ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2020Справа № 903/630/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир-Волинський Хлібозавод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 276 680,44 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Володимир-Волинський Хлібозавод" (далі - ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод") звернулося до Господарського суду Волинської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - ТОВ "Гіппо") договору поставки від 16 грудня 2018 року № 061218-14/1Г, позивач поставив відповідачу передбачений цією угодою товар. Оскільки ТОВ "Гіппо" оплату поставленого товару здійснило лише частково, заборгувавши таким чином ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" 276 680,44 грн., позивач, посилаючись на статті 509, 525, 526, 530, 599, 626, 627, 629, 628, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму боргу.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 1 вересня 2020 року матеріали позовної заяви ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" передано за територіальної підсудністю до Господарського суду міста Києва.
4 вересня 2020 року до Господарського суду Волинської області надійшла апеляційна скарга ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" на ухвалу від 1 вересня 2020 року.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" залишено без задоволення, а матеріали позовної заяви направлено до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу дана заява передана на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленку Є.В.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 903/630/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 19 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі № 903/630/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 23 жовтня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.
Проте ТОВ "Гіппо" у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що ТОВ "Гіппо" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16 грудня 2018 року між ТОВ "Гіппо" та ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" був укладений договір поставки № 061218-14/1Г, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати відповідачу у власність товар згідно з його замовленнями, а останній - прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах даного правочину.
Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2 цієї угоди поставка товару здійснюється на підставі накладних згідно з замовленням покупця, які є невід'ємною частиною договору.
Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних відповідно до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов'язався дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною.
Пунктом 4.3 договору визначено, що передача товару постачальником і приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюються на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності до замовлень покупця.
Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна товару в специфікації повинна вказуватись як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше 2-х знаків після коми (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 9.1 даного правочину він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на 1 рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його розірвання в порядку, передбаченому пунктом 9.1 договору, суд дійшов висновку, що договір поставки від 6 грудня 2018 року № 061218-14/1Г був чинним у спірний період.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач згідно з накладними, копії яких містяться в матеріалах справи на електронному USB флеш накопичувачі, поставив відповідачу товар, що був частково оплачений останнім.
З огляду на зазначене, сума боргу за поставлений товар, з урахуванням вартості поверненого позивачу товару, зарахування однорідних зустрічних вимог та часткових оплат, здійснених ТОВ "Гіппо", становить 276 680,44 грн.
Крім того, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом був направлений акт звірки взаємних розрахунків, який в подальшому повернувся на адресу ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" з печатками позивача на кожному аркуші, згідно якого вбачається кінцеве сальдо станом на 3 серпня 2020 року в розмірі 277 026,48 грн. (не включено останню накладну на повернення товару на суму 346,00 грн.).
Також позивачем на адресу відповідача направлялася претензія про погашення заборгованості в сумі 276 680,44 грн., яка залишилася не оплаченою, а також лист та додаткова угода про розірвання договору поставки, яка не була підписана та повернута відповідачем.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару належним чином не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" 276 680,44 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 16 грудня 2018 року № 061218-14/1Г, яка складає 276 680,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "Гіппо" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Володимир-Волинський Хлібозавод" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир-Волинський Хлібозавод" (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Луцька, будинок 62; ідентифікаційний код 00377176) 276 680 (двісті сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 44 коп. заборгованості, а також 4 150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 21 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 грудня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко