просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
17 грудня 2020 року м.Харків Справа № 909/69/18
Господарський суд Луганської області у складі:
судді Тацій О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу №909/69/18 за позовом Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа “Фаворит” (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, ідентифікаційний код 31524633)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива" (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, ідентифікаційний код 33299878)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Представники учасників справи:
від позивача - Лантух Є.С. у режимі відео конференції,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
Повноваження представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
До Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Національний банк України із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позичальник - Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 13.05.2014 № 12/09/5 з додатковими угодами до нього, у зв'язку із чим позивач вбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.06.2014 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2018 о 11:00 год.
Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива" (вул. Щорса, буд. 7/9, м. Київ, 03150).
14.02.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, що згідно висновку про вартість майна до звіту про оцінку від 17.05.2017 року, зазначеного позивачем в позовній заяві, ринкова вартість об'єкту оцінки - торгово-побутового комплексу І черги, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, Якіра квартал, 3-В, становить 1 405 800,00, що на 9 689 902,00 грн. менше за ціну, що була узгоджена сторонами іпотечного договору, що на його думку свідчить про необґрунтованість визначеної вартості предмету іпотеки та наявність порушень процедури оцінки.
Також, цього ж дня відповідач подав суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у позивача повний звіт про оцінку вказаного майна.
14.02.2018 року позивач звернувся з заявою про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ “Увекон”.
Ухвалою суду від 15.02.2018 року у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів було відмовлено, а також відкладено підготовче засідання на 01.03.2018 року.
16.02.2018 року від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “КБ “Фінансова ініціатива”, в яких, позовні вимоги щодо наявності заборгованості не заперечив, однак, зважаючи на ринкову вартість предмета іпотеки, визначену станом на 17.05.2017 року у розмірі 1 405 800,00 грн., дійшов висновку, що вона є хибною, та відзначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вартістю нижчою від дійсної ринкової вартості призведе до мінімізації погашення заборгованості за кредитним договором. Звернув увагу на суттєву різницю між оцінкою іпотечного майна узгоджену сторонами договору іпотеки та визначену суб'єктом оціночної діяльності. При цьому вказує, що у Національного банку України відсутні відомості щодо наявності факторів, що могли б знецінити предмет іпотеки чи наявність надзвичайних подій, що могли б вплинути на вартісну якість останнього.
Згідно наданого позивачем 19.02.2018 року Звіту про оцінку нежитлової нерухомості - торгово-побутового комплексу І черга, загальною площею 880,5 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, м. Луганськ, квартал Якіра, 3в, станом на 17.05.2017 року, виконаного ТОВ “КК “Увекон”, ринкова вартість вказаного об'єкту оцінки станом на 17.05.2017 року становить 1 405 800,00 грн.
23.02.2018 року за вх. № 2713/18 до суду від відповідача поступило клопотання про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи, проведення якої просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, оплату гарантує в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.03.2018 року ухвалено: задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про призначення судової інженерно-технічної експертизи; призначити по справі судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса; на вирішення експерту поставити наступне питання: яка ринкова вартість предмету іпотеки - нерухомого майна, а саме: нежитлової нерухомості - торгово - побутового комплексу І черга, загальною площею 880, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Якіра квартал, 3В станом на 17.05.2017; витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит".
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи відповідно до п. 6 ст. 229 ГПК України.
02.05.2018 року відповідно до супровідного листа Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, за підписом директора інституту Клюєва О.М., матеріали справи № 909/69/18 повернуто до Господарського суду Івано-Франківської області.
У супровідному листі директор Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_1, повернення матеріалів справи до суду обґрунтовує тим, що об'єкт дослідження знаходиться в м. Луганську, який входить до зони обслуговування Донецького НДІСЕ, при цьому у Харківському НДІСЕ відсутні дані щодо ринку нерухомості Луганської області в цілому. Разом із цим, вказав на велике навантаженням працівників лабораторії будівельно-технічних досліджень.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 03.05.2018 року поновлено провадження у справі № 909/69/18 та призначено підготовче засідання на 16.05.2018 року.
14.05.2018 року за вих. № 7515/18 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про визначення експертної установи. У даному клопотанні представник відповідача просить призначити у справі № 909/69/18 судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити запитання, яка реальна ринкова вартість нерухомого майна нежитлової нерухомості - торгово-побутовий комплекс I черга, загальною площею 880, 5 кв. м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Якіра квартал, 3-В, станом на 17.05.2017. Проведення судової експертизи доручити Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз: вул. Поштова, 67, м. Словянськ, Донецька область, 84112.
Ухвалою суду від 16.05.2018 року ухвалено доручити проведення судової інженерно-технічної експертизи, призначеної згідно з ухвалою суду від 01.03.2018, Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Поштова, буд. 67, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122); витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит"
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи відповідно до п. 6 ст. 229 ГПК України.
Оплату вартості призначеної експертизи, розмір якої згідно рахунку на оплату №140 від 01.06.2018 року склав 4 976,40 грн., було проведено відповідачем, на підтвердження чого надано платіжне дручення №744 від 21.06.2018 року.
18.12.2018 року до суду від Донецького НДІСЕ надійшов висновок №1990 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 10.12.2018 року, відповідно до якого ринкова вартість предмету іпотеки - нерухомого майна, а саме: нежитлової нерухомості - торгово-побутового комплексу І черга, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, квартал Якіра 3В, станом на 17.05.2017 року складає: 1 261 200,00 грн. без ПДВ.
Ухвалою суду від 22.11.2018 року поновлено провадження у справі № 909/69/18 та призначено підготовче засідання на 04.01.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2019 року ухвалено закрити підготовче провадження та розгляд справи по суті призначити на 24.01.2019 о 10:00 год.
10.01.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви НБУ по справі №909/69/18.
Обгрунтовуючи свої доводи та заперечення проти позову посилається на те, що наданий позивачем звіт про оцінку майна є хибним та незаконним, оскільки визначення вартості об'єкту оцінки було проведено без його безпосереднього обстеження, станом на момент розгляду справи 12 місячний термін дії звіту закінчився та звіт не містить даних про факттори, які могли б вплинути на знецінення предмету іпотеки чи на його вартісну якість. Більш того, зауважує, що згідно складеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності рецензії від 18.05.2018 року, оригінал якого долучений до матеріалів справи, наданий позивачем звіт про оцінку майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Разом з тим, відповідач, користуючись встановленим ч. 1 ст. 101 ГПК України правом на подання до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, надав суду звіт про оцінку майна торгово-побутового комплексу, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Якіра квартал, буд. 3в, складений ТОВ “ЮФ “Юрісперітус”, за яким вартість об'єкту оцінки (вказаного майна) склала 1 995 258,00 грн. без ПДВ.
23.01.2019 за вх. № 1487/19 через канцелярію суду ТОВ "Торгова мережа "Фаворит" подало клопотання про зупинення провадження у справі № 909/69/18 до набрання законної сили рішенням у пов'язаній справі № 910/348/19, що розглядається Господарським судом м. Києва за позовом ОСОБА_4 "ОСОБА_5 Транс Холдінгз Лімітед" ("М.С. Europa Trans Holdings Limited") до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль" про визнання відсутнім права вимоги та стягнення 3 248 805 739, 09 гривень. Також 23.01.2019 за вх. № 1332/19 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
24.01.2019 у судовому засіданні представник позивача вказав на те, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 909/69/18 не отримав та заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для ознайомлення з останнім і надання можливості надати свої заперечення щодо нього. Суд задовольнив заявлене клопотання, оголосив перерву у судовому засіданні до 31.01.2019 та роз'яснив, що клопотання про зупинення провадження у справі буде розглянуто у наступному судовому засіданні.
Ухвалою повідомленням про судове засідання від 24.01.2019 року повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 31.01.2019 року.
