21 грудня 2020 року м. Рівне №460/8873/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладене в листі від 30.11.2020 № 9125-8935/Д-02/8-1700/20 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 1 квітня 2020 року у розмірі 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 21-1089зп без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
За змістом позовних вимог позивач зазначає, що Конституційний Суд України 13.12.2019, за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019 та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, на переконання позивача, з 13.12.2019 чинне законодавство визначає, що підставою для перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури є підвищення заробітної плати діючим працівникам прокуратури. Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак умови оплати праці прокурорів регулюються виключно статтею 81 Закону України “Про прокуратуру”. 27.05.2020 Офісом Генерального прокурора позивачеві видана довідка про розмір чинної заробітної плати для перерахунку пенсії № 21-1089зп. Позивач 02.11.2020 звернувся до відповідача з заявою провести перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати без обмеження її максимальним розміром. Однак відповідач листом від 30.11.2020 № 9125-8935/Д-02/8-1700/20 відмовив позивачеві у перерахунку пенсії. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначає, що позивач звернувся до управління із зверненням щодо призначення пенсії, яке управлінням було розглянуто в порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян” та яке не може слугувати підставою для призначення пенсії. Оскільки позивач звернувся за перерахунком 27.10.2020, то відповідно перерахунок мав би відбутись з 01.11.2020. Кабінетом Міністрів України, як у встановлений Законом строк, так і станом на день розгляду справи в суді, порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не затверджено. Отже, саме відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було передбачено ч. 18 ст. 50- 1 Закону від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, а потім ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VІІ (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 № 76-VІІІ) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку. Положення ч.20 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а саме: 13 грудня 2019 року. Рішення Конституційного суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Право на перерахунок пенсії виникає для осіб за зверненнями, що надходять починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настає не раніше 13 грудня 2019 року. Відповідач зазначає, що перерахунок проводиться за зверненнями пенсіонерів на підставі довідок про заробітну плату, виданих органом прокуратури, в яких складові заробітної плати визначаються на момент виникнення права на перерахунок (дата збільшення заробітної плати). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про умови оплати праці прокурорів” від 11.12.2019, зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України “Про прокуратуру”. Враховуючи вищезазначене, права на перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від №21-1089 (розмір заробітної плати визначено на 26.03.2020, позивач не має. Враховуючи вищевикладене відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
ОСОБА_1 з жовтня 2007 року є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
27.05.2020 Офісом Генерального Прокурора позивачу видано довідку №21-1089зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на виконання рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 у справі №6-р/2020.
02.11.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої серед іншого додав зазначену довідку. Як на підставу для перерахунку пенсії позивач послався на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019.
Листом від 30.11.2020 №9125-8935/Д-02/8-1700/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії.
Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
На час призначення позивачу пенсії (2007 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), відповідно до якої:
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України “Про прокуратуру” №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: “Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII “Прикінцеві положення” Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: “Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 “Про прокуратуру” №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: “20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”.
Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України “Про прокуратуру”. Законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина двадцята “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
“20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки”.
Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення позивача, який отримують пенсію відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, за отриманням актуальної довідки про заробітну плату та згодом до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.
Однак, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Відмовляючи у перерахунку пенсії пенсійний орган, серед іншого, посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України “Про умови оплати праці прокурорів” від 11.12.2019 №1155 за змістом пункту 7 якої встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України “Про прокуратуру”, однак норми постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 “Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури”, яка жодних обмежень не містить.
У відзиві на позовну заяву відповідач додатково зазначає, що позивач набуде права на перерахунок пенсії виключно у разі прийняття після 13.12.2019 відповідного рішення про підвищення заробітку діючих прокурорів.
Доводи відповідача про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 (після 13.12.2019) нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача останній раз перераховувався ще у 2016 році на виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 28.09.2016 у справі №758/8774/16-а.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.
Тому суд вважає підхід відповідача до вирішення заяви позивача незаконним. Суд зазначає, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок його пенсії.
Твердження відповідача, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов'язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019.
Крім того, слід звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про “підвищення заробітної плати прокурорським працівникам”.
Суд зазначає, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13.12.2019 (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення “Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”, тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).
Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Частинами 1 та 2 статті 81 Закону № 1697-VІІ визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Спірним є висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо необхідності здійснення перерахунку пенсії із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті та щодо обмеження граничного розміру пенсії.
При цьому, суд зазначає наступне.
Частина друга статті 86 Закону № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
В свою чергу, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені обставини суд зазначає про наявність у позивача права на перерахунок та отримання пенсії на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII з урахуванням її розміру визначеного як 90 відсотків місячної заробітної плати.
Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначені положення Закону № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
При цьому, частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, виходячи з наступного.
Як зазначено вище, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури підлягає застосуванню діюче законодавство, зокрема стаття 86 Закону №1697-VII, а не стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХП (в редакції від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, чинній на час призначення пенсії), яка втратила чинність.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленій в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 по справі № 580/234/19, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
З урахуванням наведеного суд зазначає про правомірність висновків відповідача щодо необхідності при перерахунку пенсії застосовувати обмеження пенсії максимальним розміром, що складає з 01.07.2020 - 17120,00грн., з 01.12.2020 - 17690,00грн.
При цьому, відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 758/8774/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, пенсія позивача підлягала перерахунку виходячи з розрахунку 90 % від місячного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії. Сума пенсії, що виплачується позивачу на виконання вказаного рішення складає 47745,43грн.
Таким чином, суд бере до уваги позицію відповідача, що внаслідок перерахунку розмір пенсії позивачки буде зменшеним та врахує, що за загальним правилом, якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Разом з тим суд зазначає, що наведене правило не є підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки зменшення пенсії відбувається внаслідок обмежень встановлених Законом, а не внаслідок здійсненого перерахунку.
При цьому суд враховує, що в подальшому внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії позивача підлягає збільшенню.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27.05.2020 № 21-1089зп, проте його розмір не може бути меншим розміру призначеної пенсії на підставі постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 758/8774/16-а.
Крім того, суд зазначає, що у межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття “майно”, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як “наявне майно”, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого “права власності” (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі “Von Maltzan and Others v. Germany”).
ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися “активом”: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є “активом”, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність “правомірних (законних) очікувань” є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності “правомірних очікувань”, у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави. Інакше кажучи, “правомірні (законні) очікування” - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.
Слід зазначити, що при призначенні пенсії позивач мав законі очікування на виплату в подальшому пенсії у розмірі значно більшому, ніж це було станом на день її призначення у зв'язку з підвищенням окладів працівникам прокуратури та зростанням заробітної плати.
У рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України вказує на необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1974 року по справі “Міллер проти Австрії” Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Враховуючи викладене суд вважає, що обмеження максимального розміру пенсії позивача, якому право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України “Про прокуратуру”, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що пенсія позивачу підлягає перерахунку без обмеження граничного розміру.
Крім того, твердження відповідача про те, що позивач звернувся із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а не із заявою про перерахунок пенсії, суд вважає безпідставними. Вказана заява не містить жодних посилань на норми Закону України “Про звернення громадян”, а прохальна частина заяви позивача містить чітке формулювання бажаного перерахунку його пенсії з посиланням на відповідні законодавчі норми.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії, оскільки з 13.12.2019 підстави для відмови в такому перерахунку були відсутні.
За приписами статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років з 01.04.2020, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 21-1089, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оцінивши докази наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
З урахуванням статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, вулиця Короленка, 7, місто Рівне, код ЄДРПОУ 21084076) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладене в листі від 30.11.2020 № 9125-8935/Д-02/8-1700/20 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 1 квітня 2020 року у розмірі 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 21-1089зп без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 21 грудня 2020 року.
Суддя Н.В. Друзенко