ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2020Справа № 910/8526/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за первісним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1)
до Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Шевченківська районна в місті Києві державну адміністрацію (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24),
2) Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)
про стягнення 59 293,73 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про визнання договорів недійсними та стягнення збитків
за участю представників згідно з протоколом судового засідання
У судовому засіданні 21.12.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни про стягнення 59293,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору №389/1 та №390/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 не сплачував в період з листопада 2019 року по червень 2020 року орендні платежі за користування нежитловими приміщеннями, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 59 293,73 грн, з яких: 34 309,62 грн - основний борг за договором №389/1, пеня у розмірі 91,18 грн, 3% річних у розмірі 547,00 грн., а також 23 901,41 грн - основний борг за договором №390/1, пеня у розмірі 63,52 грн та 3% річних у розмірі 381,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" було залишено без руху.
01.07.2020 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8526/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Даною ухвалою судом було також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію.
05.08.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що орендодавцем було умисно зазначено в обох договорах посилання на Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250, яке на момент підписання договору вже втратило чинність відповідно до рішення №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" прийняте Київською міською радою від 21.04.2015 року.
Цією ж датою від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Київську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та клопотання про розгляд справи з викликом сторін (проведенням судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 суд залучив до участі у справі Київську міську раду в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, та призначив розгляд справи у судовому засіданні, яке відбудеться 16.09.2020.
14.08.2020 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни, у якій остання просить суд: визнати договір №389/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 червня 2015 року, недійсним в частині застосування Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. № 34/6250, яке на момент підписання договору вже втратило чинність а саме, визнати недійсним п. 3.1 договору; визнати частково недійсним договір № 390/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 червня 2015 року, недійсним в частині застосування Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. № 34/6250, яке на момент підписання договору вже втратило чинність, а саме, визнати недійсним п. 3.1 договору; стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача, ФОП Каралоп М.А, подвійний розмір завданих збитків у сумі 305 697,84 грн, з яких: за договором № 389/1 від 22.06.2015 - 139 202, 18 грн; за договором № 390/1 від 22.06.2015 - 166 495,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 суд залишив зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни без руху, надавши заявнику час для усунення недоліків зустрічної позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у повному обсязі.
11.09.2020 до загального відділу діловодства господарського суду надійшов супровідний лист ФОП Каралоп Марини Анатоліївни, відповідно до якого позивачем було усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 суд прийняв зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №910/8526/20, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/8526/20 за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 16.09.2020.
У судовому засіданні 16.09.2020 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 21.10.2020.
05.10.2020 надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву, у якій відповідач-1 за зустрічним позовом зазначає, що посилання у договорах оренди на рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011 є правомірним, оскільки Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням КМР №415/1280 від 21.04.2015 набрало чинності лише 08.07.2015. Крім того, у запереченнях наведено, що ні Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, ні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не отримували жодних розпорядчих документів від власника нежитлового приміщення - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва протягом дії вищевказаних договорів.
21.10.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за зустрічним позовом, відповідно до якої ФОП Каралоп М.А. зазначає, що орендні ставки були змінені рішенням Київської міської ради, а тому якщо відповідачеві було незрозуміло, яким чином виконувати рішення чи які орендні ставки застосовувати, останній повинен був звернутись до власника майна. За доводами позивача за зустрічним позовом, рішення, яким встановлені орендні ставки є обов'язковими для орендодавців та балансоутримувачів для застосування у договорах, не чекаючи додаткового погодження або персонального розпорядження від Київської міської ради. У відповіді на відзив також зауважено, що договори оренди №390/1 та 389/1 є пролонгованими до 19.06.2021.
Цією ж датою до суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом про оголошення перерви в судовому засіданні для подання останнім заяви про збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні 21.10.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.11.2020.
04.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 414 135,82 грн.
У судовому засіданні 04.11.2020 суд долучив до матеріалів справи заяву про збільшення позовних вимог та на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.11.2020.
05.11.2020 до канцелярії суду надійшла заява ФОП Каралоп М.А. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої остання просить суд стягнути збитки у розмірі 414 135,82 грн саме з відповідача - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
17.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача за зустрічним позовом на заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, а також пояснення.
Цією ж датою до канцелярії суду надійшли пояснення Київської міської ради, у яких остання просить суд задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити в зустрічних, оскільки до спірних договорів оренди було правомірно застосовано Положення про оренду, затверджене рішенням №34/6250, орендарем не було надано доказів щодо внесення змін до договору, а також до останнього не застосовувалась орендна ставка у розмірі 25%.