31.01.2019 за вх. № 1656/19, через канцелярію суду, Національний банк України подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Свою позицію обґрунтовує тим, що подане відповідачем клопотання пов'язане зі справою № 910/11236/18 за позовом ТОВ "Інвест-Сервіс" до Національного банку України та ПАТ "КБ " Фінансова Ініціатива" в якій розглядалися подібні позовні вимоги. Підсумовуючи висновки суду першої та апеляційної інстанції у вказаній справі, на думку Національного банку України, позов був спрямований не на захист порушеного права, а поданий виключно з метою зупинення судових проваджень за позовом Національного банку України, предметом яких є звернення стягнення на предмет іпотек в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. Крім цього, вказав на те, що позовні вимоги у справі № 910/348/19 ґрунтуються на твердженні ОСОБА_4 "ОСОБА_5 Транс Холдінгз Лімітед" про те, що заборгованість по кредитному договору № 12/09/5 від 13.05.2014 була погашена в повному обсязі. При цьому зазначив, що Національний банк України не здійснював звернення стягнення на предмети застави (корпоративні права) за договорами застави корпоративних прав.
Ухвалою повідомленням про судове засідання від 31.01.2019 року повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 07.02.2019 року.
04.02.2019 за вх. № 1954/19, через канцелярію суду, відповідач подав відповідь на заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 07.02.2019 представник відповідача клопотання про зупинення провадження у даній справі підтримав з підстав наведених у самому клопотанні та відповіді на заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити. Представник позивача щодо задоволення поданого клопотання заперечив з підстав наведених в запереченні на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 07.02.2019 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (вх. № 1487/19 від 23.01.2019) про зупинення провадження у справі № 909/69/18 та зупинено провадження у справі № 909/69/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/348/19, що розглядається Господарським судом м. Києва за позовом ОСОБА_4 "ОСОБА_5 Транс Холдінгз Лімітед" ("М.С. Europa Trans Holdings Limited") до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль" про визнання відсутнім права вимоги та стягнення 3 248 805 739, 09 гривень.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року постановлено апеляційну скаргу Національного банку України №63-0008/11676 від 01.03.2019 року задовольнити; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від07.02.2019 року у справі №909/69/18 скасувати, а справу направити до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 04.10.2019 року поновлено провадження у справі № 909/69/18 та розгляд справи по суті призначено на 18.10.2019 року.
07.10.2019 за вх. № 19345/19 до суду надійшов лист - вимога про направлення матеріалів справи № 909/69/18 до Західного апеляційного господарського суду, оскільки на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" № 346 від 18.09.2019 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та подальшого скерування на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного суду для здійснення касаційного провадження
Ухвалою суду від 07.10.2019 року провадження у справі № 909/69/18 зупинено до перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховоного Суду від 06.11.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 909/69/18.
Ухвалою суду від 10.02.2020 року поновлено провадження у справі №909/69/18 та розгляд справи по суті призначено на 27.02.2020 року.
До початку судового засідання, 27.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" звернулося до суду із заявою про передачу справи № 909/69/18 на розгляд Господарського суду Луганської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю). Представник відповідача в судовому засіданні заяву підтримав та просив суд її задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 року постановлено справу № 909/69/18 за позовом Національного банку України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки передати на розгляд Господарському суду Луганської області (5, проспект Науки, Харків, Харківська область, 61000) за виключною підсудністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року постановлено ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 у справі № 909/69/18 залишити без змін та справу направити до Господарському суду Луганської області для розгляду по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2020 року, головуючою суддею у справі визначено суддю Тацій О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.06.2020 року прийнято господарську справу №909/69/18 до розгляду у новому складі суду та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2020 року о(об) 10 годині 15 хвилин.
16.06.2020 року від представника відповідача через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить:
- відкласти розгляд справи №909/69/18 до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про завершення карантину.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.06.2020 року відкладено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні у справі №909/69/18 на 02.07.2019 року о 10 годині 10 хвилин.
