21 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/4716/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Смаку» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит Смаку» (далі - ТОВ «Оксамит Смаку», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2020 № 00001810700 та № 00001800700.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують дійсність укладених договорів. Вказує, що факт надання, отримання товару підтверджується не тільки документально, а й наявністю відповідного результату від проведених робіт. Зазначає, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти володіли достатнім обсягом правоздатності та дієздатності для вчинення правочинів, а в акті перевірки жодним доказом не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у платника податку чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування санкцій.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
11.11.2020 відповідач в межах встановленого судом строку подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та є такими, що скасуванню не підлягають. Щодо взаємовідносин позивача з Фермерським господарством «Лан» (далі - ФГ «Лан») перевіркою встановлено, що ТОВ «Оксамит Смаку» в червні 2020 року документально оформлено придбання у ФГ «Лан» насіння соняшнику, проте в ході проведення перевірки не були надані картки аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією на кожну партію товару, отже не підтверджено походження насіння соняшнику. Також в наданих до перевірки документах різняться показники де саме відбувалась поставка, на складі продавця (як зазначено в договорі) чи на складі покупця (як зазначено в специфікаціях). Позивачем не надано на перевірку документального підтвердження наявності у ФГ «Лан» сучасної та потужної техніки з обробітку землі. Згідно АІС «Податковий блок» у ФГ «Лан» відсутні об'єкти оподаткування. При аналізі Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що на адресу ФГ «Лан» не виписувались податкові накладні з оренди нерухомого майна, яке можна було б використовувати для зберігання соняшнику, отже у ФГ «Лан» відсутні, як власні, так і орендовані приміщення для зберігання соняшнику. Оскільки у контрагента відсутні взагалі зазначені вище складські приміщення, то не підтверджується реальність зберігання насіння соняшнику. Отже, перевіркою встановлено, що фактичного руху товару не було, а наявне тільки документальне оформлення придбання вищезазначених товарів з метою безпідставного формування податкового кредиту та витрат. Враховуючи зазначене, позивачем завищено податковий кредит по операціях, які фактично не відбувалися, як наслідок в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем завищено розмір податкового кредиту по взаємовідносинах з ФГ «Лан» на загальну суму 537434,00 грн, в тому числі за червень 2020 року в сумі 537434,00 грн. Щодо взаємовідносин позивача з Фермерським господарством «Барс» Мащенка В.М.» (далі - ФГ «Барс») перевіркою встановлено, що ТОВ «Оксамит Смаку» в червні 2020 року документально оформлено придбання у ФГ «Барс» насіння соняшнику, проте в ході проведення перевірки не були надані картки аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією на кожну партію товару, отже не підтверджено походження насіння соняшнику. Також в наданих до перевірки документах різняться показники де саме відбувалась поставка, на складі продавця (як зазначено в договорі) чи на складі покупця (як зазначено в специфікаціях). Позивачем не надано на перевірку документального підтвердження наявності у ФГ «Барс» сучасної та потужної техніки з обробітку землі. Згідно АІС «Податковий блок» у ФГ «Барс» відсутні об'єкти оподаткування. При аналізі Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що на адресу ФГ «Барс» не виписувались податкові накладні з оренди нерухомого майна, яке можна було б використовувати для зберігання соняшнику, отже у ФГ «Барс» відсутні, як власні, так і орендовані приміщення для зберігання соняшнику. Оскільки у контрагента відсутні взагалі зазначені вище складські приміщення, то не підтверджується реальність зберігання насіння соняшнику. Отже, перевіркою встановлено, що фактичного руху товару не було, а наявне тільки документальне оформлення придбання вищезазначених товарів з метою безпідставного формування податкового кредиту та витрат. Враховуючи зазначене, позивачем завищено податковий кредит по операціях, які фактично не відбувалися, як наслідок в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем завищено розмір податкового кредиту по взаємовідносинах з ФГ «Барс» на загальну суму 229329,00 грн, в тому числі за червень 2020 року в сумі 229329,00 грн.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що жодного доказу та/або розрахунку на підтвердження своїх висновків відповідач не надав, і всі його доводи зводяться до власних припущень. Позивачем надані всі необхідні документи для підтвердження господарських операцій з контрагентом.
Відповідачем подано заперечення, в яких останній зазначає, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (80000 грн) у даній справі не є розумним, в зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
16.05.2018 Ніжинською районною державною адміністрацією позивача зареєстровано в якості юридичної особи та взято на податковий облік як платника податків з 16.05.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видами діяльності позивача є: 10.41 виробництво олії та тваринних жирів (основний); 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (том № 1 а.с.62).