У судовому засіданні 18.11.2020 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву ФОП Каралоп М.А. про збільшення позовних вимог, з урахуванням уточнень, та відкласти підготовче засідання на 09.12.2020 для надання можливості сторонам підписати Акт звірки взаєморозрахунків.
01.12.2020 до суду надійшли заперечення ФОП Каралоп М.А. на пояснення третьої особи-2, у яких останній не погоджується з доводами Київської міської ради.
У судовому засіданні 09.12.2020 представник позивача за первісним позовом подав Акти звірки взаєморозрахунків для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.12.2020 суд долучив до матеріалів справи Акти звірки взаєморозрахунків та на місці ухвалив закрити підготовче провадження, призначивши розгляд справи по суті на 21.12.2020.
У судове засідання, призначене на 21.12.2020, з'явились представники сторін та третьої особи-1. Третя особа-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
У судовому засіданні суд заслухав представника позивача за первісним позовом, який підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, в задоволені зустрічного позову просив відмовити.
Представник Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни заперечував проти первісного позову та просив задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.
Третя особа-1 підтримала первісні позовні вимоги, які просила задовольнити, та заперечувала проти задоволення зустрічного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін та третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
22 червня 2015 року між Шевченківською районною в місті Києві державну адміністрацію (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Каралоп Мариною Анатоліївною (орендар), а також Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (Балансоутримувач) за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол від 17.03.2015 № 29, на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.06.2015 № 304 було укладено:
- Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №389/1 (далі- договір №389/1), відповідно до якого орендарю було надано в орендне користування нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 20.3кв.м в будинку № 14 літ. В на вул. В. Василевської у м. Києві;
- Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №390/1 (далі- договір №390/1), відповідно до якого орендарю було надано в орендне користування нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 14.3кв.м в будинку № 88/2, літ В на проспекті Перемоги у м. Києві.
Згідно з підпунктом 3.5. пункту 3 вищевказаних договорів встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме на рахунок Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору № 390/1 було встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.08.2011 №34/6250, яка на дату підписання Договору оренди становила за перший місяць оренди (без ПДВ) 227 грн. 22 коп. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому складає 3249,19 грн (три тисячі двісті сорок дев'ять гривень 19 копійок). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікований у поточному місяці (пп.3.2 п.3).
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору № 389/1 було встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.08.2011 №34/6250. яка на дату підписання Договору оренди становила за перший місяць оренди (без ПДВ) 226 грн. 58 коп. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому складає 4599,63 грн (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікований у поточному місяці (пп.3.2 п.3).
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (пп. 3.3. п. 3. договорів).
Відповідно до п. 3.6 договорів орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
Останнім днем сплати орендної плати є підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5.договорів).
Згідно з п. 9.1. договорів встановлено, що договори діють з 22.06.2015 по 20.06.2018.
Усі зміни та доповнення до цих договорів оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами (п. 9.2.договорів).
Відповідно до п. 9.7. договорів передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
18.12.2019 орендар звернувся до орендодавця з листом, у якому повідомляв про тимчасове зупинення орендних платежів за користування нежитловими приміщеннями відповідно до договорів №390/1 та №389/1 та про необхідність погодження на певний період розміру орендної ставки, що не перевищує 5% для уникнення боргу по орендній платі.
Листом №6615/3 від 26.12.2019 орендодавець попередив орендаря, що одностороння відмова від зобов'язань не допускається, оскільки такі дії є грубим порушення умов договору.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звертаючись з позовом до суду зазначає, що ФОП Каралоп Марина Анатоліївна всупереч надісланому попередженню, порушила умови договорів оренди від 22.06.2015 в частині сплати орендних платежів за користування нежитловими приміщеннями, що стало наслідком виникнення у останньої заборгованості перед орендодавцем за договором №389/1 від 22.06.2015 у розмірі 34 309,62 грн та за договором №390/1 від 22.06.2015 у розмірі 23 901,41 грн.
Разом з тим, ФОП Каралоп Марина Анатоліївна звернулась із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", у якій, з урахуванням заяви про уточнення, просила визнати недійсними договори №389/1 та № 390/1 в частині застосування Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. № 34/6250, яке на момент підписання договору вже втратило чинність а саме, визнати недійсним п. 3.1 договору, та стягнути з відповідача подвійний розмір завданих збитків у розмірі 414 135,82 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заявлені первісні позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладені між сторонами договори №389/1 та № 390/1 від 22.06.2015 за своїм змістом та правовою природою є договорами найму (оренди), які підпадають під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме на рахунок Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», що є уповноваженою особою щодо управління майном переданим за договорами оренди.