Крім того, у вказаній ухвалі суду учасникам справи запропоновано надати докази на підтвердження наявності або відсутності у Національного банку України права вимоги до ПАТ “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” за кредитним договором від 13.05.2014 року №12/09/5, а також наявності у Національного банку України права вимоги до ТОВ “Торгова мережа “Фаворит” як до іпотекодавця за договором іпотеки №1187 від 17.06.2014 року, зокрема:
- договір застави корпоративних прав від 31.10.2012 року;
- договір про внесення змін та доповнень до договору застави корпоративних прав від 31.10.2012 року;
- договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному капіталі ТОВ “Європа-Транс ЛТД” (додаток №1 до договору застави корпоративних прав від 31.10.2012 року);
- договір про внесення змін та доповнень до договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному капіталі ТОВ “Європа-Транс ЛТД” від 18.08.2014 року, тощо.
А також, зважаючи на встановлені п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України права учасників справи, суд звернув увагу на доцільність надання суду учасниками справи своїх пояснень, наведення своїх доводів, міркувань щодо таких питань:
- Чи дійсно мало місце звернення стягнення на предмет застави Національним банком України за договором застави корпоративних прав, укладеним 31.10.2012 року між Національним банком України та Компанією “М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед”?
- Чи став Національний банк України власником 100% статутного капіталу ТзОВ “Європа - Транс ЛТД”, що призвело до повного задоволення вимог Національного банку України в тому числі за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року?
- Чи виникло у Компанії “М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед” до ПАТ КБ “Фінансова ініціатива” право вимоги за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року та на якій підставі?
- Чи мають сторони відповідні докази на підтвердження чи спростування вказаних обставин?
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.06.2020 року направлено до Західного апеляційного господарського суду всі матеріали господарської справи №909/69/18 для передачі їх до суду касаційної інстанції та зупинено провадження у справі №909/69/18 до перегляду ухвали у справі в порядку касаційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Луганської області.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.11.2020 року поновлено провадження у справі № 909/69/18 та призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 17.12.2020 року о 10 годині 00 хвилин.
Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 вказаного Кодексу шляхом направлення копій ухвали суду від 30.11.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, про що свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду з відміткою про вручення.
Проте, учасники справи, окрім позивача, явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили та клопотань про розгляд справи за їх відсутності не заявили.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, в силу приписів п. 4 Розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України (у чинній редакції) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Однак, жодних заяв від учасників справи про поновлення чи продовження процесуальних строків, встановлених законом та судом відповідно, у тому числі строків судового розгляду справи, суду не надходило.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Також, суд зауважує, що наявні у справі матеріали та заяви сторін по суті справи є достатніми для вирішення справи в даному судовому засіданні.
Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі та на підтримку своєї позиції надав пояснення аналогічні викладеним у змісті заяв по суті справи. При цьому, представник позивача на питання суду повідомив, що не має жодних заяв та клопотань, а також не заперечував проти розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні відповідно до ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторони позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,
13.05.2014 року між Національним банком України (кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Фінансова Ініціатива” (позичальник за договором) з метою надання кредиту відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.05.2014 року №281/БТ “Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова Ініціатива”, укладено кредитний договір №12/09/5, за яким кредитор надає позичальнику кредит на суму 2 000 000 000,00 грн. на строк з 13.05.2014 року до 30.12.2016 року (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 №12/09.
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань (розділ 3 договору).
Так, кредитний договір засвідчений підписами сторін та скріплений їх печатками, а тому в силу вищевикладених положень договору є укладеним.
Процентна ставка за користування кредитом не підлягає коригуванню, її розмір встановлюється на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України та становить 19,0 % річних (облікова ставка Національного банку України за станом на 13.05.2014 року становить 9,5 %) (п. 1.1 договору).
В пункті 1.2 договору сторони узгодили графік повернення кредиту.
Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
Відповідно до п. 1.3 даного кредитного договору, для нарахування процентів строк користування кредитом, згідно з умовами цього договору, починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок позичальника і закінчується в день, який передує даті повернення коштів.
Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту (п. 1.4 договору).
В силу п. 2.1 кредитного договору, кредитор зобов'язався після підписання цього договору перерахувати на рахунок позичальника №13224000, код позичальника 380054, код за ЄДРПОУ 33299878 кошти відповідно до п. 1.1 договору; а позичальник згідно п. 2.3 зобовязався своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання, відповідно до умов договору, в тому числі повернути кредитору суму кредиту у терміни, визначені кредитним договором, та проценти за користування цим кредитом (п. 2.3 договору).
В пункті 1.8 договору сторони узгодили, що забезпеченням за цим кредитним договором виступає:
- нерухомість майнових поручителів на загальну суму не менше 3,5 млрд. грн.., відповідно до висновків незалежних оцінювачів, здійснених згідно з вимогами чинного законодавства України, із застосуванням коефіцієнта 0,7, яка буде оформлена не пізніше 45-денного терміну від дати укладення цього кредитного договору шляхом укладення договорів іпотеки.
При цьому, згідно умов п.п. 2.2.2 договору, кредитор має право у разі неможливості стягнення коштів з банківських рахунків позичальника з дня виникнення простроченої заборгованості позичальника вживати заходів щодо звернення стягнення та реалізації предмета застави і задоволення вимог за кредитом, процентами за користування кредитом, нарахованими штрафними санкціями за рахунок коштів з його продажу до повного погашення заборгованості.
У відповідно до положень п. 6.3 кредитного договору, договір може бути змінено зі письмовою згодою обох сторін, шляхом укладення додаткового договору, що є його невід'ємною частиною.
Так, між сторонами у встановленому вказаним пунктом договору порядку було укладено ряд додаткових договорів до нього, а саме:
1. Додатковий договір №1 від 28.05.25014 року до Кредитного договору від 13.05.2014 року №12/09/5, в якому сторони погодили, що розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється на рівні півтори облікової ставки НБУ та становить 14,25 річних (облікова ставка НБУ за станом на 28.05.2014 року становить 9,5 %);
2. Додатковий договір №2 від 04.06.2014 року до Кредитного договору від 13.05.2014 року №12/09/5, в якому сторони, зокрема, домовились про зміну графіку погашення кредиту;
3. Додатковий договір №3 від 01.12.2014 року до Кредитного договору від 13.05.2014 року №12/09/5, в якому сторони домовились доповнити п. 1.4 кредитного договору абзацем такого змісту: “Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014.”;
4. Додатковий договір №4 від 23.12.2014 року до Кредитного договору від 13.05.2014 року №12/09/5, в якому сторони домовились доповнити п. 1.4 кредитного договору абзацем такого змісту: “Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за грудень2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015, за лютий 2015 року - 27.03.2015.”;
5. Додатковий договір №5 від 26.02.2015 року до Кредитного договору від 13.05.2014 року №12/09/5, в якому сторони домовились викласти п. 1.4 кредитного договору в такій редакції: “Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту. Сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року.”.
З наведено вбачається, що Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Фінансова Ініціатива” взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року належним чином не виконувались, внаслідок чого станом на 24.06.2015 року утворилась заборгованість у загальній сумі 2 135 863 013,70 грн., у тому числі:
- прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 000 000,00 грн.;
- сума заборгованості по процентам за кредитом за період з 01.01.2015 року по 23.06.2015 року - 135 863 013,70.
Зазначене підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом, укладеним між Національним банком України та ПАТ “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року.
Докази погашення заборгованості за кредитним договором у матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не подані.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача, викладених ним у заявах та клопотаннях з процесуальних питань, про відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором у зв'язку з укладенням 31.10.2012 року між Національним банком України та Компанією “М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед” договору застави корпоративних прав, за умовами п. 1.2 якого, як зазначає відповідач, компанією в забезпечення виконання ПАТ “КБ “Фінансова Ініціатива” зобов'язань перед Національним банком України, що виникають з кредитних договорів, у тому числі кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 року, у заставу Національному банку України передано корпоративні права ТОВ “Європа-Транс ЛТД”, а саме: 100 % часток, що становить 100 % від розміру статутного капіталу цього товариства.
