ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2020Справа № 915/123/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 915/123/20
за позовом Приватного підприємства "Сузір'я Стрільця" (54003, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Акіма, буд. 5; ідентифікаційний код: 24059297)
до 1) Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код: 26565573)
2) Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код: 00022579)
3) Миколаївської обласної ради (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код: 25696652)
про виділення у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, та припинення права сумісної власності
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідачів: не з'явились.
До Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Сузір'я Стрільця" (далі - позивач) до Миколаївської міської ради (далі - відповідач-1) та Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2) про виділення у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, а саме частини нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 217/3, загальною площею 305,2 кв.м., а також припинення права сумісної власності за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 217.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлових приміщень за адресою вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві. Рішенням Миколаївської міської ради №797 від 29.08.2018 нежитловим приміщенням по вул. Потьомкінська, 217 (літ. Б), які належать позивачу, було надано нову адресу вул. Потьомкінська, 217/3. Маючи на меті зареєструвати за собою право власності на вказані нежитлові приміщення, позивач звернувся до державного реєстратора, проте останнім позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 217/3, оскільки виявлено наявність співвласників об'єкту нерухомого майна за вказаною адресою (частки співвласників: територіальна громада сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі МОР в повному господарському віданні ПКВ "Фармація" - 27/100 ч.; територіальна громада м. Миколаєва в особі ММР - 15/100 ч.; ПП "Сузір'я Стрільця" - 58/100 ч.). Позивач зазначає, що звертався до відповідачів з листами про укладення Договору про виділ частки з нерухомого майна, проте договір укладено не було, внаслідок чого позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2020 позовну заяву з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020 позовну заяву передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.
18.03.2020 (надіслана засобами поштового зв'язку у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/123/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2020.
27.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 зазначає, що Рішенням Миколаївської обласної ради від 16.05.2019, яке набрало чинності з 01.07.2019, було скасовано рішення Миколаївської обласної ради від 26.10.2000 № 16, яким відповідачу-2 було надано право управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, відтак з 01.07.2019 майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області не перебуває в управлінні відповідача-2, а вирішення будь-яких питань, пов'язаних з управлінням об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, у тому числі й щодо визначення часток у прав власності на будівлю 217 по вул. Потьомкінській у м. Миколаєві, уповноважена здійснювати Миколаївська обласна рада, як співвласник вказаної будівлі. З огляду на те, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача-2, останній просить суд відмовити в позові щодо відповідача-2.
27.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строку на подання додаткових доказів та відзиву на позовну заяву.
09.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Миколаївської обласної ради.
У підготовче засідання 24.06.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 24.06.2020 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та додаткових доказів, оскільки вказаний строк відповідачем-1 не було пропущено, залучено до участі в справі співвідповідача - Миколаївську обласну раду, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 22.07.2020.
07.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо виконання ухвали суду від 24.06.2020.
У підготовче засідання 22.07.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було оголошено перерву до 12.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 915/123/20 призначено на 12.08.2020.
Підготовче засідання, призначене на 12.08.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 915/123/20 призначено на 30.09.2020.
У підготовче засідання 30.09.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.10.2020.
Судове засідання, призначене на 28.10.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 915/123/20 призначено на 02.12.2020.
У судове засідання 02.12.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
Оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для ухвалення рішення, а також враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 02.12.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне підприємство "Сузір'я Стрільця" (далі - позивач) є власником нежитлових приміщень за адресою вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві, загальною площею 294 кв.м., що підтверджується наявними у матеріалах справи Договором купівлі-продажу державного майна від 14.03.1997 та Свідоцтвом про державну реєстрацію договору купівлі-продажу державного майна № 542 від 14.03.1997.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Державного акту на право постійного користування землею серії МК 111061 від 12.02.1998, на підставі рішення Виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 24.12.1997 № 789, позивачу було надано у постійне користування 0,0557 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування офісу по вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві.
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 797 від 29.08.2018 нежитловим приміщенням по вул. Потьомкінська, 217 (літ. Б) в м. Миколаєві, які належать позивачу, було надано нову адресу: вул. Потьомкінська, 217/3, неперераховане майно залишено за адресою: вул. Потьомкінська, 217.
