вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2224/18
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув подання Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа (вх. № 26664/20 від 01.12.2020) у справі № 911/2224/18
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік"
боржник: ОСОБА_1
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа
за участі представників :
відділу ДВС - не зв'явився;
встановив:
01.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа (вх. № 26664/20 від 01.12.2020), в якому державний виконавець заявляє суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на неї відповідно до судового наказу у справі № 911/2224/18 від 21.11.2018 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Товстюк Людмили Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" боргу в сумі 8643,83 грн. та 176,20 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2020 розгляд подання призначено у судовому засіданні 15.12.2020 за участю державного виконавця, в порядку частини 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України та витребувано копії матеріалів спірного виконавчого провадження.
У судове засідання 15.12.2020 державний виконавець не з'явився, на електронну адресу суду від Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП 59221209 (вх.№30971/20 від 15.12.2020).
За результатами розгляду подання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства
До матеріалів справи долучено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 59221209 від 28.05.2019, постанову про арешт майна боржника від 28.05.2019, виклик державного виконавця від 10.06.2019 № 16169, акт державного виконавця від 11.06.2019, вимогу державного виконавця № 17178 від 27.06.2019, акт державного виконавця від 10.10.2019, пояснення боржника від 23.10.2019, декларацію про доходи та майно боржника, акт державного виконавця від 13.02.2020, виклик державного виконавця від 30.01.2020.
Подання обґрунтовано тим, що боржник ухиляється від виконання рішень судів і не вживає заходів щодо виконання рішень за рахунок належного йому майна і доходів, оскільки, як встановлено вжитими заходами примусового виконання рішення, за боржником зареєстровано право власності на ј нерухомого майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: Київська обл., смт Димер, вул. Космонавтів, 5, корп. А, кв.7).
Крім того, на адресу боржника неодноразово направлено виклики з вимогою надати документи, які підтверджують або спростовують можливість виконання виконавчих документів, зокрема, довідку про доходи, податковий звіт, бухгалтерські, податкові документи та письмові пояснення, проте, жодних документів на адресу державного виконавця не надходило.
За приписами пункту 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження, з-поміж іншого, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, видано спільний лист Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до вищезазначеного, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником; невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території (пункт 1). Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною (пункт 2). На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункт 3). Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві (пункт 4).
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи, є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі, у пункті 50 вказаного рішення, Європейський Суд з прав людини підкреслив, що, у будь-якому випадку, влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Отже, за результатами дослідження та оцінки матеріалів подання, з урахуванням вищевикладених вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження виїзду боржника, з огляду на те, що заявником не підтверджено конкретними доказами ухилення боржника від виконання рішень судів, а ненадання боржником фінансової звітності на вимогу державного виконавця не є підставою для обмеження виїзду за межі країни, з огляду на те, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі, конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі, електронних, крім того, держаним виконавцем накладено арешт на майно, що, у свою чергу, забезпечить виконання рішення суду.
Керуючись статтями 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
У задоволенні подання Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа (вх. № 26664/20 від 01.12.2020) у справі № 911/2224/18 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 21.12.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.
Суддя С.О. Саванчук