Справа № 420/10796/20
21 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання надати дозвіл,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області у відкладенні питання розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту), яка надана раніше цьому ж землекористувачу в оренду для ведення городництва, згідно рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 74 від 10.06.2016 року;
визнати протиправним та скасувати рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №502 від 14.07.2020 року «Про відкладення питання про надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 »;
зобов'язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту) ОСОБА_1 , яка надана раніше цьому ж землекористувачу в оренду для ведення городництва, згідно рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №74 від 10.06.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га., за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту). Рішенням від 14.07.2020 року відкладено питання про надання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 до проведення інвентаризації даної території.
Не погоджуючись з рішенням Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.07.2020 року №502, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 21.10.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано відповідачем засобами електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 28.10.2020 року.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відзив на позов Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області не надано.
28.04.2020 року представник позивача звернувся до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га., за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту), яка відповідно до рішення Великодальницької сільської ради № 74 від 10.06.2016 року надана в оренду ОСОБА_1 для ведення городництва.
Відповідно до витягу з рішення №502 від 14.07.2020 року, питання про надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 відкладено до проведення інвентаризації даної території.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Статтею 12 Земельного кодексу України врегульовано повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.
Відповідно до ч.3 ст. 78 Земельного кодексу України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Пунктом "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч.1 ст. 118 ЗК України).
Згідно ч.2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018р. у справі №813/481/17, від 18.10.2018 р. у справі №527/43/17, від 25.02.2019 р. у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 р. у справі №263/16221/17.
При цьому чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №545/808/17.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що, відповідно до вимог ст.118 ЗК України відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ЗК України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 р. в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 р. в справі №545/808/17, від 24.04.2018р. у справі №814/1961/17.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 476 (далі - Порядок №476) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Згідно з п.п.5,6 Порядку № 476 об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.
Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок.
Пунктом 11 Порядку № 476 передбачено, що для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації.
Строк складення технічної документації не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неодноразово відкладалися питання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки починаючи з 2018 року і по теперішній час, що підтверджується витягом з протоколу №14 від 22.11.2018 року, протоколом №4 від 13.06.2019 року та витягом з рішення № 502 від 14.07.2020 року. Проте, жодних підтверджень проведення інвентаризації вказаної території відповідач не надав та відповідного рішення не прийняв.
З огляду на вказане суд дійшов про наявність протиправної поведінки в діях Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області.
За таких обставин, належним способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов'язання Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 р. про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту), яка надана раніше цьому ж землекористувачу в оренду для ведення городництва згідно рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 74 від 10.06.2016 року.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Як встановлено судом, відповідач не розглядав пакет документів, поданих позивачем, та не оцінював його на відповідність вимогам законодавства, а тому суд вважає, що дискреційні повноваження відповідачем не реалізовано, а відтак, розгляд позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл є передчасним.
Щодо позовних вимог про стягнення з Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2020 р. між адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п.3.1 договору вартість 1 години роботи Адвоката - 500,00 грн., вартість 1 поданого адвокатського запиту - 500,00 грн., підготовка та подання позову та представництво в суді першої інстанції - 6000,00 грн.
На підтвердження виконання вказаного договору від 21.01.2020 року. Представником позивача надано до суду копії: розрахунку гонорару, з якого вбачається, що вартість 1 години роботи адвоката складає - 1000,00 грн.; детальний опис наданих послуг та прибуткового касового ордера на суму 6 000,00 грн.
Таким чином, загальна сума витрат на правничу допомогу складає 6 000,00 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у сумі 2522,40 грн., сплачені згідно квитанції № 0.0.1869183462.1 від 15.10.2020 року підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 255, 243-246, 250 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання надати дозвіл - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області у відкладенні питання розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту), яка надана раніше цьому ж землекористувачу в оренду для ведення городництва згідно рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 74 від 10.06.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 502 від 14.07.2020 року «Про відкладення питання про надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ».
Зобов'язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2020 р. про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (в межах населеного пункту), яка надана раніше цьому ж землекористувачу в оренду для ведення городництва згідно рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 74 від 10.06.2016 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2522,40 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (адреса: 67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Б. Хмельницького, 3 код ЄДРПОУ 04377693).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (адреса: 67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Б. Хмельницького, 3 код ЄДРПОУ 04377693).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області - адреса: 67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Б. Хмельницького, 3 код ЄДРПОУ 04377693, факс: (068) 78 99 315, електронна пошта: velikiydalnik@ukr.net
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.