21 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/4499/20
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 531 від 04.09.2020, як такий, що є незаконним.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 531 від 04.09.2020 йому оголошено попередження про неповну службову відповідальність; винесення наказу відбулось у зв'язку із порушенням Дисциплінарного статуту Збройних сил України та розпорядку дня військової частини, з чим позивач не погоджується, наголошує, що правопорушення, а саме - неприбуття до військової частини, відбулось у зв'язку із хворобою. Позивач вважає винесення наказу протиправним, таким що порушує його права.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивач був відсутній на службі протягом 17-19 серпня 2020 року, в телефонному режимі повідомив, що знаходиться у хворобливому стані, про що має медичну довідку. 20.08.2020 прибувши на службу позивач надав командиру взводу довідку про тимчасову непрацездатність від 17.08.2020 №521. В ході службового розслідування встановлено, що позивач, не перебуваючи у невідкладеному стані та не потребуючи екстреної медичної допомоги не з'явився на службу та не звернувся за медичною допомогою встановленим порядком до медичної роти військової частини, або медичних закладів охорони здоров'я Міністерства оборони України. При цьому позивач не повідомив свого командира взводу та командування батальйону про захворювання та причини невиходу на службу. Крім того раніше позивач вже скоював військово-адміністративне правопорушення та порушення військової дисципліни, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Вказані неправомірні дії позивача мають системний характер, призводять до порушення військової дисципліни та скоєння адміністративних правопорушень в умовах особливого періоду. За результатами службового розслідування згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №531 від 04.09.2020 солдату ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідальність». Підставами для визнання наказів протиправними є недостовірні відомості, які не належать до компетенції командира військової частини, що не було доведено позивачем.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що посилання на обов'язковість звернення до медичної установи Збройних сил України та/або медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , у випадках виникнення захворювання, є недоречним, згідно із статтею 49 Конституції України, статті 38 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» та статті 284 Цивільного кодексу України, згідно яких пацієнти мають право на свободу вибору в галузі охорони здоров'я, а саме: право на вільний вибір лікаря; право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; право на вибір закладу охорони здоров'я. Посилання відповідача на те, що порушення позивача мають систематичний характер вважає незаконними, оскільки дійсно скоїв адміністративне правопорушення, вину свою визнав, постанову суду виконав та більше таких правопорушень не вчиняв.
Ухвалою суду від 18.11.2020 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи №620/4499/20 у загальному позовному провадженні відмовлено.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено аналогічні пояснення, як і у відзиві.
Ухвалою суду від 18.11.2020 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №620/4499/20 відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту від 19.08.2020 №402 майора ОСОБА_2 , заступника командира танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 не з'явився на службу, чим скоїв самовільне залишення частини, просив призначити службове розслідування (а.с.61).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.08.2020 №1427 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 18.08.2020 солдатом ОСОБА_1 (а.с.62).
Наказом від 25.08.2020 №1467 перепризначене проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2020 №1427 (а.с.64).
Акт службового розслідування затверджений т.в. обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 (а.с.60).
З бланку отриманих пояснень солдата ОСОБА_1 вбачається, що 17.08.2020 з ранку він почував себе погано, була температура, викликав сімейного лікаря додому, який обстежив його і сказав залишатися вдома на три дні - до 19.08.2020, була підозра на COVID-19. Оглянувши його 19.08.2020 підозра не підтвердилася і була виписана довідка про хворобу. 20.08.2020 він прибув до Військової частини НОМЕР_1 на службу та надав довідку. 17.08.2020 він попереджав командира про хворобу та відправив на мобільний телефон довідку первинного огляду (а.с.65-67).
З бланку отриманих пояснень заступника командира 1 танкової роти морально-психологічного забезпечення, молодшого лейтенанта ОСОБА_4 вбачається, що 18.08.2020 на ранковому шикуванні було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки не відповідав. Він поїхав по місцю проживання солдата ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де він мешкає з матір'ю ОСОБА_5 . Його на місці не виявилось, зі слів матері, він був у стані алкогольного сп'яніння у військовій формі. Він залишився його чекати. Через деякий час він відповів на телефонний дзвінок і сказав, що знаходиться у хворобливому стані і що в нього є медична довідка до 19.08.2020 включно (а.с.68-70).
Згідно довідки від 17.08.2020 №521 Комунального підприємства «Чернігівська міська лікарня №1» позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 17.08.2020 по 19.08.2020 включно (а.с.71, 84).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.09.2020 №531 «Про результати службового розслідування» за систематичне порушення статей 11, 12, 14, 16, 49, 241, 254, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та розпорядку дня військової частини, відповідно до статей 5, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено на військовослужбовця військової служби за контрактом сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну службову відповідальність (а.с.75-78).
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин); Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг врегульовано Дисциплінарним статутом ЗСУ.
На підставі статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Пунктом 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина 3 статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту «г» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби).
Статтею 54 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а" - "ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Статті 83 - 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачають, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що за порушення військової дисципліни, до військовослужбовця може бути застосований один із визначених видів дисциплінарного стягнення, в тому числі і попередження про неповну службову відповідність. Втім, застосування стягнення можливе лише в тому разі, коли порушення військової дисципліни сталося внаслідок винної протиправної поведінки особи, яка належним чином доведена та підтверджена відповідними достатніми доказами.
При цьому, обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований, командир порушника зобов'язаний враховувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, наявність та ступінь його вини. Фактично, при обранні виду дисциплінарного стягнення має дотримуватись принцип пропорційності, тобто, справедливий баланс між тяжкістю проступку, вчиненого внаслідок доведеної винної протиправної поведінки порушника, негативними наслідками, до яких призвела чи може призвести така поведінка з одного боку, та суворістю покарання за вчинений проступок, глибиною необхідного втручання у права порушника, необхідних для досягнення мети застосування стягнення, з другого боку.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно статті 246 Статуту внутрішньої служби ЗСУ основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців.
Відповідно до статті 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Статтею 255 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Відповідно до статті 257 Статуту внутрішньої служби ЗСУ висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами.
По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових обов'язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по військовій частині.
Стаття 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачає, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
Згідно підпункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196 (далі - Інструкція №455) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Відповідно до підпункту 1.2. Інструкції №455 видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених підпунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
Відповідно до пункту 1.9 Інструкції №455 листок непрацездатності (довідка) в
амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником,
засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.
Пунктом 2.19 Інструкції №455 визначено, що особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації.
Згідно вимог Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що довідка Комунального підприємства «Чернігівська міська лікарня №1» про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 17.08.220 №521 про підтвердження непрацездатності позивача в період, з 17.08.2020 по 19.08.2020 не передбачена Інструкцією №455, а отже є неналежним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність позивача.
Суд зауважує, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується лише листком непрацездатності.
Відтак, суд дійшов висновку, що в даному випадку, тимчасова непрацездатність позивача повинна бути підтверджена виключно листком непрацездатності, а не довідкою Комунального підприємства «Чернігівська міська лікарня №1» від 17.08.220 №521.
З огляду на зазначене, надана позивачем довідка від 17.08.220 №521 не може свідчити про поважність його відсутності на службі.
Доводи позивача про повідомлення безпосереднього керівника про хворобу, також, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом і спростовуються наданими відповідачем доказами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність позивача на військовій службі без поважних причин в період з, 18.08.2020 по 19.08.2020 є порушенням вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ та про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, за який його правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всупереч положенням вищевказаної норми права, позивачем не надано доказів в підтвердження поважних причин відсутності на військовій службі з 18.08.2020 по 19.08.2020, не надано доказів попередження своїх керівників про причини відсутності, що обумовлює висновок про відсутність позивача в зазначені дні на службі без поважних причин та не повідомлення причин відсутності свого керівництва.
Натомість факт відсутності позивача на службі у зазначений проміжок часу, підтверджується наявними в матеріалах справи матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення позивачем військової частини.
Суд погоджується з доводами відповідача, що командир військової частини НОМЕР_1 , обираючи вид дисциплінарного стягнення позивачу врахував характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, наявність та ступінь вини позивача, факт того, що позивач уже раніше скоював порушення військової дисципліни в умовах особливого періоду.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені позивачем у позові, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, відтак, суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.09.2020 №531 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення виготовлено 21.12.2020.
Суддя В.В. Падій