Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 грудня 2020 р. № 520/16354/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни скасувати постанову “Про арешт коштів боржника” за виконавчим провадженням №63133017 від 24.09.2020 на підставі Виконавчого напису №43558 від 05.09.2020, вчиненого приватним нотаріусом КНПО Буждиганчук Євдокією Юріївною.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що виконавче провадження №63133017 відкрито в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою суду від 14.12.2020 по справі було відкрито спрощене провадження з викликом сторін, з урахуванням приписів ст. 287 КАС України та призначено судове засідання на 21.12.2020 о 12:00 год.
21.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що у спірних правовідносинах він діяв в рамках Закону України "Про виконавче провадження".
21 грудня 2020 року у судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Позивач в уточненій позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяною Леонідівною 24.09.2020 відкрито виконавче провадження №63133017 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. від 05.09.2020 №3558 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» загальної суми заборгованості в розмірі 50246,33 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження, зокрема, було винесено постанову від 24.09.2020 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 5024,63 грн та постанову від 24.09.2020 про арешт коштів боржника, які містяться в банківських установах.
20 жовтня 2020 року та 21 жовтня 2020 року позивач не зміг отримати заробітну плату та пенсію за картковими рахунками АТ «Ощадбанк» і звернувся до керуючого справами відділення ТВБВ №10020/0514 у м. Лозова Харківської області, яка повідомила, що картка за тарифним пакетом - заробітна, та картка за тарифним пакетом - мій рахунок (пенсія) заблоковано, на кошти накладено арешт за постановою «Про арешт коштів боржника» від 24.09.2020 ВП №63133017 приватним виконавцем Павелків Т.Л.
21.10.2020 рекомендованим листом позивачем направлена заява про надання копії виконавчого напису №3558 від 05.09.2020 на юридичну адресу приватного нотаріуса КНПО Буждиганчук Є.Ю. та 06.11.2020 позивач отримав рекомендованим листом копію даного виконавчого напису №3558 від 05.09.2020, на підставі якого було відкрито ВП №63133017 від 24.09.2020 приватним виконавцем ОСОБА_2
ОСОБА_1 заявою від 20.10.2020 звернувся до приватного виконавця Павелків Т.Л. ( направлено на адресу відповідача 21.10.2020, згідно копії квитанції про направлення поштової кореспонденції) про зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Ощадбанк», оскільки такі рахунки мають спеціальний режим використання та не підлягають арешту в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Заявою від 28.10.2020 позивач повторно звернувся до приватного виконавця Павелків Т.Л. (направлено на адресу відповідача 29.10.2020, згідно копії квитанції про направлення поштової кореспонденції) про зняття арешту з коштів, на які заборонено звернення стягнення.
Листом від 26.11.2020 приватним виконавцем Павелків Т.Л. повідомлено ОСОБА_1 про те, що визначено обов'язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв'язку з прийняттям АТ «Ощадбанк» постанови про арешт коштів боржника від 24.09.2020, рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 , на які накладено арешт, не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
29.10.2020 рекомендованим листом позивачем направлена скарга на юридичну адресу АТ «Ощадбанк» у м. Києві.
Листом від 03.11.2020 №118.14-14/1-1252/7910/2020-20/С позивачу надана відповідь від філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» про те, що в програмному комплексі 08.10.2020 було встановлено «Оприбуткування Постанови про арешт коштів боржника ВП №63133017 від 24.09.2020, виконавчий напис №3558 від 05.09.2020, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. в межах суми 57770,96 грн». Питання щодо накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику знаходиться за межами компетенції філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк».
З метою дізнатися, яким чином будуть перераховуватися гроші з карткових рахунків за вищевказаною постановою, позивач отримав виписку з кожного карткового рахунку АТ «Ощадбанк» за період з 01.10.2020 по 05.11.2020. З виписок вбачається, що на кожний рахунок встановлено арешт на суму 57770,96 грн, і за кожним приходом заробітної плати та пенсії кошти 100% направляються на погашення арештованої суми (а.с. 76-77).
Вважаючи дії відповідача протиправними ОСОБА_1 звернувся до суду с даним позовом.
По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.
Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Водночас, положеннями ст. 52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Також слід враховувати, що положеннями ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Суд звертає увагу, що системний аналіз вищевказаних положень дає підстави дійти висновку, що на приватного виконавця покладено обов'язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника.
При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Разом з тим, передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.
Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов'язок винести таку постанову у визначені строки.
Матеріалами справи підтверджено, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. у день відкриття виконавчого провадження №63133017 було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Разом з тим, при накладенні зазначеного арешту приватним виконавцем було зазначено про обмеження такого арешту, а саме: крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Сторонами не надано доказів, які свідчать, що приватний виконавець Павелків Т.Л. на час винесення постанови про накладення арешту коштів був обізнаний та отримував від позивача, банків, інших підприємств, установ чи організацій інформацію про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Приватний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки.
Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.
Крім того, суд зазначає, що законодавчо рахунки для отримання заробітної плати прямо не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання.
Однак слід враховувати, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.
З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати та пенсії, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника а на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою та пенсією боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати та пенсії.
Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою заробітною платою та пенсією, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
При цьому суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Крім того, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та пенсії та їх розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим суд враховує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України Про працю.
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Судом з матеріалів справи встановлено, що один з рахунків, на який накладено відповідачем арешт, передбачений для виплати заробітної плати позивача.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Судом з матеріалів справи встановлено, що один з рахунків, на який накладено відповідачем арешт, передбачений для виплати пенсії позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2020 та 29.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами, в яких просив, окрім іншого, вжити заходи щодо скасування та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Павелків Т.Л. по виконавчому провадженню ВП №63133017 від 24.09.2020 в частині арешту коштів ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», оскільки вказаний рахунок відкрито для виплати заробітної плати та рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Ощадбанк», оскільки вказаний рахунок відкрито для виплати пенсії.
Відповідачем у відзиві зазначено, що приватний виконавець постановою про арешт коштів боржника від 24.09.2020 в рамках виконавчого провадження №63133017 визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування соціальної допомоги, пенсії чи заробітної плати. Водночас, визначено обов'язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв'язку з прийняттям АТ «Ощадбанк» постанови про арешт коштів боржника від 24.09.2020, рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 , на які накладено арешт, не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
Також приватним виконавцем зазначено, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходили.
З матеріалів справи судом встановлено, що на адресу приватного виконавця Павелків Т.Л. позивачем направлялись заяви про зняття арешту з коштів, на які заборонено звернення стягнення.
На підтвердження отримання на відповідні банківські рахунки коштів виключно у вигляді заробітної плати та пенсії, позивачем до вказаних заяв було долучено копії заяв про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в ТВБВ « 10020/0514 за тарифним пакетом зарплатний та мій рахунок (пенсія).
Крім того, залученою до матеріалів справи копією довідки КНП «Лозівське територіальне медичне об'єднання» №92 від 26.10.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-хірурга і отримує заробітну плату та залученою до матеріалів справи копією виписки з розпорядження про призначення пенсії від 19.10.2020 №2000-0215-8/80082 підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лозівському відділенні обслуговування громадян (сервісний центр) ГУПФУ в Харківській області та одержує пенсію за віком.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Таким чином, приватним виконавцем має бути враховано всі документальні підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, а не тільки докази, які можуть бути наданими банківськими установами.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що у спірних правовідносинах з боку відповідача відсутні протиправні дії, водночас, відновлення прав позивача, яке полягає в отримання належних йому виплат - заробітної плати та пенсії, суд вбачає, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача зняти арешт з карткових рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Питання про розподіл судових витрат у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Золотоустівська, буд. 55, оф. 61, 62, м. Київ, 01135), третя особа Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" (вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032, код 34186061) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з карткових рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.
Суддя Д.А.Волошин