Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
21 грудня 2020 р. справа № 520/8867/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частина НОМЕР_2 в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку із переїздом для дальшого проходження військової служби до м. Курахове Донецької області;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення.
У позовній заяві свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до 13.12.2016 він проходив військову службу у смт. Десна Чернігівської області, а з 13.12.2016 по 25.09.2019 проходив військову службу у м. Курахове Донецької області, тобто фактично змінив місце проживання, проте підйомна допомога йому не виплачена.
Відповідачем по справі надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Наказом Командира Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.11.2016 № 247-РС ОСОБА_1 призначено стрільцем-зенітником у військовій частині польова пошта НОМЕР_4 (смт. Десна Чернігівської області)
13.12.2016 позивач прибув до м. Курахове Донецької області для проходження подальшої служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_5 .
Відповідно до наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_5 від 13.12.2016 № 275 позивач з цієї дати справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою; встановлено: оклад у розмірі 565 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % від посадового окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 630 % посадового окладу, щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення з 13.12.2016 (а.с.8).
Як зазначено в адміністративному позові та не заперечується відповідачем по справі, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.09.2019 № 199РС позивача звільнено у запас з п.” а” ( у зв'язку з закінченням строку контракту) ч. 6 ст.126 Закону України “ Про військовий обов'язок і військову службу” та виключено зі списків частини з 30.09.2019 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2019 № 275.
26.05.2020 позивач звернувся до командування в/ч НОМЕР_2 з заявою про нарахування та виплату підйомної допомоги у зв'язку з переїздом в інший населений пункт.
Листом від 01.07.2020 № 10/1003 позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати такої допомоги, оскільки відповідно до наказу Міністерства оборони № 370 від 22.10.2001 підйомна допомога, в тому числі на членів сім'ї, не виплачується якщо місце проживання військовослужбовців у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) не змінилося. В цьому випадку підйомна допомога виплачується після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне проживання до пункту дислокації військової частини (п.18.1).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ від 20.12.1991 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги. (далі - Порядок №45).
На час виникнення спірних правовідносин до набрання чинності Порядком №45 діяла Інструкція про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затверджена наказом Міністра оборони України №370 від 22.10.2001 (далі - Інструкція №370).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №370 особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Інструкції №370 розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №370 підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується тим, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.
Враховуючи вказані приписи можна дійти висновку, що підйомна допомога є допомогою, що виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що 1.переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або 2. зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання.
Верховним Судом у постановах від 25.11.2019 у справі № 825/1943/15-а, від 29.03.2018 у справі №809/1936/15 зроблено висновок, що зазначені правові норми не містять жодних застережень щодо необхідності реєстрації особи за новим місцем проходження служби, а пов'язують підстави для виплати підйомних виключно з переїздом на нове місце служби такої особи; підйомна допомога виплачується особі після фактичного прибуття в пункт нової постійної дислокації військової частини.
Судовим розглядом встановлено, що станом на 13.12.2016 року позивач прибув з смт. Десна, Чернігівської області (військової частина польова пошта НОМЕР_4 ) до нового місця дислокації - м. Курахове, Донецької області (військової частина польова пошта НОМЕР_5 ) та приступив до виконання службових обов'язків, про що свідчить витяг з наказу від 13.12.2016 № 275.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно ненараховано позивачу підйомну допомогу в порядку, визначеному у п.4.1 Інструкції № 370
З огляду на те, що право позивача на отримання підйомної допомоги відповідачем порушено, з урахуванням встановлених судом обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати підйомної допомоги позивачу у зв'язку з переїздом для подальшого проходження військової служби до м. Курахове Донецької області та зобов'язання нарахувати та виплати підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо доводів представника відповідача у відзиві на позовну заяву про пропущення строків звернення з позовною заявою, суд зазначає наступне.
У частині першій статті 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак відповідно до частини другої статті 233 Кодексу "у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що без обмеження строку здійснюється виплата частини грошового забезпечення, а саме підйомна допомога для особи, яка протиправно не отримувала її з вини відповідного роботодавця.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" (рішення №8-рп/2013 від 15.10.2013) зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Тому доводи представника відповідача щодо пропущення строків звернення суд вважає необґрунтованими.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку із переїздом для дальшого проходження військової служби до м. Курахове Донецької області.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 21 грудня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов