номер провадження справи 24/135/20
01.12.2020 Справа № 908/2182/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2182/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” (вул. Максима Кривоноса, буд. 19А, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 39292800)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код ВП 19355964)
про стягнення 241277,74 грн.
за участю представників:
від позивача: Шевченко К.Ю., адвокат, ордер серії ЧН № 153842 від 20.08.2020 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”)
від відповідача: Мариніч Н.В., адвокат, довіреність від 02.09.2019 №2786
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення основного боргу в сумі 230580,00 грн., трьох процентів річних в сумі 5344,40 грн. та збитки від інфляції в сумі 5303,34 грн. за договором поставки продукції № 397(1)19УК/53-121-01-19-08470 від 29.08.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2182/20, присвоєно справі номер провадження 24/135/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 28.09.2020.
Ухвалою від 28.09.2020 відкладено розгляд справи на 15.10.2020.
29.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому окрема зазначає, що ТОВ «ФПК «Атомстройсервіс», неправильно визначивши строки оплати поставленої продукції, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов'язання зі сплати суми ПДВ в розмірі 38 430,00 грн. Також, позивачем, при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, не були враховані положення пункту 3.2 договору, відповідно до якого ПДВ 20% сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.2 договору №397(1)19УК/53-121-01-19-08470 від 29.08.2019. Просить суд відмовити ТОВ «ФПК «Атомстройсервіс» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав суду відповідь на відзив (від 02.10.2020), в якій заперечує проти доводів відповідача, вважає позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими.
Судове засідання у справі № 908/2182/20 перенесено на 05.11.2020, на 16.11.2020 та на 01.12.2020, про що винесено відповідні ухвали.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 01.12.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оголошений склад суду.
Перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.
Представники сторін оголосили про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відводів складу суду не заявлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 397(1)19УК/53-21-01-19-08470, укладений між сторонами 29.08.2019, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 230 580,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-000033 від 25.09.2019.. Проте, відповідач вартість продукції не оплатив, внаслідок чого сума основного боргу становить 230 580,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 5344, 40 грн 3% річних за період з 10.01.2019 по 08.08.2020 та 5303,34 грн. інфляції за період січень 2020 - червень 2020. Просить суд, на підставі ст. ст. 526, 530, 549, 550, 691,692 ЦК України, ст. 193, 231, 265 ГК України, позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позову заяву. Просить суд відмовити ТОВ «ФПК «Атомстройсервіс» в задоволенні позовних вимог.
В засіданні 01.12.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
29.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія” “Атомстройсервіс” (постачальник) та Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” Відокремлений підрозділ “Запорізька АЕС” (покупець) уклали договір поставки продукції № 397(1)19УК/53-121-01-20-08470, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступну продукція за кодом ДК 021:2015 31680000-6 “Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання” (щитове устаткування), сума без ПДВ за продукцію складає 192150,00 грн., ПДВ 3843,00 грн., загальна сума з ПДВ 230580,00грн.
Пунктом 1.2 договору встановлено строк поставки продукції: серпень 2019.
Відповідно до п. 3.1 договору сума договору складає 192150,00 грн., крім того ПДВ 3843,00 грн., разом 230580,00грн.
За умовами договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (п. 3.2).
Пунктом 9.2 договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з моменту його підписання (п. 11.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 230 580,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-000033 від 25.09.2019, довіреність № 3/301 від 25.09.2019 на ім'я Овсієнко Н.В. та товарно-транспортна накладна № Р28 від 25.09.2019.
Претензій щодо кількості або якості продукції від відповідача не надходило.
Відповідач факт отримання наведеної вище продукції в рамках договору поставки №397(1)19УК/53-121-01-20-08470 підтвердив у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманої продукції на його адресу була направлена претензія вих. № 58 від 03.08.2020 з вимогою сплатити виниклу заборгованість, 3% річних та інфляційні витрати.
Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 397(1)19УК/53-121-01-20-08470 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, (ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи містять належні та допустимі докази поставки та отримання відповідачем продукції на загальну суму 230580,00 грн. в рамках договору поставки №397(1)19УК/53-121-01-20-08470.
Як вже зазначалося судом у п. 3.2 договору сторонами узгоджений строк оплати за продукцію - на протязі 45 календарних днів з моменту постачання продукції. Також учасниками правочину узгоджено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку
З зазначеного слідує, що, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, а саме позивач повинен поставити продукцію у строк -серпень 2019 та надіслати відповідачу податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.
При цьому, відповідно до п. 4.4 договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЕРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця протягом терміну, визначного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Відповідач в свою чергу зобов'язаний на протязі 45-ти календарних днів з моменту постачання продукції оплати вартість отриманої продукції. Також після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку здійснити оплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ.
Позивач у відповіді на відзив надав суду докази виконання ним зобов'язань, передбачених п. 3.2 та п. 4.4 договору, а саме докази надіслання відповідачу податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, що підтверджується Квитанцією та Скрін-фото електронного листа від позивача до відповідача.
З зазначеного слідує про повне виконання постачальником зобов'язань за договором.
Крім того, матеріали справи містять претензію вих. №58 від 03.08.2020, відповідно до якої позивач вимагав сплатити, зокрема, загальну вартість поставленої продукції. Про факт надсилання зазначеної претензії на адресу відповідача свідчать квитанція та опис вкладення у цінний лист.
Однак, відповідач покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої продукції на суму 192150,00. грн. та ПДВ у розмірі 38430,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Заперечення відповідача в частині невиконання постачальником зобов'язань передбачених п. 4.4 договору спростовані наведеними вище обставинами. Так само відповідач безпідставно зазначає про відсутність правових підстав для сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази звернення постачальника з вимогою до відповідача щодо погашення заборгованості за спірним договором.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 230580,00 грн. основного боргу з урахуванням ПДВ обґрунтована та задовольняється судом.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 5344, 40 грн 3% річних за період з 10.01.2019 по 08.08.2020 та 5303,34 грн. інфляції за період січень 2020 - червень 2020.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 5344, 40 грн 3% річних за період з 10.01.2019 по 08.08.2020 та 5303,34 грн. інфляції за період січень 2020 - червень 2020, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції в рамках договору № поставки продукції № 397(1)19УК/53-121-01-20-08470 суду не надав. Також відповідачем не спростовано факт наявності господарських правовідносин з позивачем, які регулюються умовами договору поставки № 397(1)19УК/53-121-01-20-08470 та, як наслідок, отримання продукції в рамках зазначеного правочину.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 3619,18 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 241277,74 грн. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код 24584661)в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” (вул. Максима Кривоноса, буд. 19А, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 39292800) - 230580 (двісті тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 5344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 40 коп. 3% річних, 5303 (п'ять тисяч триста три) грн. 34 коп. інфляції та 3619 (три тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 18 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22.12.2020.
Суддя Т.А. Азізбекян