Згідно з ст. 1 ЗУ “Про заставу”, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про заставу”, заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Згідно з ст. 4 ЗУ “Про заставу”, предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ “Про заставу”, застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
На виконання встановленого вимогами ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України сторонами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між Національним банком України та Компанією “М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед” вказаного договору та його виконання (зокрема, належним чином засвідчених копій відповідних підтверджуючих документів).
Більш того, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ “Європа-Транс ЛТД” станом на момент розгляду справи не вбачається факту переходу корпоративних прав ТОВ “Європа-Транс ЛТД” до Національного банку України та/або його включення до кладу учасників товариства, - що разом з тим свідчить про те, що позивач не здійснив звернення стягнення на предмети застави - корпоративні права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 24 ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Однак, у матеріалах справи відомості про звернення стягнення на предмет обтяження відсутні.
У свою чергу суд зауважує, що в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені..
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 18.12.2019 року у справі №761/29966/16-ц.
Тобто, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Так, рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2018 року 909/724/17 у справі, від 21.12.2018 року у справі №909/729/17, Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 року у справі №910/11364/17, Господарського суду Київської області від 09.04.2019 року у справі №925/48/18, у справах, в яких брали участь ті самі особи, суди констатували факт наявності права вимоги у Національного банку України до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова Ініціатива” за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року.
Даний факт в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України має для суду преюдиційне значення, а тому не підлягає доказуванню.
Крім цього, суд відзначає, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу суд зауважує, що в відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Позаяк, як було встановлено вище сторонами по справі, зокрема, відповідачем у встановлений процесуальним законом строк не було подано суду належних та достатніх доказів на підтверджень своїх заперечень, як і не було письмово повідомлено суд про неможливість подання відповідних доказів з зазначенням конкретних об'єктивних причин, які стали перешкодою для їх неподання та свідчать, у тому числі, про неможливість їх отримання.
При цьому, у встановленому ст. 81 ГПК України порядку відповідачем не заявлялося клопотання про витребування доказів на підтвердження вищевикладених обставин справи.
За таких обставин, суд констатує факт ненадання відповідачем по справі протягом підготовчого провадження відповідних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували його заперечення проти позову та спростовували заявлені позивачем вимоги. Більш того, відповідачем не було використано і процесуальних механізмів їх отримання, зокрема, шляхом звернення до суду з клопотанням про їх витребування.
Разом з тим, аналіз процесуального законодавства дозволяє прийти до висновку, що всі докази подаються на стадії підготовчого провадження, а справа була прийнята судом до свого провадження для продовження судового розгляду по суті.
Також, суд враховує, що за ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Однак, вказані заперечення відповідача проти позову не подавалися з дотриманням вимог до їх форми і змісту шляхом подання заяв по суті справи, а були викладені у заявах з процесуальних питань, прохання яких не зводилися до відмови у задоволенні позову з означених підстав, - у зв'язку з чим не можуть бути взяті судом до уваги, так як не подані у відповідності до вимог ч. 1 ст. 161 ГПК України.
Крім того, встановлені судом під час судовового розгляду справи №910/348/19 обставини, зокрема, щодо наявності у позивача права вимоги за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року можуть бути підставою для перегляду справи, що розглядається, за нововиявленими обставинами.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши подані на їх підтвердження докази, суд дійшов до наступних висновків.
Спір між сторонами цієї справи виник у зв'язку з неповерненням третьою особою (позичальником за договором) одержаних грошових коштів за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою майна відповідача.