ГУ ДПС у Чернігівській області відповідно до наказу від 18.08.2020 № 1166 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача», п.200.11 ст.200 розділу V Податкового кодексу України та на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст. 82 глави 8 розділу ІІ кодексу проведена документальна перевірка ТОВ «Оксамит Смаку» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.07.2020 № 9172062226), за результатами якої складено акт від 15.09.2020 № 433/07/42136963 про результати документальної позапланової виїзної пеервірки ТОВ «Оксамит Смаку» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.24-49).
Згідно висновку вказаного акту документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення ТОВ «Оксамит Смаку» вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року, а саме: в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 статті 200, ПК України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2020 року на 419569,00 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та відображається в рядку 21 декларації за червень 2020 року на 347194,00 грн.
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ФГ «Лан» та ФГ «Барс». Встановлено здійснення постачання позивачу товару «насіння соняшнику» за червень 2020 року на суму податку на додану вартість за відсутності реального (законного) джерела його походження, тобто фактичного руху товару не було, а наявне лише документальне оформлення придбання товару з метою безпідставного податкового кредиту та витрат. Зазначено, що первинні документи складені всупереч вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не мають юридичної сили первинних документів. Також перевіркою встановлено, що у контрагентів позивача були відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст оформлених господарських операцій з постачання товарів.
21.09.2020 (вх. Від 21.09.2020 № 17049/10) позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту перевірки, на які листом від 30.09.2020 № 11515/10/25-01-07-01-06 відповідачем надано відповідь, згідно якої аргументи позивача не є достатньо обгрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень (том № 1 а.с.51-61).
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області 05.10.2020 винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
№ 00001800700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 419569,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 104892,25 грн (том № 1 а.с.19-20);
№ 00001810700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 347194,00 грн (том № 1 а.с.21-22).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок) передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов'язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п.1, п.4 та п.5 вказаного Порядку.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).
В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Згідно п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому Кодексі передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.
Підпунктом б) пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Тобто податковим законодавством передбачено дві умови відшкодування платнику податків податку на додану вартість, а саме:
сума від'ємного значення податку на додану вартість розрахована згідно з пунктом 200.1 ст.200 ПК України і заявлена платником податків до відшкодування має бути фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України»;
сума, заявлена до відшкодування (обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу) станом на дату подання декларації має бути документально підтверджена.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Оксамит Смаку» (покупець) та ФГ «Лан» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 02/06/2020 від 02.06.2020, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору сільськогосподарську продукцію (насіння соняшнику) (далі - товар). Найменування, кількість та ціна товару визначаються у специфікаціях. Поставка товару здійснюється покупцем окремими партіями автомобільним транспортом - згідно специфікацій, місце передачі - склад продавця (том № 1 а.с.120-122).
Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору були надані суду: специфікації № 1 від 02.06.2020, № 2 від 04.06.2020, № 3 від 05.06.2020, № 5 від 09.06.2020, № 4 від 16.06.2020; заявки на відвантаження від 03.06.2020, від 04.06.2020, від 05.06.2020, від 09.06.2020, від 16.06.2020; товарно-транспортні накладні № 1 від 03.06.2020 № 2 від 03.06.2020, № 3 від 03.06.2020, № 4 від 04.06.2020, № 5 від 05.06.2020, № 6 від 05.06.2020, № 10 від 09.06.2020, № 11 від 16.06.2020; видаткові накладні № ФГ-0000017 від 03.06.2020, № ФГ-0000018 від 04.06.2020, № ФГ-0000019 від 05.06.2020, ФГ-0000021 від 09.06.2020, № ФГ-0000022 від 16.06.2020; довідки щодо вирощення насіння соняшнику на орендованих землях № 5 від 03.06.2020, № 6 від 04.06.2020, № 7 від 05.06.2020, № 8 від 09.06.2020, № 9 від 16.06.2020; рахунки-фактури № ФГ-0000011 від 02.06.2020, № ФГ-0000012 від 05.06.2020, № ФГ-0000021 від 16.06.2020; податкові накладні від 02.06.2020 № 1, від 03.06.2020 № 2, від 04.06.2020 № 3, від 05.06.2020 № 4, від 09.06.2020 № 5, від 16.06.2020 № 7 та платіжні доручення № 1047 від 02.06.2020, № 1050 від 03.06.2020, № 1051 від 04.06.2020, № 1052 від 04.06.2020, № 1063 від 05.06.2020, № 1064 від 09.06.2020, № 1068 від 11.06.2020, № 1075 від 16.06.2020 (том № 1 а.с.123-131, 135, 139-146, 150-159, 163-170, 174-181, 185).
Вказані податкові накладні від 02.06.2020 № 1, від 03.06.2020 № 2, від 04.06.2020 № 3, від 05.06.2020 № 4, від 09.06.2020 № 5, від 16.06.2020 № 7 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями про реєстрацію відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (том № 1 а.с.133-134, 137-138, 148-149, 161-162, 172-173, 183-184).
Також, як слідує з матеріалів справи між ТОВ «Оксамит Смаку» (покупець) та ФГ «Барс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 12/06/2020 від 12.06.2020, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору сільськогосподарську продукцію (насіння соняшнику) (далі - товар). Найменування, кількість та ціна товару визначаються у специфікаціях. Поставка товару здійснюється покупцем окремими партіями автомобільним транспортом - згідно специфікацій, місце передачі - склад продавця (том № 1 а.с.186-187).
Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору були надані суду: специфікації № 1 від 16.06.2020, № 2 від 16.06.2020; заявки на відвантаження від 16.06.2020; товарно-транспортні накладні № 1 від 16.06.2020, № 2 від 16.06.2020, № 3 від 16.06.2020, № 4 від 16.06.2020; видаткові накладні № ФБ-0000007 від 16.06.2020 № ФБ-0000008 від 16.06.2020; довідки щодо вирощення насіння соняшнику на орендованих землях № 1 від 16.06.2020, № 2 від 16.06.2020; рахунки-фактури № ФБ-0000004 від 16.06.2020, № ФБ-0000005 від 16.06.2020; податкові накладні від 16.06.2020 № 1, від 16.06.2020 № 2 та платіжні доручення № 1076 від 16.06.2020, № 1077 від 16.06.2020 (том № 1 а.с.188-195, 198-206, 209).
Вказані податкові накладні податкові накладні від 16.06.2020 № 1, від 16.06.2020 № 2 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями про реєстрацію відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (том № 1 а.с.197, 208).
Крім того, на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем надано наступні докази: договір оренди нерухомого майна № 01/09/19 від 01.09.2019, укладеного між позивачем (орендар) та приватним акціонерним товариством «Ніжинська меблева фабрика» (орендодавець), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлової будівлі, загальною площею 1686,1 кв м, яке розташоване за адресою м. Ніжин, вул. Липіврізька, 53, даний об'єкт оренди використовується орендарем для здійснення господарської діяльності, акт приймання -передачі від 01.09.2019 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно; контракт № 522340 від 17.12.2019 щодо придбання позивачем сідельного тягача колісного та митної декларації; договори найму (оренди) позивачем наземного транспортного засобу; нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб, які працюють водіями у позивача; витяг з журналу обліку та контролю вхідної сировини; наказ про вихід готової продукції; довідку-розрахунок калькуляцію собівартості продукції за червень 2020 року; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації контрагентів позивача у встановленому законодавством порядку; звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019; звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року; договори оренди зерносховищ контрагентами позивача (том № 1 а.с.63, 64, 66-71, 76-98, 101-115, 118-119, 211-214, том № 2 а.с.116-119).
В матеріалах справи наявні документи щодо реалізації позивачем виготовленої в межах своєї господарської діяльності продукції (том № 1 а.с.215-225-247, том № 2 а.с.1-52).
Також суд зазначає, що контрагентами позивача направлено до податкового органу ряд первинних документів щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Оксамит Смаку» (том № 1 а.с.99, 116).
Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та витрат.
Самі собою недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту та витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 480/4346/18.
Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат.
До того ж, придбаний у контрагентів позивача товар було використано останнім у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Суд зазначає, що первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Крім того, як встановлено судом вище, податковим органом проведено реєстрацію податкових накладних, виписаних на підставі проведених господарських операцій в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Дії контрагентів самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.
Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу “Інтерсплав проти України”, вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Оксамит Смаку» з ФГ «Лан» та ФГ «Барс», платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат і відповідно до бюджетного відшкодування, як наслідок податковим органом протиправно зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 347194,00 грн та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 524461,25 грн (419569,00 грн - основний платіж та 104892,25 грн штрафні санкції).
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05.10.2020 № 00001800700 та № 00001810700 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ТОВ «Оксамит Смаку» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ТОВ «Оксамит Смаку» підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 13074,83 грн.
Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Смаку» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 05.10.2020 № 00001810700 та № 00001800700.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Смаку» судовий збір в розмірі 13074 (тринадцять тисяч сімдесят чотири) грн 83 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит Смаку» (вул. Липіврізька, 53, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 42136963).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966).
Повний текст рішення суду складено 21.12.2020.
Суддя О.М. Тихоненко