вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
22 грудня 2020 року Справа № 480/7403/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7403/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, УСБУ в Сумській області), і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби Безпеки України в Сумській області щодо виправлення помилок у довідці та перерахунку розміру мого посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та розміру відсотків окремих видів складових грошового забезпечення і складання нових довідок мого грошового забезпечення з урахуванням відсотків їх складових не менших за ті, які позивач отримав при призначенні пенсії;
- зобов'язати Управління Служби Безпеки України в Сумській області перерахувати і надати ОСОБА_1 чотири окремі оновлені Довідки про розмір грошового забезпечення за 2018 рік, з 01.01.2019 по 04.03.2019, з 05.03.2019 по 31.12.2019 та за 2020 рік у двох примірниках для перерахунку пенсій відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018; Законом України від 23.11.2018 №2629-УШ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 та Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, врахувавши в довідках починаючи з 05.03.2019 основні та додаткові види грошового забезпечення у розмірах їх відсотків, не менші за ті, які були встановлені мені при первинному призначенні пенсії відповідно до Закону України №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України №103, Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набрання 24.06.2020 законної сили Постановою Великої Палати Верховного Суду України по зразковій справі №160/8324/19, Управлінням СБУ в Сумській області, згідно моєї заяви від 05.07.2020, листом № 68/К-111/199/3 від 23.07.2020 була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача, який визначено починаючи з 05.03.2019, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення для проведення перерахунку його пенсії. У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишило без виконання нову довідку про розмір грошового забезпечення вказавши причиною відмови те, що «після визначення протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103 інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося» та повернуло її до Управління СБУ в Сумській області. Однак, на думку позивача, при складанні довідок про розмір його грошового забезпечення, Управлінням СБУ в Сумській області були неправильно розраховані: з 01 січня 2018 - посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років, а також з 05.03.2019 - посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та розміри відсотків окремих видів додаткового грошового забезпечення, а саме - надбавки за оперативно-розшукову діяльність та надбавки за особливості проходження служби і необґрунтовано зменшені їх початкові розміри, що не відповідає Конституції України, пенсійному законодавству України, Закону України від 06.09.2012 № 5207-VІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ч.3 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», Постанові № 704 та нормам приміток додатків 1-14 до вказаної постанови.
Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.11.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що для здійснення перерахунку пенсії позивача, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 103, Управлінням Служби безпеки України в Сумській області на підставі списків, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, було складено довідку про грошове забезпечення позивача та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. На підставі цього вказана довідка була оформлена у відповідності до вимог Закону, Постанови № 704, Постанови № 103 та Порядку № 45 та включала в себе визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до посадового окладу та окладу за військовим званням діючого військовослужбовця СБУ.
Враховуючи викладене, Управління Служби безпеки України в Сумській області, при поданні до ГУ ПФУ в Сумській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з прийняттям Постанови № 103, діяло у спосіб, визначений актом Уряду України, а підстави щодо видачі (направлення до органів Пенсійного фонду України) іншої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яку просить надати позивач, відсутні.
Управління направило до ГУ ПФУ в Сумській області, на вимогу позивача, довідки про розмір його грошового забезпечення, саме станом на 05.03.2019, враховуючи те, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19 визначено, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін. При цьому, ОСОБА_2 звернувся до Управління СБУ в Сумській області із заявою від 07.07.2020 про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Сумській області нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби), станом на 05.03.2019. Управлінням задоволено прохання пенсіонера ОСОБА_2 , складено та направлено за вих. № 68/К-111/199/3 до ГУ ПФУ в Сумській області нову довідку (вих. № 68/К-111/199/2 від 23.07.2020) про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби), станом на 05.03.2019.
З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Після набрання 24.06.2020 законної сили Постановою Великої Палати Верховного Суду України по зразковій справі №160/8324/19, Управлінням СБУ в Сумській області, згідно заяви від 05.07.2020, листом № 68/К-111/199/3 від 23.07.2020 була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновлена довідка від 23.07.2020 № 68/К-111/199/2 про розмір грошового забезпечення позивача, який визначено починаючи з 05.03.2019, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення для проведення перерахунку його пенсії (а.с.21).