Згідно розрахунку орендної плати до договорів №389/1 та №390/1 за користування нежилими приміщеннями, станом на 10.06.2015, орендна ставка була визначена згідно з таблицею 2 п. 22 (для нерухомого майна) Методики розрахунку орендної плати за користування за користування майном територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, у розмірі 15%.
При цьому, відповідно до розрахунку орендної плати до договорів №389/1 та №390/1 за користування нежилим приміщення, станом на 15.07.2015, орендна плата за договорами нараховувалась з 15.07.2015 до 14.07.2016 у розмірі 50% від орендної плати, розрахованої згідно з умовами укладених договорів оренди та згідно п. 11 Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року №415/1280 про тимчасове зниження орендних ставок на 50%.
З матеріалів справи також вбачається, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами і доповненнями) було встановлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 22.06.2020, це спричинило тимчасові зміни в частині нарахуванні орендної плати.
Враховуючи введені обмежувальні заходи щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та з метою зменшення фінансового навантаження на орендарів майна територіальної громади міста Києва, Київська міська рада винесла Рішення від 26.03.2020 №903/9073 «Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів».
Так, пунктом 2 Рішення визначено, що тимчасово, на строк з моменту набрання чинності Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 та до 31.07.2020, у випадку неможливості використання об'єкта оренди у зв'язку з введенням обмежувальних заходів, передбачених Постановою, про що орендар має повідомити орендодавцю та лідприємству-балансоутримувачу (за наявності), встановити орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 1 (одна) гривня незалежно від розміру орендної плати, визначеної у договорах оренди. Письмове повідомлення про неможливість використання об'єкта оренди направляється орендарем орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу (за наявності) протягом 10 робочих днів з дати набрання чинності цим рішенням.
Оскільки відповідач за первісним позовом належним чином звернувся до позивача з проханням звільнити його від сплати орендної плати відповідно до вищевказаних вимог законодавства, то на період встановленого карантину останньому нараховувалась орендна плата у відповідності до п. 2 Рішення, а саме, у розмірі 1,00 грн.
Отже, за розрахунком позивача за первісним позовом, станом на момент звернення з позовом до суду, за ФОП Каралоп Марині Анатоліївні обліковувалась заборгованість з листопада 2019 року по орендній платі за договором №389/1 від 22.06.2015 у розмірі 34 309,62 грн та за договором №390/1 від 22.06.2015 у розмірі 23 904,41 грн, яка залишена останньою без оплати.
При цьому, з долучених до матеріалів справи Актів звірки взаєморозрахунків сторін за період з 22.06.2015 по 30.06.2020, що були підписані уповноваженими представниками сторін, вбачається, що станом на 30.06.2020 за розрахунками Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" заборгованість орендаря за договором №389/1 складає 34 307,22 грн, за договором №390/1 - 23 899,01 грн. В частині відображених розрахунків ФОП Каралоп М.А. заборгованість за договором №389/1 складає 32 588,78 грн, за договором №390/1 - 18 773,70 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що обґрунтованою, належним чином доведеною та документально підтвердженою заборгованістю по орендних платежах за договорами 389/1 та №390/1 від 22.06.2015, яка виникла у відповідача з листопада 2019 року та не була оплачена останнім у строки, встановлені договорами, є сума у розмірі 58 206,23 грн (за договором №389/1 - 34 307,22 грн; за договором №390/1 - 23 899,01 грн), яка підлягає задоволенню на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва". Тобто, первісні позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Що стосується нарахованих позивачем за первісним позовом пені у розмірі 154,70 грн та 3% річних у загальному розмірі 928,00 грн, за період з 30.11.2019 по 11.06.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як встановлено судом, відповідно до п. 6.2 договорів за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше, встановленого законодавством України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши розрахунок пені та 3% річних на суму заборгованості за договором №389/1 у розмірі 34 307,22 грн та за договором №390/1 у розмірі 23 899,01 грн, суд встановив, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають пеня та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.
Щодо зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни, суд зазначає наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
В обґрунтування зустрічного позову ФОП Каралоп Марина Анатоліївна зазначає, що відповідачем було умисно введено орендаря в оману, застосувавши в договорах положення, яке втратило чинність на момент укладення договорів, та не врахувавши зміни щодо розміру орендної плати, а саме її зменшення на 50% в певний період, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсними договори №389/1 та № 390/1 в частині застосування Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, а саме п. 3.1 договору, та стягнути з відповідача подвійний розмір збитків за договорами на загальну суму 414 135,82 грн.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Зі змісту спірного пункту 3.1 договору № 390/1 від 22.06.2015 вбачається, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.08.2011 №34/6250, яка на дату підписання Договору оренди становила за перший місяць оренди (без ПДВ) 227 грн. 22 коп. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому складає 3 249,19 грн (три тисячі двісті сорок дев'ять гривень 19 копійок).
Зі змісту спірного пункту 3.1 договору № 389/1 від 22.06.2015 вбачається, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.08.2011 №34/6250, яка на дату підписання Договору оренди становила за перший місяць оренди (без ПДВ) 226 грн. 58 коп. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому складає 4599,63 грн (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки).
Судом встановлено, що вищевказане рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» втратило чинність на підставі рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва».
При цьому, відповідно до пунктів 15 та 16 рішення Київської міської ради від 21.04 2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» останнє набуло чинності з дня його офіційного оприлюднення у газеті Київської міської ради «Хрещатик» - 08.07.2015, випуск № 96(4692).
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Указана норма означає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, у зв'язку із чим це слід розуміти так, що чинність починається з моменту набрання цим актом сили і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року у справі № 1-зп/1997 про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України).
Отже, з вищенаведеного вбачається, що до спірних договорів оренди, укладених 22.06.2015, було правомірно застосовано Положення про оренду, затверджене рішенням № 34/6250, яке було чинним на той час, оскільки рішення Київської міської ради від 21.04 2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» ще не набуло чинності.
При цьому, розглядаючи первісні позовні вимоги, судом було встановлено, що після набрання чинності нового Положення, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" було здійснено перерахунок орендної плати до договорів №389/1 та № 390/1 від 22.06.2015 у відповідності до вищевказаного Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04 2015 № 415/1280.
Суд також зазначає, що у таблиці 2 пункту 22 додатка 3 Положення про оренду, затвердженого рішенням № 34/6250, встановлено орендні ставки залежно від цільового використання нерухомого майна, серед яких було відсутнє використання для збору та сортування вторинної сировини. Проте було зазначено, що за інше використання нерухомого майна ставка становить 15% (позиція 30 таблиці).
Положенням про оренду, затвердженим рішенням № 415/1280, яке набуло чинності вже після укладення спірних договорів оренди, було встановлено ставку 5% для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини та склопосуду (позиція 21 таблиці 2 додатку 3).
В подальшому рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» встановлено орендну ставку у розмірі 25% для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків.
Судом встановлено, що вищевказане рішення до договірних відносин з позивачем за зустрічним позовом не застосовувалось, перегляд орендної плати не здійснювався, додаткових угод до договорів з іншою орендною ставкою, а саме 25 %, не укладалось. Отже, посилання ФОП Каралоп М.А. на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 826/12473/18, якою було скасоване рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2019 про визнання нечинним та протиправним і скасування рішення Київської міської ради № 21/4085 від 08.02.2018 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» в частині визначення орендних ставок для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, не змінює правовідносин між сторонами у даній справі, а тому не може бути застосоване до вирішення спору між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та ФОП Каралоп М.А.
Відповідно до статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно з пунктом 3.3. типового договору оренди (додаток 11 до Положення про оренду, затвердженого рішенням № 34/6250) розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Судом встановлено, що протягом дії договорів №389/1 та № 390/1 від 22.06.2015 ні Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, ні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не отримували жодних розпорядчих документів від власника нежитлового приміщення - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва.
Крім того, судом встановлено, що після отримання рішення Київської міського ради про відмову у зменшенні розміру орендної ставки, ФОП Каралоп М.А. не вчинялось жодних дій щодо його оскарження, звернень про надання роз'яснень щодо підстав вищевказаної відмовити, а також звернень про розірвання договорів оренди.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог та відсутності правових підстав щодо визнання договорів №389/1 та № 390/1 від 22.06.2015 недійсними в частині п. 3.1. договорів, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги в цій частині та вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 414 135,82 грн задоволенню не підлягають.
Що стосується клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни - відмові.
Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на останнього з огляду на відмову в зустрічному позові.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, ідентифікаційний код 34966254) заборгованість по орендній платі за договорами №389/1 та №390/1 від 22.06.2015 у розмірі 58 206 (п'ятдесят вісім тисяч двісті шість) грн 23 коп., пеню у загальному розмірі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн 70 коп., 3% річних у загальному розмірі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн 00 грн та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 83 коп.
3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.12.2020
Суддя Л. Г. Пукшин