21 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3723/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
14 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні будівельного паспорту для будівництва нового гаража для власних потреб на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та зобов'язання повторно розглянути заяву про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано на протиправність відмови відповідача у наданні будівельного паспорту для будівництва нового гаража для власних потреб, оскільки земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 5310436100:02:003:0365 та з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Ухвалою суду від 20 липня 2020 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
17 серпня 2020 року управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до суду подано відзив на позовну заяву у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що згідно з генеральним планом м. Кременчука, планом зонування території міста із змінами та доповненнями, що є складовими містобудівної документації, частина земельної ділянки, в межах якої позивач має намір побудувати гараж за адресою: АДРЕСА_1 , входить в межі червоних ліній вулично-дорожної мережі. З цієї причини на земельну ділянку ОСОБА_1 п.1.3 Державних будівельних норм "Вулиці та дороги населених пунктів" (ДБН В.2.3-55-2001), Державними будівельними нормами (ДБН) Б.2.2-12:19 "Планування та забудова територій", генеральним планом і планом зонування території міста поширюються певні містобудівні обмеження, а саме: в зазначеній зоні вулично-дорожної мережі (червоні лінії) не передбачено будівництво будь-яких будівель та споруд.
Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №215138455 від 06.07.2020 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровим номером 5310436100:02:003:0365 та з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 подано до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області заяву щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на "Нове будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ", що не заперечується відповідачем.
Листом від 24.06.2020 №28-05/1104/33 управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повідомлено ОСОБА_1 про повернення доданих до заяви документів у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: відповідно до генерального плану міста Кременчука, затвердженого міською радою 25.12.2007 (зі змінами від 29.04.2014 та додатковими змінами від 01.04.2016), плану зонування території м. Кременчука Полтавської області, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради від 30.09.2014 та змінами від 07.09.2017), земельна ділянка по АДРЕСА_1 , частково відноситься до зони вулиць в межах червоних ліній вулично-дорожної мережі (зона транспортної розв'язки перспективного будівництва магістральної дороги) та частково до зони перспективної садибної забудови. Згідно ескізу намірів забудови, наданого позивачем, гараж розміщений в межах червоної лінії пров. Чарівного, що суперечить містобудівній документації та вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" (у межах червоних ліній транспортних розв'язок в одному чи різних рівнях, забороняється розміщення будь-яких будівель та споруд).
Не погодившись із поверненням поданих до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області документів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Положенням пункту "д" частини першої статті 90 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (надалі - Закон № 3038-VI).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (частина друга статті 24 Закону № 3038-VI).
Положеннями частини першої статті 25 Закону № 3038-VI визначено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Згідно зі статтею 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено можливості повернення заяви щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на "Нове будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1 " з додатками.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на "Нове будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1 " не прийнято жодного рішення, передбаченого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", враховуючи положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на "Нове будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1 " та прийняти відповідне рішення.
Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
28.09.2020 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи квитанції про оплату послуг за надання правничої допомоги, що підтверджує понесення судових витрат у розмірі 8400,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частиною третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.
У цій справі представник позивача просить відшкодувати витрати позивача на правову допомогу у розмірі 8400,00 грн.
Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої зазначеної норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вищевказаної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин першої та другої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони; стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд зауважує, що зазначена справа належить до справ значної складності та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, а також вимагає підготовки та надання доказів, що об'єктивно потребує витрат часу, обсягу юридичної та технічної роботи.
Разом із тим, заявлений представником позивача до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 8400,00 грн суд вважає завищеним.
Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат до матеріалів справи залучені копія договору про надання правничої допомоги від 30.06.2020, копія розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу (додаток №1 до договору від 30.06.2020), ордер, квитанція №5 від 08.07.2020 про сплату гонорару в сумі 8400,00 грн.
Судом досліджено надані представником позивача документи і встановлено, що вартість послуг адвоката ОСОБА_2 становить 8400,00 грн та до складу послуг входить: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз наданих документів (1 год.), вивчення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин (3 год.), підготовка позовної заяви (10 год).
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:
- дана справа відноситься до значної складності;
- позов задоволено частково.
Крім того, суд зазначає, що на час звернення позивача з цим позовом до суду, судами прийнята значна кількість рішень щодо визнання протиправними дій щодо відмови у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки, зокрема і Полтавським окружним адміністративним судом. А тому для попереднього опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції та підготовки позовної заяви представнику позивача вистачило б 7 годин.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Враховуючи викладе, суд приходить до висновку, що співрозмірною для відшкодування сумою, понесених позивачем витрат на правову допомогу, є 4200,00 грн, у зв'язку з чим вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача. Також з управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області потрібно стягнути понесенні позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 02498790) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо не розгляду заяви про надання будівельного паспорта для будівництва нового гаража для власних потреб на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 у відповідності до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зобов'язати управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на "Нове будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1 " з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягнути з управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200,00 (чотири тисячі двісті) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С.Бойко