Справа № 420/11382/20
21 грудня 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Встановив:
01.12.2020 Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №420/11382/20, яким позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України “про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення (заробітної плати), згідно довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/1283 від 17.08.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яку обчислити та перерахувати з 01.04.2019 року відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.08.2020 року №11/1283 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 внаслідок перерахунку пенсії відповідну заборгованість з 01.04.2019 року по час проведення такого перерахунку, з урахуванням вже отриманих виплат.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
11.12.2020 року (вх. № 52981/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просив вирішити питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням приписів ч. 3 ст. 252 КАС України розгляд питання про розподіл судових витрат розглянуто в порядку письмового провадження.
Згідно ч.1 ст. 247 КАС України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Також згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дослідивши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказану заяву необхідно задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Що стосується розміру, заявлених представником позивача до стягнення витрат, суд зазначає наступне.
Як вказано вище, розмір судових витрат має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на надання послуг, складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторін.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.
Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).
Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді, а саме: копію договору про надання правової допомоги, додаток до угоди, копію рахунку, копію квитанції, (а.с. 52-58).
Разом з тим, суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно також долучати калькуляцію погодинної вартості правової допомоги, яка має бути передбачена договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором (звіті про надання правової допомоги), акти виконаних або отриманих послуг.
Калькуляція платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
Дослідивши надані представником позивача документи, судом встановлено, що зазначені документи не містять калькуляцію погодинної вартості правової допомоги та актиприймання-передачі послуг за договором (звіті про надання правової допомоги), акти виконаних або отриманих послуг.
В тексті заяви про ухвалення додаткового судового рішення також не визначено погодинної вартості чи вартості окремо наданої послуги.
На переконання суду, зазначений представником позивача розмір витрат, який останній просить стягнути з позивача є завищеним, а надані на підтвердження виконання професійної правничої допомоги позивачу не підтверджують надання та отримання позивачем вказаної допомоги, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволення заяву про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 241 247, 252 КАС України суд, -
У задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.12.2020р.
Суддя О.М. Тарасишина