22 грудня 2020 року справа № 580/4913/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 08.10.2020 №Ф-5273-52 щодо сплати загальної суми боргу в розмірі 14009 грн. 56 коп.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 08.10.2020 №Ф-5273-52 щодо сплати загальної суми боргу в розмірі 8433 грн. 02 коп.
Ухвалою суду від 06.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач з 02.07.2019 є найманим працівником, тому ЄСВ в розмірі, більшому від мінімального, сплачувався з IV кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2020 року роботодавцем та у вказаний період позивач не здійснювала своєї підприємницької діяльності, тому вимоги від 08.10.2020 №Ф-5273-52 є протиправними та підлягають до скасування.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов у якому зазначив, що станом на 30.09.2020 за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 14009 грн. 56 коп., тому контролюючим органом 08.10.2020 винесено вимогу №Ф-5273-52. Однак у подальшому, сума пені та штрафної санкції в розмірі 8754 грн. 66 коп. згідно рішення від 21.07.2020 №0033985233 після надходження 22.10.2020 до відповідача ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/3446/20 виведена із ІКП позивача. Таким чином, контролюючим органом станом на 19.10.2020 проведено автоматичні нарахування позивачу сум ЄСВ додатково за ІІІ квартал 2020 року та з урахуванням виведення із ІКП позивача суми пені та штрафної санкції в розмірі 8754 грн. 66 коп., за позивачем вже рахується недоїмка з ЄСВ в загальній сумі 8433 грн. 02 коп. На підставі зазначено відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам, тому позов підлягає до повного задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Черкаській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІІ групи).
Крім того, ОСОБА_1 з 05.02.2018 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Черкаській області як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокатська діяльність) з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».
08.10.2020 ГУ ДПС у Черкаській області прийняло вимогу №Ф-5273-52, якою зобов'язано позивача сплатити борг з ЄСВ, яка станом на 30.09.2020 становить у загальній сумі 14009 грн. 56 коп.
Крім того, Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено автоматичні нарахування позивачу сум ЄСВ додатково за ІІІ квартал 2020 року та з урахуванням виведення із ІКП позивача суми пені та штрафної санкції в розмірі 8754 грн. 66 коп., за позивачем станом на 31.10.2020 рахувалась недоїмка з ЄСВ в загальній сумі 8433 грн. 02 коп., у зв'язку з чим відповідачем винесено вимогу від 08.10.2020 №Ф-5273-52.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктами 1, 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Із даних інтегрованої картки позивача з ЄВ суд встановив, що у спірну вимогу увійшла нарахована недоїмка з ЄСВ за IV квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп.
Судом встановлено, що з 02.07.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу «Маньківське бюро правової допомоги» Уманського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (наказ від 01.07.2019 №35/к) та згідно відомостей Пенсійного фонду України (форма ОК-5) з липня 2019 року за позивача сплачені страхові внески роботодавцем Уманського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.
На підставі підп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно зі ст. 13 Закон № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, зокрема, ВС зазначив, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного Верховний Суд зробив висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Шляхом системного тлумачення наведених норм права Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
За цих обставин ВС зазначив, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності. Однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у вищевказаному рішенні дійшов висновку, що в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок його сплати позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Враховуючи, що з 02.07.2019 ОСОБА_1 є найманим працівником Уманського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (наказ від 01.07.2019 №35/к) та згідно відомостей Пенсійного фонду України (форма ОК-5) з липня 2019 року за позивача сплачені страхові внески її роботодавцем у розмірі, більшому від мінімального та у вказаний період позивач не здійснювала своєї підприємницької діяльності, тому суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.10.2020 №Ф-5273-52 щодо сплати загальної суми боргу в сумі 14009 грн. 56 коп. та від 08.10.2020 №Ф-5273-52 щодо сплати загальної суми боргу в сумі 8433 грн. 02 коп.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.10.2020 №Ф-5273-52 щодо сплати загальної суми боргу в сумі 14009 грн. 56 коп. та від 08.10.2020 №Ф-5273-52 щодо сплати загальної суми боргу в сумі 8433 грн. 02 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
В.А. Гайдаш