ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
21 грудня 2020 року м. Київ № 640/29054/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДР: 39411771), в якому просить суд визнати дії відповідача щодо порушення строку надання відповіді на інформаційний запит від 04.09.2020 № 04/09-4 - протиправними.
Ухвалою суду від 30.11.2020 позовну заяву позивача залишено без руху.
При цьому, залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага на те, що згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підтвердження підстав звільнення позивача від сплати судового збору надано посвідчення серія НОМЕР_2 .
Так, суддею було зазначено про те, що по-перше, вказане посвідчення надано позивачем у такому вигляді з якого неможливо встановити факт того, що таке посвідчення належить саме позивачу та, як наслідок перевірити, чи має позивач пільги, передбачені для УБД.
В контексті наведено була також зауважено, що позивачем надано копію посвідчення серія НОМЕР_2 на першій сторінці якого, яке розміщене на одному аркуші А4 в альбомному вигляді, зазначено про те, що таке посвідчення видане ГУ МВС України в Київській області, однак не містить особистого підпису особи. Тоді як на іншій (окремій) сторінці аркушу А4 в альбомному вигляді міститься інформація про те, що: «Пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій», що видане 09.02.2015, яке містить підпис невідомої особи та скріплений печаткою, з якої неможливо встановити, якому саме органу належить така печатка.
Крім іншого була звернута увага на те, що з наданих копій таких окремих аркушів неможливо встановити факт того, що перша сторінка такого посвідчення є одним і тим же посвідченням, що міститься на іншому (другому) наданому суду альбомному аркуші, що може свідчити про те, що такі копії аркуші посвідчень є різними посвідченнями.
По друге, ухвалою судді від 30.11.2020 було також зосереджено увагу позивача та його представника на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 за позовом фізичної особи з приводу оскарження Указу Президента України, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ВП ВС зазначила, що у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
ВП ВС зазначила, що суд першої інстанції встановив, що особа звернулася до суду з позовом з приводу оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни.
ВП ВС зазначила, що через наявність таких обставин відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя постановив ухвалу про залишення позовної зави без руху, згідно з якою позивач мав подати документ про сплату судового збору або докази звільнення його від сплати цього платежу.
Відтак, ВП ВС погодилась з ухвалою КАС ВС про залишення позову без руху з підстав несплати судового збору та повернення позову у зв'язку з не усуненням недоліків позову, зазначених в ухвалі КАС ВС про залишення позову без руху.
В ухвалі від 20.11.2020 суддею було зазначено про те, що у даному випадку суддею вбачається аналогічний висновок відносно того, що оскаржувані дії відповідача щодо порушення строку надання відповіді на інформаційний запит від 04.09.2020 № 04/09-4 не стосуються та не зачіпають порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни - учасників бойових дій, не пов'язаний з реалізацією даного правового статусу. У зв'язку з чим, за звернення до суду з даним позовом позивачу, на виконання вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, слід було сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто у розмірі 840,80 грн., оскільки позивачем заявлено 1 (одну) вимогу немайнового характеру.
Відтак, ухвалою від 30.11.2020 про залишення позовної заяви без руху позивачу було запропоновано надати суду оригінал документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 840,80 грн.
08.12.2020 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків «касаційної скарги», в якій представника позивача зазначає про те, що він принагідно звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 , є учасником бойових дій АТО і звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У вказаній заяві представник позивача Калько Д.О. зазначає, що у додатках до поданої касаційної скарги ОСОБА_2 наявна копія посвідчення учасником бойових дій серія НОМЕР_3 (надається повторно в кращій якості).
Звертає увагу суду на практику Верховного Суду, а саме: постанову від 21.03.2018 по цивільній справі № 2-3901/08-ц (провадження № 61-2127 св 18) щодо питання сплати судового збору учаснику бойових дій, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтованими є доводи ОСОБА 3, що до 01 вересня 2015 року надання пільг по сплаті судового збору ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було унормоване частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої, такі пільги надавалися у випадках, коли спір виник з відносин, що врегульовані безпосередньо цим Законом, проте з 01.01.2015 правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав.
Крім того, представник позивача додатково посилається на практику Верховного Суду, а саме справи: № 826/8841/16, № 826/8863/16, № 826/8846/16 та зазначив, що у вказаних справах Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, який в свою чергу є учасником бойових дій АТО - з першого разу.
Також, звертає увагу суду на практику Верховного Суду про те, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені копіями ордеру або довіреності, засвідченої у тому числі і ним самим (постанова по справі № 308/8995/17 від 17.12.2018 та постанова по справі № 809/1092/18 від 17.01.2009).
Відтак, представник позивача просить суд відкрити провадження по справі № 640/29054/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо порушення строку надання відповіді на інформаційний запит від 04.09.2020 № 04/09-4.
До вказаної заяви від 08.12.2020 представником позивача додано копію посвідчення ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 .
Тобто, позивачем так і не було надано суду доказів сплати судового збору у розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», тобто, за 1 (одну) вимогу немайнового характеру для фізичних осіб - 840,80 грн.
Разом з тим, ознайомившись з наданою позивачем заявою про усунення недоліків «касаційної скарги» та доданою до заяви копією посвідчення серія НОМЕР_2 , суд виходить з наступного.
Так, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
Абзацом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2020 - 2102,00 грн.
Відтак, зважаючи на те, що у позовній заяві позивачем заявлено 1 (одну) вимогу немайнового характеру, за звернення до суду з даним позовом позивачу необхідно було сплатити судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн.
