Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 грудня 2020 року № 520/6428/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Білової О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Волевського Л.В.,
за участі представників: позивача - Бочарової О.М., відповідача - Стеценко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, голова з реорганізації Харківської митниці ДФС В.Остапчук (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003), Слобожанська митниця Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958), про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд:
- визнати дії Харківської митниці ДФС в частині звільнення позивача на підставі Наказу № 34-с від 16.04.2020 з посади начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії з 16.04.2020 незаконними;
- поновити позивача на посаді начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС;
- стягнути з Харківської митниці ДФС суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 16.04.2020 по дату поновлення на посаді.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що Харківською митницею ДФС України протиправно звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС наказом від 16.04.2020 року № 34-о, оскільки з урахуванням положень ст. 40 КЗпП України, ст. 88 Закону України «Про державну службу» звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої. Однак, в порушення зазначених норм відповідачем не запропоновано позивачу будь - яких пропозицій стосовно наявності вакансій, не враховано, що позивач має пятьої дітей.
Ухвалою суду від 10.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі. Призначено судове засідання на 06.07.2020.
06.07.2020 року Харківським окружним адміністративним судом направлено до Верховного Суду подання в порядку ст. 290 КАС України для розгляду даної справи як зразкової, у зв'язку з чим справу направлено до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 року відмовлено у відкритті провадження за поданням Харківського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом адміністративної справи 520/6428/2020 як зразкової.
29.09.2020 року дана адміністративна справа №520/6941/2020 повернулася до Харківського окружного адміністративного суду.
До канцелярії суду представником відповідача надано відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що 06.11.2019 року Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 28.11.2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС. Наказом Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 №34-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС у зв'язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Отже, при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком. Чинним законодавством не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб'єктом призначення не є одна й та сама особа. Представник відповідача також зазначив, що виходячи з Положення про Слобожанську митницю Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби № 18 від 23.10.2019 року, повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад у Слобожанській митниці Держмитслужби належать начальнику Слобожанської митниці Держмитслужби, а отже твердження позивача про наявність обов'язку відповідача запропонувати йому вакантні посади у Слобожанській митниці Держмитслужби не ґрунтуються на нормах законодавства. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними та помилковими, тому не підлягають задоволенню.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Слобожанська митниця Держмитслужби направила до суду відзив на адміністративний позов, в якій в обґрунтування правової позиції зазначила, що що згідно з частинами 1-2 статті 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Зокрема, частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу. Згідно з частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Отже, чинним законодавством не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб'єктом призначення є не одна й та сама особа. Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України «Про державну службу» вбачається, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, голова з реорганізації Харківської митниці ДФС В.Остапчук - правом подання пояснень не скористався.
В судовому засіданні представник позивача, Бочарова О.М. зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача, Стеценко Т.В., в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, у зв'язку з чим просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, голова з реорганізації Харківської митниці ДФС В.Остапчук, Слобожанська митниця Держмитслужби в судове засіданні не прибули та своїх представників не направили, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не подали.
Суд заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , у період з 03.10.2011 по 16.04.2020 проходив службу у митних органах України, що підтверджується записами в трудовій книжці, копію якої додано до позовної заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» Харківська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», утворено комісії з реорганізації митниць ДФС та затверджено їх голів, визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Як вбачається з інформації про юридичну особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС проведено 28.11.2019.
Планом заходів з реорганізації Харківської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби, затвердженим головою комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, передбачено, зокрема:
- провести нараду (попередні консультації) з профспілковим комітетом Харківської митниці ДФС щодо проведення спільних заходів з реорганізації митниці. Забезпечити виконання колективного договору на період здійснення заходів з реорганізації Харківської митниці ДФС-термін виконання до 13.12.2019.
- письмово повідомити всіх працівників Харківської митниці ДФС про наступне вивільнення, не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення.
06.02.2020 Державною фіскальною службою України видано наказ №84-о «Про організаційні заходи щодо процедури попередження працівників Державної фіскальної служби України про наступне вивільнення із займаних посад, у зв'язку з реорганізацією Державної фіскальної служби».
На виконання вимог Постанови № 858, 16.03.2020 ОСОБА_1 у відповідності до ст. 49-2 КЗПП України попереджено про наступне вивільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗПП України.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2020 листом за вих. № 34/ДЗН/20-0-70-04 головою комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС Валерієм Остапчуком позивача проінформовано, що у зв'язку з його відмовою 16.03.2020 від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення, позивача буде звільнено з займаної посади 16.04.2020 на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
В матеріалах справи наявні докази відмови позивача від ознайомлення з вказаним повідомленням - акт про відмову від проставляння відміток про ознайомлення.
Як вбачається з копії поштового повідомлення, вказаний лист було направлено позивачу 20.03.2020.
Наказом Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 № 34-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача 16.04.2020 звільнено з займаної посади начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, у зв'язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", на підставі п.4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, п. 1 ч. 1 ст.ст. 44, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про відпустки".
Позивач, не погодившись з наявністю підстав для його звільнення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правомірності спірного наказу, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2.
Так, відповідно до п. 1 Постанови № 858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби.
06.11.2019 проведено державну реєстрацію утворення Слобожанської митниці Держмитслужби, та внесено відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 2 Постанови №858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби.
При цьому, Харківську та Сумську митниці ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Відповідним наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію митниць ДФС у виконання п. 2 Постанови № 858.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1074 у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
28.11.2019 проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС.
29.11.2019 проведено державну реєстрацію рішення про припинення Сумської митниці ДФС.
В подальшому на підставі листа ДФС від 12.03.2020 року № 681/7/99-99-04-17 «Про попередження щодо наступного вивільнення» у зв'язку з реорганізацією митниць ДФС розпочата процедура попереджень працівників митниць.
Так, протокольним рішенням наради керівного складу Державної митної служби України від 26.11.2019 зобов'язано виконуючих обов'язків керівників митниць Держмитслужби забезпечити переведення 30 відсотків особового складу митниць ДФС до митниць Держмитслужби.
На виконання вимог Постанови № 858, 16.03.2020 року ОСОБА_1 у відповідності до ст. 49-2 КЗПП України попереджено про наступне вивільнення (16.04.2020) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗПП України.
Від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення позивач відмовився, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення від 16.03.2020 року, у зв'язку з чим 17.03.2020 року таке повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією засобами поштового зв'язку.
Наказом Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 № 34-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача 16.04.2020 року звільнено з займаної посади начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС у зв'язку із реорганізацією, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 16.03.2020 року.
Стосовно підстав видання оскаржуваного наказу Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 року № 34-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Частиною 3 ст. 569 Митного кодексу України передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим законом.
Частиною 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов'язкового проведення конкурсу визначені ст. 41 Закону України «Про державну службу», зокрема відповідно до положень частини 1 вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, між іншим, в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Аналіз приписів ч.5 ст. 22, ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» дає підстави для висновку, що порядок припинення державної служби в разі реорганізації державного органу врегульований приписами Закону України «Про державну службу», тому приписи частини 4 статті 36 КЗпП України не мають субсидіарно застосовуватися до спірних правовідносин.
Також суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб'єктом призначення не є одна й та сама особа.
Таким чином, враховуючи ч. 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» призначення працівників у таких випадках може відбуватися лише шляхом переведення, порядок якого визначений статтею 41 вказаного Закону.
При цьому, із урахуванням ст. 41 Закону України «Про державну службу» є не обов'язковим для керівника державної служби в органі державної влади.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідного рішення керівника Слобожанської митниці Держмитслужби про можливість призначення позивача на посаду у Слобожанській митниці Держмитслужби шляхом переведення, до Харківської митниці ДФС не надходило.
Також, слід враховувати, що голова комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС не є суб'єктом призначення працівників у Слобожанській митниці Держмитслужби.
Отже, при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком.
Крім того, з приводу дотримання відповідачем положень законодавства при працевлаштуванні осіб до новоутвореного органу, зокрема, шляхом переведення, та відповідно звільнення працівників із органу, що підлягає реорганізації, слід також зазначити наступне.
Так, при вирішенні зазначених питань відповідно до інформації, наявної у Слобожанської митниці Держмитслужби, приймались до уваги положення КЗпП України, що передбачають гарантії щодо працевлаштування соціально-захищених категорій осіб, у тому числі заборону звільнення.
Згідно зі статтями 184, 186-1 Кодексу законів про працю України, який застосовується субсидіарно поряд з Законом України «Про державну службу», оскільки спеціальним законодавством не врегульовані питання щодо пільг та заборон звільнення, визначено категорії працівників, звільнення яких заборонено: 1) вагітні жінки; 2) жінки, які мають дітей віком до трьох років; 3) одинокі матері, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; 4) батьки, які виховують дітей без матері; 5) опікуни (піклувальники), один з прийомних батьків, один з батьків-вихователів.
Крім того, у відповідності до статті 119 КЗпПУ, гарантії та заборони звільнення стосуються також до працівників, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України «Про військовими обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Інформація відносно ОСОБА_1 стосовно наявності у нього гарантій заборони звільнення, передбачених КЗпП України, у Харківської митниці ДФС станом на день звільнення була відсутня судовим розглядом також не встановлена, а наявність у позивача п'ятьох дітей не відносить його до жодної з перелічених вище пільгових категорій.
Таким чином, судовим розглядом не встановлено наявності у позивача гарантій заборони звільнення, передбачених КЗпП України, у тому числі відсутні докази повідомлення Слобожанську митницю Держмитслужби щодо їх наявності.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 16.04.2020 року № 34-о про звільнення позивача відповідач діяв законно, у зв'язку з чим підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, а також виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відсутні, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.
Судом в ході розгляду справи встановлено що позивача звільнено з посади саме наказом від 16.04.2020 року № 34-о, а не № 34-с, як зазначає позивач. В той же час, технічна описка, допущена позивачем в прохальній частині позову щодо номеру наказу, який є предметом оскарження, не впливає на висновки суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 21.12.2020.
Суддя Білова О.В.