22 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5925/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5925/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та адвокат Билим Інна Олександрівна звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) , в якому просять визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.08.2020 №1370, а також зобов'язати його вчинити дії щодо призначення з 07.08.2020 та виплати на користь ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В якості підстави для звернення до суду заявники вказують на протиправну, як на їхню думку, поведінку відповідача в частині неврахування усіх обставин, що мають значення для вірного застосування норми п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", наслідком якої стала неправомірна відмова у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Після усунення позивачем недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду 16.11.2020 відстрочено позивачу термін сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
01.12.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на правомірність оскаржуваного рішення з огляду на факт невизнання дитини інвалідом до шестирічного віку, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Додав, що в даному випадку має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 72-74).
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 03.12.2020, заявники стверджують, що до заяви позивачки про призначення пенсії додавався висновок на підтвердження того, що інвалідність її сина настала до досягнення ним 16 років (а.с. 81-82).
03.12.2020 позивач сплатила судовий збір у належному розмірі (а.с. 79).
Розгляд даної справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, з урахуванням строку, встановленого статтею 263 цього ж Кодексу.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 50 років звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства (а.с. 59), надавши наступні документи:
- трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с. 30-49);
- архівну довідку КУ "Трудовий архів територіальних громад Карлівського району" про заробітну плату від 27.03.2020 №05-64/232 (а.с. 50);
- свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 24.05.1995 (а.с. 67);
- виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0019209 та серії АВ №0079366 (а.с. 68-71);
- витяг з протоколу засідання ЛКК від 30.01.2020 №01-40/357/03, згідно з яким дитина-інвалід заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом психічного здоров'я не міг бути визнаний інвалідом з дитинства до шестирічного віку;
- довідку ВК Ланнівської сільської ради від 15.05.2020 №02-29/491 (а.с. 52);
- висновок Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.08.2020 про час настання інвалідності, в якому зазначено щодо ОСОБА_2 міг бути визнаний інвалідом з дитинства до 18 років (а.с. 58).
Аналіз поданих до пенсійного органу документів показав, що гр. ОСОБА_1 не надано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 мав дійсні медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
За наслідками вивчення поданих документів рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 13.08.2020 №1370 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як матері дитини інваліда у зв'язку з невизнанням дитини інвалідом до шестирічного віку, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с. 76).
Позивач, вважаючи рішення відповідача таким, що порушує її право на отримання дострокової пенсії як матері дитини-інваліда, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (п. "є", "ж" ст. 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст. 94).
Згідно з пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1), документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону).
Визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності) (п. 2.18 Порядку № 22-1).
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу). При цьому однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.
Таким чином, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №2961-IV (надалі - Закон №2961) дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", ані в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Згідно з абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі - Положення №1317), причинами інвалідності є, зокрема, інвалідність з дитинства.
Причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку (п. 14 Положення № 1317).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а посилалась на абз. 4 п. 3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058, згідно з яким жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Зазначена норма на час виникнення спірних правовідносин втратила силу, проте аналогічне правило закріплене у п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058, згідно з якою право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Таким чином, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непрямим підтвердженням цього є встановлена ч. 6 ст. 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.
Відповідно до ч. 12 ст. 7 Закону №2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917, передбачено повноваження з надання висновку про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку (п. 6).
Тобто, такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058.
Таким чином, мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства є факт виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Тобто, при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття «інваліда з дитинства», а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Аналогічні висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України суд зобов'язаний враховувати при вирішенні даного публічно-правового спору.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивачем не надано до пенсійного органу висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 як матері інваліда з дитинства.
За таких обставин рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 13.08.2020 №1370 суд визнає таким, що відповідає критеріям правомірності та об'єктивності, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун