ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.12.2020Справа № 910/12366/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА»
до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВМ ІНВЕСТ"
про визнання недійсним результатів приватизації об'єкта малої приватизації,
за участю представників:
від позивача: Подлозний А.Ю.;
від відповідача: Друцька О.Г.,
від третьої особи: Нестеришин Т.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним результатів приватизації об'єкта малої приватизації, в якому просить:
- визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлової будівлі, літ А, загальної площею 654,7 кв.м., розташованої у м. Київ, вул. Московська, буд. 19/1, оформлені відповідним протоколом та затверджені наказом відповідача;
- визнати недійсним договір № 44/20 купівлі продажу спірної нежитлової будівлі від 12.08.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що переможцем аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлової будівлі, літ А, загальної площею 654,7 кв.м., розташованої у м. Київ, вул. Московська, буд. 19/1 було визнано ТОВ "НВМ ІНВЕСТ". Натомість, позивач стверджує, що переможець фактично до заяви на участь у торгах не додав документи, обов'язкове надання яких передбачено Законом. Також позивач стверджує, що особа, яка посіла друге місце за результатами аукціону не відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а відтак орган приватизації 20.07.2020 своїм наказом затвердив протокол електронного аукціону всупереч частині 9 ст. 14 вказаного Закону, чим порушив права позивача (як учасника аукціону, що зайняв третє місце за його результатами).
Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТА» подало заяву про забезпечення позову.
19.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВМ ІНВЕСТ" надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА» про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.09.2020.
21.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у даній справі на 04.11.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВМ ІНВЕСТ".
30.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВ "НВМ ІНВЕСТ" надійшли письмові пояснення.
Підготовче засідання, призначене на 04.11.2020, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 підготовче засідання призначено на 25.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020.
У судовому засіданні 14.12.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.
У судовому засіданні 14.12.2020 представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову повністю та просили відмовити у його задоволенні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
16 липня 2020 в Електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» відбувся аукціон №UA-PS-2020-06-000061-3 з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлової будівлі, літ А, загальною площею 654,7 кв.м, розташованої у м Київ, вул. Московська, буд. 19/1.
Згідно протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-06-000061-3 сформованого 16 липня 2020 року та затвердженого Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 липня 2020 року №74/3-ПР переможцем аукціону, який запропоновував
найвищу ціну - 22 500 002,00 гривень було визнано TOB «НВМ ІНВЕСТ» (третя особа), учасником, який подав другу за розміром після переможця цінову пропозицію у розмірі 22 500 001,00 гривень є ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС», а Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента», яке також було учасником зазначеного аукціону, за його підсумками з пропозицією 22 500 000,00 гривень зайняло третє місце.
12.08.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (як продавцем) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВМ ІНВЕСТ" (як покупцем) було укладено та нотаріально посвідчено договір № 44/20 купівлі продажу нежитлової будівлі, літ А, загальною площею 654,7 кв.м, розташованої у м Київ, вул. Московська, буд. 19/1.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що проведення вищезазначеного аукціону, подальше оформлення та затвердження його результатів відбулося з порушенням норм чинного законодавства - Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №432 від 10 травня 2018 року, а тому результати приватизації об'єкта малої приватизації підлягають визнанню недійсними.
Серед іншого, позивачем наголошується про те, що правова природа процедури проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, полягає в продажу майна та укладанні за результатами їх проведення договору купівлі продажу об'єкта приватизації з органом приватизації.
При цьому, сторона зазначає, що відповідно до копій документів, наданих Переможцем зазначеного аукціону, які містяться в його ціновій пропозиції та розміщені у відкритому доступі і в ЕТС «Прозорро.Продажі», ТОВ «НВМ ІНВЕСТ» в порушення вимог п. 3, ч. 7 ст. 14 Закону до заяви замість витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, надання якого до дати аукціону є обов'язковим для юридичних осіб-резидентів, була надана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, а як вбачається з переліку документів ТОВ «НВМ ІНВЕСТ» відповідний витяг щодо учасника був розміщений лише 17 липня 2020 року, тобто після 16 липня 2020 року - дати проведення аукціону, проте за змістом ч.7 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено що саме до заяви на участь у приватизації мають бути додані відповідні документи.
За доводами позивача, інформація яку містить виписка суттєво відрізняється від інформації що міститься у витязі, зокрема, виписка взагалі не містить інформацію про кінцевого беніфіціарного власника, а надання переможцем аукціону довідки про кінцевого беніфіціарного власника не виправляє зазначене порушення, так як Закон містить імперативну норму щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за доводами позивача, затвердження відповідачем, як органом приватизації, протоколу електронних торгів електронного аукціону №UA-PS-2020-06-000061-3, переможцем згідно якого стала третя особа, є неправомірним. Наведені обставини, за доводами позивача, унеможливлюють укладання між відповідачем та третьою особою договору купівлі-продажу, згідно ч. 9 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», оскільки переможець фактично до заяви на участь у торгах не додав документи, обов'язкове надання яких передбачено Законом. Посилаючись на наведені обставини та окремі приписи законодавства, позивач просить суд визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлової будівлі, літ А, загальної площею 654,7 кв.м., розташованої у м. Київ, вул. Московська, буд. 19/1, оформлені відповідним протоколом та затверджені наказом відповідача, а також визнати недійсним договір № 44/20 купівлі продажу спірної нежитлової будівлі від 12.08.2020.
