять заяви позивача про пришвидшення розгляду справу у зв'язку з її великим значенням для нього.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.
Після звільнення позивача з військової служби в 2010 році, він перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 65% грошового забезпечення, що становить 12 683,13 грн, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 у справі № 640/14674/20, ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслані на адресу відповідача за вих. ВСЗ/3433 від 06.07.2020 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою заступника голови місцевого суду №№ ВСЗ/3433/1, ВСЗ/3433/2, ВСЗ/3433/3, однак жодних дій, спрямованих на перерахунок пенсії позивача відповідачем вчинено не було.
З такою бездіяльністю позивач не згоден і вважає що пенсія йому нарахована та виплачується, як військовому пенсіонеру, з порушенням норм чинного законодавства, оскільки показники грошового забезпечення для перерахунку пенсії були надані відповідачу у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Так, довідкою КМВК № ВСЗ/3433/1 від 06.07.2020, виданій на підставі довідки Територіального управління ДСА у м. Києві від 06.08.2018 № 344, встановлено з 01.01.2018 по 03.12.2018 такий розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 : посадовий оклад - 17 620,00 грн, оклад за військове звання - 1 480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 45% з 01.01.2018 по 03.12.2018 - 8 595,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 8 449,00 грн.
Довідкою КМВК № ВСЗ/3433/2 від 06.07.2020, виданій на підставі довідки Територіального управління ДСА у м. Києві від 16.04.2019 за № 268, встановлено з 04.12.2018 по 31.12.2018 такий розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 : посадовий оклад - 26 430,00 грн, оклад за військове звання - 1 480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 45% - 12 559,50 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 8 449,00 грн.
Довідкою КМВК № ВСЗ/3433/3 від 06.07.2020, виданій на підставі довідки Територіального управління ДСА у м. Києві від 16.04.2019 за № 269, встановлено з 01 січня 2019 року такий розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 : посадовий оклад - 28 815,00 грн, оклад за військове звання - 1 480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 45% з 01.01.2019 - 13 632,75 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 8 449,00 грн.
Наведені вище дані перевищують максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), зокрема, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015).
25.08.2020 представник позивача звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зокрема, на підставі направлених на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №640/14674/19 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві № ВСЗ/3433 від 06.07.2020 довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №№ ВСЗ/3433/1, ВСЗ/3433/2, ВСЗ/3433/3.
09.09.2020 позивач одержав відповідь від ГУ ПФУ в м. Києві, в якій було зазначено, що вказаним рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №640/14674/19 на відповідача не покладено жодних зобов'язань щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії позивача, а відтак підстави для такого перерахунку відсутні.
Порядок проведення перерахунку пенсії регулюється статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС. Однак, будь-які повідомлення від Мінсоцполітики про підстави проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку відповідно до постанов Кабінету Міністрів України до Головного управління не надходили.
Крім того, відповідач зазначив, що не вважає порушеними права позивача щодо обмеження максимального розміру пенсії, оскільки таке порушення має бути обгрунтоване.
Вважаючи таку бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень частини другої статті19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті19 Конституції України).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України у Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ), прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів чи інші підстави, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01.01.2017) у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме: - ч.7 ст.43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень; - перше речення ч.1 ст.54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення ч.7 ст.43, першого речення ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.
Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016), частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Після чого, Законом України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2017), у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Отже, вищевказані положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 2010 році.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьому статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність (зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 03.10.2018 у справі № 753/12169/17 та від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, наведені вище розміри грошового забезпечення позивача перевищують максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), зокрема, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015).
Отже, приходячи до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявності правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без максимального обмеження її розміру, суд бере до уваги, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивачу відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії обмежено її максимальний розмір.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Позивач є особою, що має право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, а зміна його грошового забезпечення в даному конкретному випадку встановлена положеннями Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно, з огляду на наведене та виходячи з приписів статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, позивач має право на перерахунок призначеної йому пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті пенсії без обмеження максимального розміру ОСОБА_1 на підставі довідок Київського міського військового комісаріату №№ ВСЗ/3433/1, ВСЗ/3433/2, ВСЗ/3433/3 від 06.07.2020, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років та її виплати без обмеження максимального розміру, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідках ІНФОРМАЦІЯ_2 №№ ВСЗ/3433/1, ВСЗ/3433/2 ВСЗ/3433/3 від 06.07.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату без обмеження максимального розміру, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 № ВСЗ/3433/1 від 06.07.2020.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 з 04.12.2018 перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату без обмеження максимального розміру, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 № ВСЗ/3433/2 від 06.07.2020.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2019 перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату без обмеження максимального розміру, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 № ВСЗ/3433/3 від 06.07.2020.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Суддя Н.А. Добрівська