Як зазначає позивач, на його замовлення КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовило Технічний паспорт на громадський будинок, нежитлові приміщення за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 24.09.2018, на замовлення позивача № 3-459 від 04.09.2018, за результатами обстеження встановлено, що станом на 24.09.2018 нежитлові приміщення літ. Б за адресою: вул. Потьомкінська, 217/3 в м. Миколаєві мають наступні показники: загальна площа 305,2 кв.м., загальна площа нежитлових приміщень літ. Б збільшена на 11,2 кв.м. за рахунок поточного ремонту, навіс літ. К не є самочинним будівництвом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" з листом вих. № 32 від 06.05.2019, в якому просив надати інформацію щодо частки, яка належить позивачу, та часток всіх наявних співвласників нерухомого майна за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві.
У листі КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 07.05.2019 №1190, у відповідь на лист позивача вих. № 32 від 06.05.2019, зазначено, що станом на 28.12.2012, право власності на нежитлові приміщення за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві зареєстровано за: Територіальною громадою міста Миколаєва в особі ММР - 58/100 часток (літ. А, В, Г) на підставі Свідоцтва про право власності від 26.05.2003; ПП "Сузір'я Стрільця" - 294,0 кв.м. (літ. Б) - частка не визначена, на підставі Договору купівлі-продажу від 14.03.1997. У зв'язку з передачею частини нежитлових приміщень Територіальним громадам сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі МОР, а саме приміщень аптеки, загальною площею 116,2 кв.м. (літ. А) було зроблено перерахунок часток, внаслідок чого частки співвласників стали наступними: Територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі МОР в повному господарському віданні ПКВ "Фармація" - 27/100; Територіальна громада міста Миколаєва в особі ММР - 15/100; ПП "Сузір'я Стрільця" - 58/100. Документи, що підтверджують частки співвласників відповідного перерахунку відсутні.
Листом вих. № 11 від 11.02.2019 позивач звернувся до Миколаївської міської ради, в якому просив повідомити про призначення дати та часу для звернення до нотаріуса для укладення Договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.
Листом № 808/02.0201-40/14/19 від 06.03.2019 Миколаївська міська рада повідомила позивача, що станом на теперішній час по вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві визначена лише частка Територіальної громади міста Миколаєва, яка складає 58/100, частка ПП "Сузір'я Стрільця" не була визначена, укласти Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна не вбачається за можливе.
Листом вих. № 17 від 11.03.2019 позивач звернувся до ПКВ "Фармація", в якому просив повідомити про призначення дати та часу для звернення до нотаріуса для укладення Договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, проте вказаний лист, як зазначає позивач, було залишено ПКВ "Фармація" без відповіді.
Листом вих. № 16 від 11.03.2019 позивач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому просив повідомити про призначення дати та часу для звернення до нотаріуса для укладення Договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.
Листом № 498/0101-14 від 19.04.2019 Миколаївська обласна державна адміністрація повідомила позивача, що надана КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" інформація про співвласників нежитлових приміщень за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві, станом на 28.12.2012, є застарілою, частка Територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області за вказаною адресою складає 27/100. На теперішній час триває процедура державної реєстрації прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві за територіальними громадами сіл, селищ, міст Миколаївської області, строк державної реєстрації прав на нерухоме майно жодним нормативно-правовим актом не встановлено, відтак укладення Договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна не вбачається доцільним.
З огляду на вищенаведене, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд виділити в натурі частку майна, що є у спільній частковій власності, а саме частину нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 217/3, загальною площею 305,2 кв.м., а також припинити право сумісної власності за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 217.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 - 3 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що позивач є власником нежитлових приміщень за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві, загальною площею 294 кв.м., що підтверджується наявними у матеріалах справи Договором купівлі-продажу державного майна від 14.03.1997 та Свідоцтвом про державну реєстрацію договору купівлі-продажу державного майна № 542 від 14.03.1997.
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 797 від 29.08.2018 нежитловим приміщенням по вул. Потьомкінська, 217 (літ. Б) в м. Миколаєві, які належать позивачу, було надано нову адресу: вул. Потьомкінська, 217/3.
Згідно зі статтею 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Частинами 1 - 3 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частинами 1, 3 статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Статтею 370 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
За змістом вказаних норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Отже, для здійснення виділу майна в натурі зі спільної сумісної власності суд має встановити частки кожного зі співвласників. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).