Правовідносини між позивачем, відповідачем та третьою особою (позичальником за договором), що пов'язані з кредитуванням та забезпеченням виконання кредитних зобов'язань, визначені укладеними між ними кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року та іпотечним договором №1187 від 17.06.2014 року і регулюються главами 49, 71 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником. Згідно частини 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Факт належного виконання Національним банком України своїх зобов'язань за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року підтверджено матеріалами справи та не заперечується позичальником.
На дату вирішення цієї справи доказів погашення позичальником заборгованості за кредитним договором не надано.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Таким чином, невиконання позичальником умов договору кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 року щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування ним порушує права кредитора, в зв'язку з чим кредитор набув право на задоволення своїх грошових вимог шляхом пред'явлення позову до відповідача (іпотекодавця за договором іпотеки).
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про іпотеку”, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В силу приписів ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про іпотеку”, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Так, задля забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року між Національним банком України (іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит” (іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір від 17.06.2014 року №1187.
Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 13.05.2014 року №12/09/5, що укладений між іпотеко держателем та ПАТ “Комерційний банк “Фінансова ініціатива та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод до нього, додатків, змін та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо), з:
- повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором;
- сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором.
У п. 5 іпотечного договору сторони погодили, що в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно (далі - “Предмет іпотеки):
5.1 торгово-побутовий комплекс І черга, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Лугаснька область, м. Луганськ, Якіра квартал, буд. 3в, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу торгово-побутового комплексу І черга від 17.08.2007, посвідченого Поповою Т.В., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області, та, зареєстрованого в реєстрі за №928, та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 255057044101.
Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 4056760, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15408016 від 25.12.2013.
Ринкова вартість предмета іпотеки становить 11 095 702,00 грн., що підтверджується висновком про вартість об'єкту оцінки станом на 03.06.2014 року, наданим ТОВ “Бізнес центр “Експертиза” (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 28.10.2011 №12589/11, виданий Фондом державного майна України).
5.2 Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у сумі 11 095 702,00 грн.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Разом з тим, зважаючи на викладені відповідачем у змісті заяв по суті справи, зокрема, у відзиві на позовну заяву, твердження щодо неналежності виконаного ТОВ “КК “Увекон” Звіту про оцінку майна, складеного станом на 17.05.2017 року, строк дії якого на момент розгляду справи сплинув, та беручи до уваги викладені у рецензії Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 18.05.2018 року висновки, суд з огляду на його складення без дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна і наявність недоліків, які не були усунуті, приходить до висновку про його відхилення і як наслідок не бере до уваги у якості належного доказу наданого на підтвердження дійсної вартості предмету іпотеки.
У свою чергу суд критично ставиться до наданого відповідачем суду звіту про оцінку майна торгово-побутового комплексу, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Якіра квартал, буд. 3в, складений ТОВ “ЮФ “Юрісперітус”, за яким вартість об'єкту оцінки (вказаного майна) склала 1 995 258,00 грн. без ПДВ, складеного на його замовлення, - оскільки на виконання вимог ч. 5 ст. 101 ГПК України висновок експерта не містить відомостей про те, що його підготовлено для подання до суду. Так, у висновку зазначена зовсім інша мета, а саме: визначення оціночної вартості нежитлових будівель.
А тому даний висновок також не може бути взятий судом до уваги у зв'язку з його невідповідністю вимогам процесуального законодавства.
Крім того, на підтвердження вартості предмету іпотеки суду надано висновок №1990 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений Донецьким НДІСЕ 10.12.2018 року, відповідно до якого ринкова вартість предмету іпотеки - нерухомого майна, а саме: нежитлової нерухомості - торгово-побутового комплексу І черга, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, квартал Якіра 3В, станом на 17.05.2017 року складає: 1 261 200,00 грн. без ПДВ.
Заперечнь щодо вказаного висновку від учасників справи не надходило.
Відповідно до п.п. 9.3 іпотекодавець гарантує, що на момент укладення цього договору на підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.
При цьому, згідно п. 13 договору, при частковому виконанні іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотека зберігається в повному обсязі.