У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишило без виконання нову довідку про розмір грошового забезпечення вказавши причиною відмови те, що «після визначення протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103 інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося» та повернуло її до Управління СБУ в Сумській області (а.с.23).
01.09.2020 позивач звернуся до Управління СБУ в Сумській області із заявою, у якій просив провести перерахунок його посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років 50% виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 і 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1996 №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45. При цьому зазначив, що оновлені довідки повинні бути складені окремо на 01.01.2018, 01.01.2019 - з урахуванням перерахованих сум мого посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років 50% виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, а з 05.03.2019 та з 01.01.2020 - з урахуванням перерахованих сум мого посадового окладу, окладу з: військовим званням та надбавки за вислугу років 50% виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, а також урахуванням на їх підставі основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення - доплата за ОРД, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень) та премії у розмірах, встановлених законодавством у 2019 та 2020 роках (а.с.25-28).
Листом від 23.09.2020 №68/К-251/199/2 Управління СБУ в Сумській області повідомило позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та пункт 4 даної постанови викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». У той же час, до приміток додатків 1, 12, 13 і 14 Кабінетом Міністрів України відповідні зміни внесено не були, що призвело до неузгодженості між нормами постанови від 30.08.2017 №704. При цьому, при розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років позивача Управлінням застосовано положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, тобто норму, прийняту пізніше, для уникнення колізії норм права.
Також відповідач зауважив, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Враховуючи викладене, правові підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача, що враховується при перерахунку пенсії, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018, 01.01.2019 і 01.01.2020 та скерування відповідних довідок до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відсутні (а.с.29).
09.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив підготувати та направити на його адресу довідку в двох примірниках про розмір його грошового забезпечення, який визначено станом на 05.03.2019 згідно з посадою, яку він займав на момент звільнення, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, статті 9 Закону України №2011 -XII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, за формою додатку 3 до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008 із обов'язковим врахуванням та включенням до неї відомостей про складові та їх розміри у відсотках щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, але не менші за ті, які були встановлені позивачу на момент призначення пенсії згідно додатків №1,2 для використання при проведенні перерахунку основного розміру пенсії (а.с.35-37).
Листом від 26.10.2020 №68/К-271/199/2 відповідач повідомив позивача, що враховуючи те, що рішеннями судів України деяких положень нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок перерахунку пенсій, в частині включення додаткових видів грошового забезпечення нечинними, до позивача можуть бути застосовані лише ті надбавки та у розмірах, які застосовуються до діючих військовослужбовців. Таким чином, підстави для складання та видачі позивачу іншої нової довідки про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії з урахуванням відсотків щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які були встановлені позивачу на момент призначення пенсії, у тому числі, які скасовані у встановленому порядку, з боку Управління СБУ в Сумській області відсутні (а.с.38-39).
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає, що при складанні довідок про розмір мого грошового забезпечення, Управлінням СБУ в Сумській області були неправильно розраховані: з 01 січня 2018 - посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років, а також з 05.03.2019 - посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та розміри відсотків окремих видів додаткового грошового забезпечення, а саме - надбавки за оперативно-розшукову діяльність та надбавки за особливості проходження служби і необґрунтовано зменшені їх початкові розміри, що не відповідає Конституції України, пенсійному законодавству України, Закону України від 06.09.2012 № 5207-VІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ч.3 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», Постанові № 704 та нормам приміток додатків 1-14 до вказаної постанови.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43); кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч. 4 ст. 43).
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - постанова КМ України № 704), в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова КМ України № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності постановою КМ України № 704, п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови КМ України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп. 2 п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, суд зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, суд зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМ України № 704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМ України № 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з постановою КМ України № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Таким чином, лише з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п.4 постанови КМ України №704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови КМ України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМ України № 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: « 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.»
Вказана правова позиція відображена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №480/3182/20.
У силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що позивачем, під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2 , 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька