ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2020Справа № 910/11270/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/11270/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 4 296 127,28 грн.
Представники сторін:
від позивача: Чеверда О.В.;
від відповідача: Андишул А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 558 169,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №14999/01 від 30.03.2018 щодо оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість в сумі 4 558 169,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тек" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
14.08.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2020.
21.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
В підготовчому засіданні 01.10.2020 судом було оголошено перерву до 22.10.2020 за усним клопотанням представника позивача, який просив надати йому час ознайомитись з відзивом на позов.
12.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Судове засідання 22.10.2020 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 повідомлено учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання у справі на 12.11.2020.
27.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.11.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про залучення третіх осіб на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Присутній в судовому засіданні 12.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заперечував проти залучення до участі у справі третіх осіб.
Представник відповідача проти позову заперечив та підтримав раніше подані ним клопотання про залучення третіх осіб.
Врахувавши підстави і предмет заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення в даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", а тому відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залучення третіх осіб.
Водночас, представник відповідача зазначив про існування між сторонами додаткової угоди від 23.04.2020, якою були внесені зміни до Договору №14999/01 від 30.03.2018, проте позивач вказану угоду до матеріалів справи не надав.
Представник позивача заперечив щодо залучення вказаної додаткової угоди, посилаючись на те, що позовні вимоги на ній не ґрунтуються та вона жодним чином на них не впливає.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України в підготовчому засіданні булло оголошено перерву до 26.11.2020 та зобов'язано сторони подати належним чином засвідчену копію угоди від 23.04.2020.
24.11.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли: додаткові пояснення по справі; клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та призначення справи до розгляду по суті; заява про зменшення позовних вимог та клопотання про повернення судового збору, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
В підготовче засідання 26.11.2020 представник позивача не з'явився.
Представник відповідача надав суду для залучення до матеріалів справи першу та останню сторінки додаткової угоди № 127/01/20від 23.04.2020, якою були внесені зміни до Договору №14999/01 від 30.03.2018.
Суд, розглянувши заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, дійшов висновку, що вона відповідає положенням ст. 46 ГПК України та приймається судом до розгляду.
Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову в розмірі 4 296 127,28 грн.
Також, суд задовольнив клопотання позивача про повернення частини судового збору, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 26.11.2020 були вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.12.2020.
Присутній у судовому засіданні 10.12.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем належними доказами не підтверджено наявність заборгованості в заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 10.12.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.03.2018 між ДП «Енергоринок» (за договором - ДПЕ) та ТОВ "ГРІН ТЕК" (за договором - ВАД) був укладений Договір №14999/01 (далі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого ВАД зобов'язався продавати, а ДПЕ зобов'язався купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договором.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований Покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду №191/01 до договору від 30.03.2018 № 14999/01, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, уклали цю додаткову угоду про зміну сторони зобов'язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 30.03.2018 №14999/01 та приведення такого договору у відповідність Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Відповідно до п.п. 1, 2 додаткової угоди №191/01 від 30.06.2019 до договору від 30.03.2018 № 14999/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору від 30.03.2018 № 14999/01 слова: " Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ)" замінити на слова: "Державне підприємство "Гарантований покупець" (гарантований покупець)"; статті 1-10 договору від 30.03.2018 № 14999/01 замінити статтями 1-8 нової редакції, яка викладена в такій додатковій угоді.
Враховуючи наведене, суд відзначає, що з укладенням додаткової угоди №191/01 від 30.06.2019 до договору від 30.03.2018 № 14999/01 відбулась заміна покупця виробленої Товариством електроенергії, а умови договору від 30.03.2018 № 14999/01 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - "НКРЕКП) від 26.04.2019 №641, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне надалі, посилаючись на умови договору від 30.03.2018 № 14999/01 в редакції додаткової угоди №191/01 від 30.06.2019, застосовувати скорочене найменування: "Договір".
Згідно із п. 1.1 Договору за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
За змістом п.п. 2.3 - 2.5 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених ГКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Положеннями п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Так, згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
У пункті 4.5 Договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
Як вбачається з підстав заявленого позову, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відпущену протягом березня-червень 2020 року електроенергію у загальній сумі 4 791 772,83грн. На підтвердження виникнення вказаної суми заборгованості позивач посилається на підписані сторонами акти купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 1 064 097,59 грн, за червень 2020 року на суму 1 412 947,24 грн, а також на акти звірки розрахунків станом на 30.04.2020, станом на 31.05.2020, станом на 30.06.2020.
Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року - травень 2020 року оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 4 296 127,28 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався наступним.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 627, 628, 630 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
В даному випадку, в силу ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов'язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором.
