21 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/4752/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене листом №2500-0346-8/33777 від 09 вересня 2020 року, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити з 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є особою, яка належить до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і має право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак отримав від відповідача відмову, у зв'язку з відсутністю відомостей про участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що позивачем до заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку надані довідки, якими не можливо підтвердити факт участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується Посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 23 березня 1993 року.
Згідно довідки Прилуцького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2236 від 11 серпня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 , 1967 року народження, проходив військову службу з 14 листопада 1985 року по 01 грудня 1987 року, в тому числі в складі військової частини НОМЕР_2 з 01 травня 1986 по 10 червня 1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки Прилуцького об'єднаного міського військового комісаріату №1/647 від 23 вересня 1992 року ОСОБА_1 дійсно приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 01 травня 1986 року по 10 червня 1986 року.
Згідно довідки Прилуцького міського військового комісаріату Чернігівської області №1/244 від 10 грудня 1992 року вбачається, що єфрейтор ОСОБА_1 в складі в/ч 7429, в зоні відчуження в період з 01 травня 1986 року по 10 червня 1986 року під час проходження дійсної строкової служби приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 на стор.25 зазначено: «приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01 травня 1986 по 10 червня 1986 року».
20 серпня 2020 року позивач маючи страховий стаж 25 років 9 місяців 12 днів (обрахунок якого здійснено відповідачем), звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Листом за №2500-0346-8/33777 від 09 вересня 2020 року відповідач повідомив, що йому відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).
Так, згідно із статтею 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону №796 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у свою чергу, згідно із ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'ятнадцяти років).
Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, призначається пенсія із зменшенням віку на 10 років, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів призначається пенсія із зменшенням віку на 8 років.
З контексту наведеної норми ст. 55 Закону №796-ХІІ можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а.
Верховний Суд підтримав таку позицію у своїй постанові від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17 та від 12 лютого 2020 року у справі №497/1830/16-а.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів суд вважає, що позивач надав достатньо документів для підтвердження факту, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС для призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене листом №2500-0346-8/33777 від 09 вересня 2020 року, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити з 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2020 року.
Суддя О.В. Заяць