З огляду на вищевказані положення законодавства, до предмету доказування в цій справі входять обставини:
- щодо визначення частки кожного зі співвласників для здійснення виділу нерухомого майна в натурі зі спільної власності;
- щодо встановлення, що в результаті виділу частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, окремі приміщення будуть складати окремі об'єкти нерухомого майна, в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з наявним у матеріалах справи листом КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 07.05.2019 №1190, станом на 28.12.2012, право власності на нежитлові приміщення за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві зареєстровано за: Територіальною громадою міста Миколаєва в особі ММР - 58/100 часток (літ. А, В, Г) на підставі Свідоцтва про право власності від 26.05.2003; ПП "Сузір'я Стрільця" - 294,0 кв.м. (літ. Б) - частка не визначена, на підставі Договору купівлі-продажу від 14.03.1997. У зв'язку з передачею частини нежитлових приміщень Територіальним громадам сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі МОР, а саме приміщень аптеки, загальною площею 116,2 кв.м. (літ. А) було зроблено перерахунок часток, внаслідок чого частки співвласників стали наступними: Територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі МОР в повному господарському віданні КПВ "Фармація" - 27/100; Територіальна громада міста Миколаєва в особі ММР - 15/100; ПП "Сузір'я Стрільця" - 58/100. Документи, що підтверджують частки співвласників відповідного перерахунку відсутні.
Відповідно до листа Миколаївської обласної державної адміністрації № 498/0101-14 від 19.04.2019 частка Територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві складає 27/100.
Відповідно до листа Миколаївської міської ради № 808/02.0201-40/14/19 від 06.03.2019 по вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві визначена лише частка Територіальної громади міста Миколаєва, яка складає 58/100, частка ПП "Сузір'я Стрільця" не була визначена.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження розміру часток всіх співвласників нерухомого майна за адресою: вул. Потьомкінська, 217 в м. Миколаєві.
У матеріалах справи відсутні докази наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів щодо співвласників об'єкту нерухомого майна за вказаною адресою, як про те зазначає позивач у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 183 Цивільного кодексу України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Пунктом 1.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 за № 774/14041 (далі - Інструкція) визначено, що ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (далі - суб'єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Згідно з п. 1.2 Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
Зазначені положення Інструкції узгоджуються з нормами статей 316, 317, 376 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
У матеріалах справи наявний Технічний паспорт на громадський будинок нежитлові приміщення за адресою: № 217/3, вул. Потьомкінська, м. Миколаїв, станом на 21.09.2018, а також Звіт з незалежної оцінки майна у вигляді нежитлових приміщень 1-но поверхової будівлі за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. Потьомкінська, буд. № 217/3, виконаний на замовлення позивача ТОВ "Антан-Юг" від 11.03.2020.
Втім, надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог не свідчать про те, що в результаті виділу частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власникам, частки яких залишаються, нежитлові приміщення будуть складати окремі об'єкти нерухомого майна, в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України.
Системний аналіз статей 183, 358, 364, 370 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим у разі, коли є технічна можливість переобладнання приміщень, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки нерухомого майна в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування таким майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки відповідно до часток співвласників.
Учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, тому суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 справі № 1622/16834/12 та від 19.12.2018 у справі № 1301/362/2012.
Суду не надано доказів на підтвердження технічної можливості виділу нежитлового приміщення вул. Потьомкінська, 217/3, в м. Миколаєві, яке належить позивачу.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обмежився посиланням у позовній заяві на те, що вимоги чинного законодавства ним дотримано, позивач та відповідачі мають окремі виходи та окремі системи життєзабезпечення за вказаною адресою, втім вказані твердження позивача не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням положень чинного процесуального закону, такими доказами мали бути відповідні висновки інеженерно-будівельної або інженерно-технічної експертизи, які б свідчили про технічну можливість виділу нежитлового приміщення за адресою: вул. Потьомкінська, 217/3, в м. Миколаєві, яке належить позивачу, а також виділення приміщень іншим співвласникам.
Висновок експерта, відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, міг бути наданий позивачем на його замовлення або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, втім із відповідним клопотанням щодо призначення у справі судової експертизи позивач під час перебування справи у провадженні суду не звертався.
Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про виділення у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, за адресою: вул. Потьомкінська, 217/3, в м. Миколаєві, вимога позивача про припинення права сумісної власності за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 217 також не підлягає задоволенню.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 447,26 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 447,26 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 18.12.2020
Суддя О.В. Нечай