Відповідний типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, у зв'язку з чим сторонами і було приведено зміст договору від 30.03.2018 №14999/01 у відповідність до нього викладенням такого договору в новій редакції додатковою угодою №191/01 від 30.06.2019.
В подальшому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.2019 №2802, було внесено зміни в т.ч. до типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, виклавши його в новій редакції.
З огляду на викладене вбачається, що виникнення додаткової угоди №1271/01/20 від 23.04.2020 до договору від 30.03.2018 №14999/01 було зумовлено виключно внесеннями відповідних змін, адже в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, відповідність таких договорів типовій формі є обов'язковою.
При цьому, під час розгляду справи позивач зазначив про відсутність в нього як оригіналу, так і копії додаткової угоди №1271/01/20 від 23.04.2020 до договору від 30.03.2018 №14999/01, що виключало можливість посилатись на неї та додати до матеріалів справи.
Відповідач, у свою чергу, також не надав суду повний текст додаткової угоди №1271/01/20 від 23.04.2020 до договору від 30.03.2018 №14999/01.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, під час розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо посилання на укладення між сторонами додаткової угоди №1271/01/20 від 23.04.2020 до договору від 30.03.2018 №14999/01, оскільки належних доказів укладання вказаної додаткової угоди суду представлено не було.
Водночас, здійснивши порівняльний аналіз редакцій типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, зі змінами, які були внесені 13.12.2019, вбачається, що його положення відносно визначення обсягів купленої гарантованим покупцем електроенергії, їх вартості та порядку розрахунків (тобто, в частині, яка є необхідною для вирішення спору в межах даної справи) залишилися незмінними за виключенням зміни найменування сторони такого договору з "виробник за "зеленим" тарифом" на "продавець за "зеленим" тарифом".
При цьому, як первісна редакції, так і діюча в питанні визначення обсягу, вартості та порядку розрахунку містять посилання на Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом - назва в редакції вказаної постанови, діючій до внесення змін постановою НКРЕКП від 13.12.2019) (надалі - "Порядок").
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2020 року - травні 2020 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 4 791 772,83грн. На підтвердження виникнення вказаної суми заборгованості позивач посилається на підписані сторонами акти купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 1 064 097,59 грн, за червень 2020 року на суму 1 412 947,24 грн, а також на акти звірки розрахунків станом на 30.04.2020, станом на 31.05.2020, станом на 30.06.2020.
Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року - травень 2020 року оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 4 296 127,28 грн.
Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом раніше встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ.
Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 року № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у березні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ «ГРІН ТЕК» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у березні до 04 травня 2020 року (включно).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.05.2020 року № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ «ГРІН ТЕК» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 29 травня 2020 року (включно).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.06.2020 року № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у травні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ «ГРІН ТЕК» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у травні до 26 червня 2020 року (включно).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.07.2020 року № 1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у червні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ «ГРІН ТЕК» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у червні до 24 липня 2020 року (включно).
В той же час, із матеріалів справи та відзиву відповідача вбачається, що в якості розрахунків за придбану електроенергію за період квітень-червень відповідачем було сплачено кошти у загальному розмірі 54 305,82 грн., тобто, фактично виконано перші два етапи оплати придбаної у продавця електроенергії згідно з п. 10.1 Порядку.
Після звернення позивача з позовом до суду відповідач також сплатив частково заборгованість у сумі 262 042,28 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 296 127,28 грн.
Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачем на підтвердження виникнення заборгованості надано тільки акти купівлі-продажу електроенергії за травень та червень 2020 року, а за інші місяці відсутні первинні бухгалтерські документи, якими має бути підтверджено виникнення заборгованості, оскільки, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, акти звірки взаємних розрахунків носять виключно інформаційний характер та не можуть підтверджувати виникнення заборгованості.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Таким чином, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі, мав надати суду відповідні докази на її спростування.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»).
Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Відтак, з огляду на підстави і предмет заявлених позовних вимог, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів, які спростовують заявлені позивачем вимоги, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання щодо розрахунків за придбану у позивача у період з березня по червень 2020 року електроенергію, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у загальній сумі 4 296 127,28 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті придбаної електроенергії згідно Договору становить 4 296 127,28 грн, грошове зобов'язання по сплаті якої на момент звернення з даним позовом настало, однак доказів її погашення відповідачем не надано.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву відносно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", які по суті зводяться до відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Однак, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобов'язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 4 296 127,28 грн, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (27612, Кіровоградська обл., Кропивницький район, село Могутнє, вул. Миру, 152ж; ідентифікаційний код 41212880) заборгованість в сумі 4 296 127 грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 64 441 грн 91 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2020.
Суддя А.І. Привалов