22 грудня 2020 року справа № 580/5741/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінського Олега Володимировича про визнання протиправним і скасування рішення,
11.12.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (02125, місто Київ, вулиця Старосільська, 1У, офіс 3) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження №63319579 з примусового виконання виконавчого напису від 29.09.2020 №705, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотарільного округу Григорян Д.Г.
Додатково просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 840,80грн. та витрати на професійну правничу допомогу, остаточний розрахунок якої буде подано в судове засідання.
В обгрунтування зазначила, що про порушення своїх прав первинно дізналася 02.12.2020 в бухгалтерії Черкаського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Черкаській області, де повідомили, що з її заробітної плати відраховано грошові кошти на виконання спірної постанови. Ознайомившись із загальнодоступною інформацією на сайті мережі інтернет довідалась про відкриття 19.10.2020 відносно неї виконавчого провадження №63319579. Спірну постанову не отримувала. Вважає що її права порушені, оскільки приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи.
Ухвалою від 14.12.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі та призначив підготовче засідання на 21.12.2020. Відповідач у судове засідання не з'явився про причини своєї неявки суду не повідомив.
16.12.2020 суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви позивача (вх.№34984/20) про забезпечення позову.
Ухвалою від 22.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті у письмовому провадженні.
Відповідач правом подати до суду відзив не скористався, про причини не повідомив.
Дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке.
На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 29.09.2020 №705 про стягнення з позивача на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості згідно з кредитним договором від 09.12.2013 на загальну суму 76935,58грн. відповідач постановою від 16.10.2020 відкрив виконавче провадження №63319579.
19.10.2020 відповідач на виконання вказаного вище виконавчого напису виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким вказано позивача.
Тому позивач звернулася в суд з вищевказаним позовом.
Для вирішення спору суд врахував, що відповідно до ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зазначені в ст.5 ЗУ №1404-VIII.
Зокрема, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.
Місце виконання рішення визначається в порядку ст.24 ЗУ №1404-VIII.
Так, згідно з ч.2 вказаної статті Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, належним місцем відкриття виконавчого провадження є не лише місце реєстрації боржника, а й фактичного перебування його особисто чи його майна.
Відповідно до ч.3 ст.24 ЗУ №1404-VIII виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Суд з постанови про звернення стягнення на заробітну плату з'ясував, що спірне рішення відповідач прийняв на підставі виконавчого документа - виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому зазначена адреса: АДРЕСА_2 . Вказана адреса щодо позивача не підтверджується даними її паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , в якому зазначені місця її реєстрації з 04.11.2010 до 09.10.2013 - с.Домантово Золотоніського району Черкаської області, з 30.10.2013 - АДРЕСА_3 .
Виконавчим документом визначено стягнення з позивача боргу згідно з кредитним договором у сумі 76935,58грн. Докази недійсності чи скасування такого виконавчого напису нотаріуса відсутні. Кредитний договір від 09.12.2013 та виконавчий напис нотаріуса від 29.09.2020 №705, на виконання якого прийнята спірна постанова, є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані.
Згідно з ч.5 ст.26 ЗУ №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Отже, законом встановлені спосіб і строки здійснення дій виконавця під час отримання виконавчого документа. Використання для таких цілей інформації з виконавчого документа не становить порушення вимог закону. Зазначену адресу відповідач добросовісно та правомірно врахував, як місце перебування фізичної особи.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) в ухвалі від 25.01.2019 у справі №511/1342/17, що обов'язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
ВС вказав, що державний виконавець не має обов'язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі. Тому не було підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.
Крім того суд також врахував, що якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, нормами п.6 Розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, передбачено передачу виконавчого провадження. Отже, права позивача під час відкриття виконавчого провадження спірним рішенням не були порушені.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що відповідач, відкриваючи спірним рішенням виконавче провадження за наявною у чинному виконавчому документі адресою боржника, діяв з дотриманням меж, порядку та способу дій, встановлених ст.24 ЗУ №1404-VIII.
Врахувавши вищевикладене суд дійшов висновку, що спірне рішення є правомірним, а позовна вимога щодо його скасування не підлягає задоволенню.
Тому з огляду на вимоги ст.ст.138-139 КАС України понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією про сплату судового збору від 23.11.2020 №0.0.1917586609.1 у сумі 840,80грн., не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (02125, місто Київ, вулиця Старосільська, 1У, офіс 3) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження №63319579 з примусового виконання виконавчого напису від 29.09.2020 №705, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотарільного округу Григорян Д.Г.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 22.12.2020.