Окремо позивач зазначає, що оскільки право переможця аукціону відповідно до п. 67 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого Постановою КМУ від 10.05.2018 №432, переходить до учасника аукціону, який після переможця запропонував найвищу ціну при умові відсутності відмови від очікування в особистому кабінеті (тобто, до ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС»), вказана особа також не може бути визнана переможцем, оскільки не відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва» (в редакції рішення Київської міської ради від 23.03.2017 №33/2255 «Про внесення змін до додатка 1 до рішення Київської міської ради від 31 березня 2011 року N 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва» нежилий будинок, розташований у м. Київ, вул. Московська, буд. 19/1, літ А було включено до "Переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації шляхом викупу".
24.06.2020 відповідачем було оприлюднено на веб-сайті «Прозорро.Продажі» оголошення про проведення електронного аукціону з продажу спірної будівлі. Початкова ціна продажу лоту була встановлена в розмірі 4 919 980,30 грн. без ПДВ.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що за результатами проведеного 16.07.2020 електронного аукціону з продажу будинку, в якому взяло участь 9 учасників, ТОВ «НВМ ІНВЕСТ» запропонувало найвищу ціну за лот - 22 500 002 грн. без ПДВ., що відображено у протоколі про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-06-000061-3.
Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 липня 2020 року №74/3-ПР було затверджено протокол про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-06-000061-3 та наказано укласти договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації.
12.08.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (як продавцем) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВМ ІНВЕСТ" (як покупцем) було укладено та нотаріально посвідчено договір № 44/20 купівлі продажу нежитлової будівлі, літ А, загальною площею 654,7 кв.м, розташованої у м Київ, вул. Московська, буд. 19/1. Ціна продажу склала 27 000 002,40 грн. з ПДВ. (яку було сплачено третьою особою до 10.09.2020).
В результаті укладення правочину також було оформлено акт приймання-передачі будинку № 48 від 11.09.2020 та було зареєстровано право власності на будино за ТОВ «НВМ ІНВЕСТ».
Відповідач та третя особа під час розгляду даної справи повністю заперечували проти позову, посилаючись, зокрема, на недоведеності позовних вимог, відсутності порушених прав позивача, обрання останнім неефективного способу захисту, а також вказуючи на те, що у відповідності до частини 9 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не можуть бути підставою для прийняття рішення про недопущення потенційного покупця до участі у приватизації формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь в приватизації об'єкта великої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.
Судом приймаються доводи представників відповідача та третьої особи, з урахуванням наступного.
Суд зазначає, що правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон).
Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону визначено, що приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Аукціон - спосіб продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2 ч. 1 ст. 1 Закону).
Частиною 1 статті 15 Закону передбачено, що об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432).
Пунктом 66 Порядку № 432 встановлено, що переможцем електронного аукціону вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі, коли ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у випадках, передбачених пунктом 67 цього Порядку, учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі однакових цінових пропозицій - учасник, що подав її раніше, за умови відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.
Згідно пункту 67 Порядку № 432 у разі коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам статті 8 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною дев'ятою статті 14, абзацом третім частини шостої статті 15 Закону, орган приватизації завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору купівлі-продажу в електронній торговій системі. Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орган приватизації складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.
У такому випадку в електронній торговій системі автоматично формується новий протокол про результати електронного аукціону з визначенням переможцем електронного аукціону учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а у разі однакових цінових пропозицій - учасника, що подав її раніше, за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, та у разі відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника щодо повернення йому гарантійного внеску та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.
Переможець електронного аукціону, який відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу, позбавляється права на участь у подальших аукціонах з продажу того самого об'єкта.
В цій частині судом приймаються доводи відповідача та третьої особи про те, що наведені норми Порядку № 432 визначають, що правом на укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації наділені лише учасники, що запропонували найвищу та другу після найвищої ціни (виключно у випадку, якщо учасник, що запропонував найвищу ціну відмовиться від укладення договору або орган приватизації прийме відповідне рішення про відмову у визнанні такого учасника переможцем аукціону чи укладення з ним договору).
Таким чином, позивач, як учасник аукціону, який запропонував третю за розміром цінову пропозицію, позбавлений реальної можливості визнання його переможцем аукціону та права на укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Судом враховується висновки Верховного Суду відповідно до яких вирішуючи питання про спосіб захисту інтересу осіб, які бажали взяти участь в аукціоні, слід мати на увазі, що оспорювання результатів аукціону не призводять до захисту цього інтересу. Дійсно, у разі, коли особа не змогла взяти участь або перемогти в аукціоні, визнання недійсним результатів аукціону саме по собі взагалі не поновлює її прав, адже її правове становище внаслідок визнання аукціону недійсним ніяк не змінюється. Тому застосування даного «способу захисту» на вимогу учасника, інтерес якого порушений, є неприпустимим.
Суд також зазначає про правомірність доводів відповідача та третьої особи в частині того, що обрані позивачем способи захисту, як-то визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, з одночасним визнанням недійсним договору № 44/20 купівлі продажу спірної нежитлової будівлі від 12.08.2020 (навіть у випадку задоволення позову) жодним чином не поновлять його прав, адже правове становище позивача (як особи, що запропонувала третю за розміром цінову пропозицію) жодним чином не зміниться. Зокрема, позивач автоматично не набуде статусу переможця спірного аукціону, через відсутність законодавчого підґрунтя в цій частині.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2020.
Суддя І.В. Приходько