Як вже було зазначено судом, представником позивача до заяви про усунення недоліків «касаційної скарги» надано на одному аркуші А4 копію посвідчення. Одна частина посвідчення серія НОМЕР_2 , яке видане ГУ МВС України в Київській області на ім'я ОСОБА_1 розміщена у верхній частині аркуша А4, тоді як у нижній частині аркуша А4 розміщена інша частина посвідчення, на якій зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України.
Разом з тим, знову ж таки варто повторно акцентувати увагу на тому, що позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано копію посвідчення серія НОМЕР_2 у верхній частині аркуша А4 - посвідчення зазначено про те, що таке посвідчення видане ГУ МВС України в Київській області, однак не містить особистого підпису особи, що є наслідком ненадання такому документу юридичної значимості.
Тоді як у нижній частині аркуша А4 розміщена інша частина посвідчення, в якій міститься інформація про те, що: «Пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій», яке видане 09.02.2015, яке містить підпис невідомої особи та скріплений печаткою, з якої неможливо встановити, печаткою якого саме органу скріплене така частина посвідчення.
При цьому, суд повторно звертає увагу на те, що з наданих копій на одному аркуші А4 окремих частин посвідчень неможливо встановити факт того, що такі частини є одним і тим самим посвідченням, оскільки печатки органу (органів), які проставлені на таких різних частинах, з яких можливо б було пересвідчитись, що такі печатки належать одному і тому самому органу, є нечіткими, оскільки позивачем надано неякісні копії таких частин посвідчень (посвідчення).
Більш того, навіть якщо і припустити, що позивач є учасником бойових дій і має пільги на всій території України для ветеранів війни - учасників бойових дій, то суд зазначає про наступне.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто, право на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду особі - ветерану війни - учаснику бойових дій з позовом надано лише у тому випадку, коли такий позов безпосередньо пов'язаний з порушення її соціальних гарантій, пов'язаний саме зі статусом учасника бойових дій.
Дана правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 за позовом фізичної особи з приводу оскарження Указу Президента України, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, як вже було зазначено судом, позивач просить суд визнати дії відповідача щодо порушення строку надання відповіді на інформаційний запит від 04.09.2020 № 04/09-4 - протиправними.
У запиті на інформацію № 04/09-4 від 04.09.2020, з яким позивач звертався до відповідача, позивач, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив відповідача надати інформацію щодо наступних питань:
1) чи є факт скасування державної реєстрації земельної ділянки підставою для переведення земельної ділянки в архівний шар? Та яким нормативно-правовим актом це регулюється;
2) чи є факт переведення в архівний шар земельної ділянки підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки? Та яким нормативно-правовим актом це регулюється.
Тобто, зі змісту поставлених позивачем перед відповідачем питань вбачається, що такі питання не пов'язані з обсягом питань, які зачіпають соціальні права позивача, що стосуються його статусу - учасника бойових дій.
При цьому, підставою для звернення до суду слугували ті обставини, що на такий запит позивача від № 04/09-4 від 04.09.2020, відповідачем надано відповідь поза межами п'ятиденного строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з огляду на що позивач, через свого представника звернувся до суду з даним позовом.
Зазначене також свідчить про те, що порушення відповідачем строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для надання позивачу відповіді на запит від 04.09.2020 № 04/09-4 не пов'язаний з порушенням прав позивача, що пов'язаний із захистом його соціального статусу - учасника бойових дій.
З огляду на що, суд вкотре зазначає про те, що позивач, за звернення до суду з даним позовом зобов'язаний був сплатити судовий збір у порядку та розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», що позивачем зроблено не було, чим не дотримано вимоги ч. 3 ст. 161 КАС України та не виконано вимоги ухвали судді від 30.11.2020 про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, безпідставним є посилання позивача у заяві на усунення недоліків касаційної скарги на постанову Верховного Суду, від 21.03.2018 по справі № 2-3901/08-ц (провадження № 61-2127 св 18) щодо питання сплати судового збору учаснику бойових дій, оскільки, по-перше, така постанова прийнята Касаційний цивільним судом у складі Верховного Суду в межах цивільної справи, яка не має жодного відношення до даної адміністративної справи, по-друге, як вже було зазначено вище судом, правова позиція щодо сплати судового збору учасниками бойових дій відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19.
Необґрунтованим також є посилання позивача на практику Верховного Суду у справах: № 826/8841/16, № 826/8863/16, № 826/8846/16, в яких позивач, як зазначає позивач, у вказаних справах Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, який в свою чергу є учасником бойових дій АТО - з першого разу, оскільки предмет та підстави позову у таких справах: № 826/8841/16, № 826/8863/16, № 826/8846/16 відрізняється від предмету та підстав позову за даною позовною заявою.
Крім іншого, суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.
Допущення заявником суттєвих помилок в оформленні позовної заяви, а також їх не усунення після залишення позовної заяви без руху, є створенням для адміністративного суду перепон, які унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі та відправлення належного правосуддя.
Тобто, при формуванні позовної заяви та доданих до неї матеріалів до суду, на позивача не покладено жодних додаткових обов'язків та тягаря відносно надання суду копії позовної заяви з копіями доданими до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, обов'язок надання яких вимагається КАС України (ч. 1 ст. 161).
Відтак, зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 30.11.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.
Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Примірник позовної заяви з доданими до неї документами залишити суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.
Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін