ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 грудня 2020 року Справа № 903/802/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. ухвалену суддею Костюк С. В. у справі №903/802/20, повний текст ухвали складено 03.11.2020 р.
за позовом Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича
до відповідача: Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”
про стягнення 811203,12 грн
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. у справі №903/802/20 позовну заяву б/н від 26.10.2020р. Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 811 203,12грн. пені за безпідставне списання коштів направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду м.Києва (01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-в).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. у справі №903/802/20 скасувати та передати справу на розгляд Господарському суду Волинської області. Розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представника Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. у справі №903/802/20 та призначено справ до розгляду на 16 грудня 2020 року.
03.12.2020 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без руху. Також, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у випадку відмови у задоволенні клопотання про залишення апеляційної скарги без руху.
16.12.2020 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з тим, що представник приймає участь у справі №161/17609/20, яка розглядатиметься 16 грудня 2020 року об 11:00 год. Також, просить забезпечити проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції в приміщенні суду, зокрема у Луцькому міськрайонному суді Волинської області, Волинському окружному адміністративному суді або у Волинському апеляційному суді.
Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Василишин А.Р. з 16.12.2020 р. перебуває на лікарняному.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.2020 р. призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/802/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів для розгляду справи №903/802/20 у складі головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. у справі №903/802/20 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (параграфи 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
В даному випадку представником відповідача не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію відповідача щодо обставин справи та документальних доказів, яку висловив у поданому суду відзиві на апеляційну скаргу по справі.
Крім того, суд призначаючи апеляційну скаргу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 про відкриття апеляційного провадження явка сторін у справі не визнавалась обов'язковою, а також попереджено про те, що неявка сторін у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів не розглядає зазначене вище клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі.
Водночас, заявлене разом з поданим письмовим відзивом на апеляційну скаргу клопотання представника відповідача про залишення апеляційної скарги без руху до уваги колегії суддів не береться та відхиляється, оскільки залишення апеляційної скарги без руху після відкриття провадження у справі чинним процесуальним законом не передбачено.
Представники сторін у судове засідання 16.12.2020 р. не прибули та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.10.2020 р. у справі №903/802/20 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду м.Києва (01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-в), у зв'язку з тим, що на час звернення позивача до суду, відсутня філія “Волинське головне регіональне управління” Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” як філія відповідача. Відтак, відсутність філії унеможливлює подання позову за його місцезнаходженням на підставі ч.3 ст.29 Господарського процесуального кодексу України.
2.Узагальнені доводи апеляційних скарг та заперечення щодо них інших учасників справи.
Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник наголошує на тому, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням (ч. 3 ст. 29 ПІК України). Тобто, позивачу надано право за наявності підстав вибрати на власний розсуд господарський суд до якого подається позов, за винятком справ, які віднесені до виключної підсудності, встановленої ст. 30 ГПК України. Користуючись наданим позивачу правом вибору територіальної підсудності, апелянт звернувся з позовом до АТ «КБ «Приватбанк» за місцезнаходженням його філії - Філії «Волинське Головне Регіональне управління АТ «КБ «Приватбанк», оскільки спір виник з діяльності саме цієї філії. Причому існування спору, який виник з діяльності саме Філії «Волинське Головне Регіональне управління АТ «КБ «Приватбанк» не заперечується самим відповідачем та підтверджено судовими рішеннями у справах №903/618/14, №903/590/19, №903/82/20 Господарського суду Волинської області та які покладені в обґрунтування заявленого позову. За таких обставин, враховуючи, що спір у справі не відноситься до категорії, яка підлягала б розгляду за правилами виключної підсудності (с. 30 ГПК України) і виник спір з діяльності Філії «Волинське Головне Регіональне управління АТ «КБ «Приватбанк» (Волинська область, м. Луцьк, пр. Відродження, 1), справа підлягає розгляду за місцезнаходженням філії, а саме Господарським судом Волинської області.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник відповідача зазначає, що підставами для направлення позовної заяви ОСОБА_1 за територіальною підсудністю слугувало те, що позивач не обґрунтував виникнення спору про стягнення з АТ КБ “Приватбанк” 838243,22 грн. пені саме у зв'язку з діяльністю філії Банку - “Волинського головного регіонального управління”. Водночас, із змісту судових рішень у справі №903/590/19, на яку посилався позивач у позовній заяві, вбачається те, що підставою виникнення спору послужило безпідставне, на думку позивача, списання коштів саме АТ КБ “Приватбанк”. Поряд з цим, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань не містить відомостей про відокремлений підрозділ АТ КБ “Приватбанк” з місцезнаходженням у м. Луцьку або у Волинській області. Отже, у зв'язку з вищенаведеними обставинами, а також з врахуванням мотивів, з яких виходив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, наявні підстави для відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
29.10.2020 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 26.10.2020 Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” 811203,12 грн пені за безпідставне списання коштів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, висновку щодо віднесення цього спору до територіальної підсудності Господарському суду Волинської області позивач дійшов на підставі того, що спір виник з діяльності філії банку - “Волинське головне регіональне управління” Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, а тому визначив підсудність за правилами ч.3 ст.29 ГПК України. Судом першої інстанції підсудність спору визначена за загальним правилом і ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. у справі №903/802/20 позовну заяву б/н від 26.10.2020р. Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 811 203,12грн. пені за безпідставне списання коштів направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду м.Києва (01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-в).
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як передбачено ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Розділом 3 глави 2 ГПК України визначена територіальна юрисдикція (підсудність) господарських справ.
Так, відповідно до ст.27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.3 ст.29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Як вбачається, позивачем даний позов пред'явлений до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Волинської філії АТ КБ "Приватбанк" за місцезнаходженням філії - до Господарського суду Волинської області.
Відповідно до ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно зі ст.58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа у порядку, визначеному законом. Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.
Підпунктом 20 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу; відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; відомості про членів керівних органів: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку - для відокремленого підрозділу громадського формування; відомості про належність відокремленого підрозділу юридичної особи, що припиняється шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення, до юридичної особи - правонаступника; інформація для здійснення зв'язку з відокремленим підрозділом: телефон та адреса електронної пошти.
Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено обов'язкове внесення відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи (назва). При цьому, обов'язковим за законом є як внесення відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи (назва), так і його місцезнаходження.
Однак, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження означеної юридичної особи таке: 01001, м.Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 1Д; у відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи вказаний лише один відокремлений підрозділ - Кіпрська філія публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".
При цьому, судом відзначається, що будь-які інші підрозділи юридичної особи до реєстру не внесені та їх місцезнаходження не вказане; Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить відомостей про відокремлений підрозділ Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з місцезнаходженням у м.Луцьк або у Волинській області.
Отже, відсутність існування на час звернення позивача до суду філії "Волинське головне регіональне управління" Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" як філії відповідача унеможливлює подання позову за його місцезнаходженням на підставі ч.3 ст.29 Господарського процесуального кодексу України.
Слід також зазначити, що позивач у позовній заяві не обґрунтував, що спір про стягнення з відповідача 811 203,12 грн. пені за безпідставне списання коштів виник саме з діяльності філії "Волинське головне регіональне управління" Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".
Водночас, зі змісту судових рішень у справі №903/590/19, на яку покликається позивач у позовній заяві, вбачається, що підставою виникнення спору є безпідставне списання коштів саме АТ КБ "Приватбанк".
Враховуючи вище викладене, підсудність цього спору слід визначити за загальними правилами територіальної підсудності, відповідно до яких за приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
У відповідності до п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що узгоджується з ч.2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вже зазначалось вище, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи (відповідача) Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) є: 01001, м.Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 1Д.
Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.27 ГПК України, судом, до територіальної підсудності якого відноситься розгляд даної справи, є Господарський суд міста Києва.
За приписами п.1 ч.1 ст.31 ГПК України якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншому суду.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що позовну заяву б/н від 26.10.2020р. Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича слід передати до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.11.2020 р. у справі №903/802/20 - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/802/20 повернути господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "21" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Бучинська Г.Б.