За умовами п. 14 договору, іпотеко держатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь зобов'язаняня за кредитним договором у випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником якого-небудь із зобов'язань , передбачених умовами кредитного договору та цього договору.
У разі звернення стягнення на предмет іпотеки за умовами цього договору має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі (п. 14.9 іпотечного договору).
В окремому розділі сторони узгодили порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпоетки.
Так, в п. 19 договору, сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 33 та розділу V ЗУ “Про іпотеку” на підставі рішення суду.
Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 20 іпотечного договору).
У відповідності до п. 24 договору, термін дії договору становить до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зазначеними в п. 1 цього договору, та всіма додатковими договорами до них.
Даний Іпотечний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, а також на виконання п. 28 договору посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно положень ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1 та 2 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду визначений положеннями ст. 39 ЗУ “Про іпотеку”. Так, в силу ч. 1 цієї статті, У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);
спосіб реалізації предмета іпотеки;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
Вирішуючи питання про необхідність зазначення у рішенні суду початкової ціни реалізації предмета іпотеки, суд відзначає, що положеннями ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про іпотеку” такої вимоги до рішення суду не передбачено.
Крім того, відповідно до статей 19 та 57 ЗУ “Про виконавче провадження”, сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії, не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі 235/3619/15-ц, від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження”, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.мУ разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
До того ж, ч. 2 ст. 39 ЗУ “Про іпотеку” визначено, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 9 ЗУ “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
Аналіз даної норми свідчить про те, що вказаний закон протягом терміну його дії зупиняє виключно можливість реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. При цьому, вказана норма не перешкоджає суду забезпечити захист порушеного права іпотекодержателя з наступною реалізацією рішення суду в частині продажу предмета іпотеки на торгах після спливу обставин, якими зумовлено зупинення дії відповідних норм ЗУ “Про іпотеку”.
Таким чином, оскільки позичальником не виконано зобов'язання з повернення кредиту та процентів за кредитним договором, внаслідок чого у позивача в силу приписів ст. 33 ЗУ “Про іпоетку” та положень іпотечного договору виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому приходить до висновку про їх задоволення частково.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” за початковою ціною 1 405 800,00 грн. (без ПДВ).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Разом з тим, суд вважає необхідним відзначити правомірність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у відповідному розмірі, сплаченому ним при поданні до суду позовної заяви.
Так, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2019 року у справі №907/9/17.
При цьому, беручи до уваги те, що визначення вартості майна здійснюватиметься в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ “Про виконавче провадження”, то, наразі, будь-які обставини щодо невідповідності ціни позову дійсній вартості спірного майна відсутні.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що подібних правових висновків дійшов і Західний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 16.09.2020 року у справі №909/725/17 з аналогічним суб'єктним складом, подібними предметом і підставами позову.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство “Комерційний Банк “Фінансова ініціатива”, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
2. В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства “Комерційний Банк “Фінансова ініціатива” (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, ідентифікаційний код 33299878) за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 року з додатковими угодами до нього від 28.05.2014 року, 04.06.2014 року, 01.12.2014 року, 23.12.2014 року, 26.02.2015 року, на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 17.06.2014 року №1187, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Фаворит” (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, ідентифікаційний код 31524633), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б., на наступне нерухоме майно:
- торгово-побутовий комплекс І черга, загальною площею 880,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Якіра квартал, буд. 3в, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа “Фаворит” (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, ідентифікаційний код 31524633) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу торгово-побутового комплексу І черга від 17.08.2007 року, посвідченого Поповою Т.В., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області, та, зареєстрованого в реєстрі за №928, та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 255057044101.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні позовних вимог в частині встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” за початковою ціною 1 405 800,00 грн. (без ПДВ) - відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа “Фаворит” (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, ідентифікаційний код 31524633) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) судові витрати у виді судового збору у розмірі 21 087,00 грн.
4. Видати позивачу накази після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складено та підписано 22.12.2020 року.
Суддя О.В. Тацій