79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.12.2020 Справа № 914/2897/20
За позовом Фізичної особи-підприємця Мирки Максима Володимировича, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса”, м. Львів
про стягнення 31 924, 00 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
Представники сторін справи не з'явились.
На розгляд Господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Мирка Максимом Володимировичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса” про стягнення 31 924, 00 грн за перевезення вантажу.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 03.12.2020.
20.11.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними документами та без участі його представника.
Позивач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив.
Відповідач також не забезпечив явку представника у судове засідання, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з сайту АТ «Укрпошта» (трекінг № 7901413554678, відправлення вручено особисто 16.11.2020).
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до умов заявки № 1 від 14.05.2020 ФОП Мирка М.В. виконав міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Дрогобич (Україна) - м. Тауха (Німеччина), що підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в CMR та наявністю підписів одержувача в графі 24 накладної. Однак, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості наданих послуг перевезення вантажу.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
14 травня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса” (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мирка Максимом Володимировичем (Перевізник) підписано та скріплено печатками заявку на перевезення вантажу № 1.
У заявці сторонами погоджено дату завантаження - 15.05.2020 за адресою м. Дрогобич, вул. Тураша, 28/1, маршрут перевезення - м. Дрогобич (Україна) - м. Тауха (Німеччина) автомобілями Сканія НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вантажем зазначено паркет вагою брутто до 22 000 кг, вартість перевезення - 31 924, 00 грн зі строком оплати - 5 днів з моменту отримання оригіналів документів.
На виконання умов заяви позивач виконав міжнародне перевезення за маршрутом: м. Дрогобич (Україна) - м. Тауха (Німеччина) автомобілями Сканія НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується CMR № 0141126 та № 0141126/1.
Міжнародні автомобільні накладні містять підпис про отримання 20.05.2020 вантажоодержувачем вантажу (графа 24 накладних) та не містять будь-яких зауважень чи застережень.
20 травня 2020 року сторонами підписано та скріплено печатками акт надання послуг № 130, в якому зазначено, що на підставі заявки № 1 від 14.05.2020 виконавцем надано послуги з вантажних автоперевезень а/м НОМЕР_1 /ВС9783ХР по маршруту: м. Дрогобич (Україна) - м. Тауха (Німеччина) загальною вартістю 31 924, 00 грн. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) претензій не має.
17.06.2020 позивачем скеровано відповідачу документи для здійснення оплати, які отримані останнім 19.06.2020.
Проте доказів оплати матеріали справи не містять.
Отже, позивач просив стягнути з відповідача 31 924, 00 грн за перевезення вантажу.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Абзацом 2 п. 2 ст. 908 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні приписи містяться у ст. 307 Господарського кодексу України.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов заявки № 1 від 14.05.2020 виконав міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Дрогобич (Україна) - м. Тауха (Німеччина), що підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в CMR та наявністю підписів одержувача в графі 24 накладної про отримання 20.05.2020 вантажу.
Також сторонами підписано акт наданих послуг № 130 від 20.05.2020 без жодних застережень.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У заявці сторонами встановлено строк оплати - 5 днів з моменту отримання оригіналів документів.
Позивач такі скерував відповідачу 17.06.2020, а останній отримав їх 19.06.2020 (трекінг № 7903802233278).
Враховуючи домовленості сторін, строк оплати наданих послуг настав 25.06.2020.
Однак відповідачем не надано суду доказів на підтвердження оплати вартості наданих послуг або на спростування факту існування заборгованості, тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 924, 00 грн заборгованості за послуги з перевезення за заявкою № 1 від 14.05.2020.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив суд покласти на відповідача 7 400, 00 грн витрат на правничу допомогу (правова допомога 5 400, 00 грн та 2 000, 00 грн витрати на правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху»).
Повноваження адвоката представляти інтереси позивача підтверджено ордером на надання правничої допомоги № 1009596 від 30.10.2020.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про правову допомогу б/н від 28.10.2020 (далі - договір), копію акта приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2020 на суму 5 400, 00 грн, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 05-10 на суму 5 400,00 грн.
Відповідно до п.1.1 предметом договору є надання правової допомоги у спорі з ТОВ «Торгова група «Тиса». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год). 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, в т.ч. підготувати позовну заяву (6 год). 4. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (4 год).
Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2020, підписаний обома сторонами містить аналогічний, викладеному у п.1.1 договору перелік наданих послуг та витрачений на це час. Крім того, у акті зазначено, що його підписанням сторони підтверджують факт належного надання послуг відповідно до положень договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).
В розділі 2 договору встановлено, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 5 400, 00 грн. При задоволенні позову Повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 2 000, 00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 щодо «гонорару успіху», покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса” (місцезнаходження: 79035, місто Львів, вул. Зелена, будинок 115 Б, ідент. код: 30053266) на користь Фізичної особи-підприємця Мирки Максима Володимировича (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідент. номер: НОМЕР_3 ) 31 924, 00 грн за перевезення вантажу, 2 102, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7 400, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галамай О.З. з 07.12.2020 по 18.12.2020 та подальним перебуванням у відпустці, повний текст рішення складено 22.12.2020.
Суддя Галамай О.З.