Справа № 500/3410/20
21 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування рішення,
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09.09.2020 року з боржника у розмірі 18892,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №62821975.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП№62821975 по примусовому виконанню виконавчого листа №500/339/20, виданого 11.08.2020 року Тернопільським окружним адміністративним судом, немайнового характеру. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 26.08.2020 року зараховано до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.07.1990 року по 24.10.2002 року та призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 15.10.2019 року, чим належним чином виконало рішення суду. В межах вказаного виконавчого провадження 09.09.2020 року, одночасно з постановою про закінчення виконавчого провадження, винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору. Однак, позивачем рішення суду було виконане у добровільному порядку, заходи щодо примусового виконання рішення не проводились, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
За вказаних обставин, позивач вважає оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 09.09.2020 року ВП №62821975 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.11.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 26.11.2020 року визнано поважними причини пропуску та поновлено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 09.12.2020 року.
На виконання вимог вказаної ухвали, 08.12.2020 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано до суду відзив (а.с.24-33). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на безпідставність доводів позивача, оскільки законодавцем встановлений чіткий перелік випадків при яких виконавчий збір не стягується. Стягнення виконавчого збору здійснюється незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду. До відкриття виконавчого провадження ВП №62821975 судове рішення у справі №500/339/20 виконано не було, а тому вважає спірну постанову правомірною, винесеною на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає використання при розгляді даної справи правої позиції Верховного Суду №910/1587/13 від 15.02.2018 року, №761/11524/15-ц від 18.04.2018 року, №2540/3203/18 від 11.03.2020 року, зазначеної у позовній заяві, необгрунтованим і недоцільним, оскільки на момент вчинення спірних правовідносин діяла нова редакція Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення виконавчого збору. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.12.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.4 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено як співвідповідача Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) до участі в справі, яке є юридичною особою.
Представниками сторін 09.12.2020 року подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що 17.08.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), винесено постанову про відкриття провадження ВП №62821975 (а.с.38) по примусовому виконанню виконавчого листа №500/339/20, виданого 11.08.2020 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.07.1990 року по 24.10.2002 року, призначити з 15.10.2019 року пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (а.с.35). Вказаною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та передбачено стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн.
На адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 07.09.2020 року надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0702-5/13101 від 01.09.2020 року про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/339/20 та додано копію рішення про призначення пенсії №191950007810 від 26.08.2020 року (а.с.43-47).
Керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", 09.09.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, ВП №62821975, у відповідності до п.2 якої визначено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2020 року вивести в окреме провадження (а.с.49-50).
Цього ж дня про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. в межах виконавчого провадження ВП №62821975 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винесено постанову (а.с.5).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з ч.4 ст.27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 ст.27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За приписами ч.3 ст.40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення та відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VІІІ, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VІІІ, якщо виконавчий збір не стягнуто.
При цьому в розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 року у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання, а зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та визначення його (виконавчого збору) розміру є обов'язком державного виконавця.
З матеріалів справи видно, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало рішення суду про зобов'язання боржника (позивача) зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.07.1990 року по 24.10.2002 року, призначити з 15.10.2019 року пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №62821975 від 17.08.2020 року за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн.
Встановлені судом обставини справи свідчать про невиконання рішення суду у справі №500/339/20 до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження, оскільки виконавче провадження ВП №62821975 відкрито 17.08.2020 року, а рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області №19195000781 про призначення пенсії прийнято 26.08.2020 року, про яке повідомлено відповідача листом №1900-0702-5/13101 від 01.09.2020 року.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що виконання рішення суду у справі 500/339/20 у виконавчому провадженні ВП №62821975 носить зобов'язальний характер. Виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду у справі 500/339/20, передбачає одноразовий характер виконання шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.07.1990 року по 24.10.2002 року, призначити з 15.10.2019 року пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Відтак, покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18 не заслуговують на увагу, оскільки обставини вказаної справи не є тотожними, позаяк такі стосуються стягнення чітко визначеної суми, а в даному випадку виконання рішення суду у справі 500/339/20 у виконавчому провадженні ВП №62821975 носить зобов'язальний характер.
З приводу доводів позивача, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем не вчинялися заходи примусового виконання рішення, а тому у відповідача не було підстав для стягнення з позивача оскаржуваною постановою виконавчого збору, то суд наголошує, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.
За сукупністю встановлених обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно та обґрунтовано, у відповідності до положень Закону №1404-VIII, одночасно з постановою про закінчення виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та визнає оскаржуване рішення таким, що прийняте згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності оскаржуваного рішення, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування рішення відмовити повністю.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).
Відповідач: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8, ЄДРПОУ 43316386).
Відповідач: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 11, код ЄДРПОУ 43316386).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.