ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.12.2020Справа № 910/15083/20
Господарський суд міста Києва у складі Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 5, оф. 212, м. Київ, 02072, код ЄДРПОУ 30116577) до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (вул. Бориспільська, буд. 34-А, Київ ,02093, код ЄДРПОУ 14302667) про стягнення 891 915, 34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (далі - відповідач) про стягнення 891 915, 34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №900-1 від 10.10.2016 та додаткових угод до нього не розрахувався за фактично надані послуги з підтримки програмного комплексу «ІТ-Предприятие», у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 767 182, 52 грн, інфляційні втрати у розмірі 74 645, 63 грн та 50 087, 19 грн 3% річних.
Ухвалою від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, так позивач ухвалу суду від 12.10.2020 отримав - 26.10.2020, відповідач - 27.10.2020.
13.11.2020 через канцелярію суду відповідач надав суду заяву щодо застосування строків позовної давності до вимог ТОВ НВП «Інформаційні технології» щодо Акту №900-1/282 від 30.04.2017 на суму 16 469,27 грн та відмовити у задоволенні позову в його частині.
13.11.2020 через канцелярію суду відповідач надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд задовольнити позов частково у сумі 731 211,22 грн в решті позову відмовити.
19.11.2020 через канцелярію суду позивач надав суду відповідь на відзив, у якій посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено п.12 про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (позивач, Виконавець) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (відповідач, Замовник) був укладений Договір №900-1 (далі - Договір). Строк дії Договору продовжено сторонами додатковими угодами до 30.04.2019.
Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобовязався надавати відповідачу послуги з підтримки Програмного комплексу «ІТ-Предприятие» (далі - ПК), а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати належно надані послуги.
До складу послуг за Договором входили:
-консультаційні послуги з підтримки ПК;
-консультаційні послуги з оновлення версій ПК;
-консультаційні послуги з розвитку ІТ-спеціалістів відповідача;
-консультаційні послуги з проактивного моніторингу і технічної підтримки роботоздатності ПК у відповідача
-поставка додаткових ліцензій ПК.
Згідно із п.п. 2.1.2 Договору консультаційні послуги з підтримки ПК оплачуються відповідачем помісячно згідно акта наданих послуг (далі - акт), протягом 2 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту.
Позивач щомісяця надає відповідачу акт за відповідний місяць. Відповідач протягом 5 днів зобов'язаний підписати акт або надати позивачу мотивовану відмову від підписання акту (п.п. 3.1.3 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами Договору.
Спір у справі виник з неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідач не розрахувався за отримані послуги по актам:
- №900-1/282 від 30.04.2017, сума боргу -16 469,27 грн;
- №900-1/448 від 16.05.2018, сума боргу - 272 276,02 грн;
- №900-1/754 від 30.06.2018, сума боргу - 148 142,89 грн;
- №900-1/860 від 31.07.2018, сума боргу - 45 329,47 грн;
- №900-1/1167 від 01.10.2018, сума боргу - 192 287,12 грн;
- №900-1/1387 від 30.11.2018, сума боргу - 92 677,75 грн.
Загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 767 182,52 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 74 645, 63 грн та 50 087, 19 грн 3% річних за неналежне виконання договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» підлягають задоволенню наступних підстав.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Також ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Основні зобов'язання, що виникли у відповідача внаслідок укладення договору це оплата отриманих послуг, що надані позивачем. Відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих позивачем послуг, про що свідчать підписані обома сторонами акти приймання-передачі робіт (послуг) та скріплені печатками підприємств на загальну суму 767 182,52 грн.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене вище, обов'язок відповідача зі сплати отриманих послуг, вважається таким, що настав.
Разом з тим, суд зазначає, що від відповідача до суду надходила заява щодо застосування строку позовної давності до акту №900-1/282 від 30.04.2017, сума боргу -16 469,27 грн.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Згідно з ч. 4 ст. 267 наведеного Кодексу, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.
Статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, строк на оплату акту №900-1/282 від 30.04.2017 становить 02.05.2017, з урахуванням приписів п.2.1.2 Договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
З поданого позивачем акту взаємних розрахунків за період з 10.10.2016 по 31.12.2019 між сторонами, який підписаний без заперечень на зауважень та скріплений печатками підприємств, вбачається, що сальдо на 31.12.2019 складає 767 182,52 грн.
Отже, оскільки означені обставини свідчать про переривання строків позовної давності за вимогою позивача на суму 767 182,52 грн, то, виходячи з приписів ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності розпочався заново.
Крім того, суд зазначає, щодо посилання відповідача на сплив позовної давності 03.05.2020 по акту №90-1/282, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.
Ураховуючи викладене, позивач звернувся до суду 02.10.2020, чим дотримався строку позовної давності за вимогою по акту №900-1/282 від 30.04.2017 на суму 16 469,27 грн.
Доказів на спростування факту отриманих послуг у розмірі 767 182,52 грн, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, з врахуванням обставин щодо надання позивачем, як Виконавцем послуг та невиконання відповідачем, як Замовником обов'язку з оплати отриманих послуг та відсутність будь яких спростувань з боку відповідача, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовний вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 767 182,52 грн.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на зменшення суми основного боргу на 19 501,92 грн, які начебто сплачені платіжним доручення №23 від 22.02.2019. Оскільки матеріали справи місять заяву №617/92 від 04.03.2019 відповідача до позивача про зарахування 19 501,92 грн як частини оплати рахунку-фактури №1272/400 від 03.01.2019 за Договором №1272 від 29.12.2018 та просив провести відповідне коригування податкової накладної, який не має відношення до справи.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 74 645, 63 грн та 50 087, 19 грн 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 50 087, 19 грн є правомірною та такою, що підлягають задоволенню.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем інфляційні втрати у розмірі 74 645, 63 грн, з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд приходить до висновку, що вони є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, зважаючи на вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (вул. Бориспільська, буд. 34-А, м. Київ, 02093, код ЄДРПОУ 14302667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (вул. Єлизавети Чавдар, буд. 5, оф. 212, м. Київ, 02072, код ЄДРПОУ 30116577) суму боргу у розмірі 767 182 (сімсот шістдесят сім тисяч сто вісімдесят дві) грн 52 коп., суму інфляційного збільшення у розмірі 74 645 (сімдесят чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн 63 коп., суму 3% річних у розмірі 59 087 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 73 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 14.12.2020
Суддя Н.І. Ягічева