вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2020 р. Справа№ 910/12393/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
За участю представників:
Від позивача: Ситник С.Г. (довір. №2 від 13.01.2020);
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН БУД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020
у справі № 910/12393/20 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН БУД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ"
про стягнення збитків у розмірі 6541, 81 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі №910/12393/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН БУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ" про стягнення збитків у розмірі 6 541грн. 81коп. відмовлено в повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення;
- не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:
- ТОВ "Ерідон Буд» не могло додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, оскільки порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у зв'язку з зупиненням їх реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 ПК України прямо передбачено абз.25 п.201.10 ст. 201 ПК України як виняток коли така скарга не подається;
- додавання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на продавця/покупця, який порушив граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування має наслідком лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією;
- оскільки відповідачем не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних ні податкової накладної №33 від 21.08.2017, ні податкової накладної №19 від 21.08.2017, та враховуючи, що відповідно до п.201.10 ст. 210 ПК України відсутність факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, позивачем надані належні та допустимі докази понесення ним реальних збитків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Демидової А.М., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020, справу №910/12393/20 призначено до розгляду на 17.12.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, у справі № 910/12393/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 у справі № 910/12393/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Андрієнко В.В., Буравльова С.І. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідок Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі № 910/12393/20.
В судове засідання апеляційного господарського суду 17.12.2020 не з'явився представник відповідача.
Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнано обов'язковою, про причини неявки суд не повідомив, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено.
29.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН БУД", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ", як постачальником, укладено договір поставки №228, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар, а саме брудозахисні решітки в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у специфікаціях, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити належним чином поставлений товар на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.2.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та підписання видаткової накладної.
Відповідно до п.3.10 договору постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, виписану для покупця, та/або розрахунок корегування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом наступних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі нездійснення постачальником обов'язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної, що складається, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товару на користь постачальника, та/або порушення постачальником строків чи порядку реєстрації в реєстрі податкових накладних податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної, що складається, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товару на користь постачальника, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної, що складається, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товару на користь постачальника, постачальник протягом 10 календарних днів з моменту відправлення вимоги покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми операції, за якою допущено порушення, що дорівнює сумі податку на додану вартість від такої операції, а також зобов'язаний, відшкодувати покупцю збитки, завдані таким порушенням, зокрема, пpoте не виключно; збитки, пов'язані зі зменшенням податкового кредиту покупця за податком на додану вартість по відповідним податковим накладним постачальника; збитки, пов'язані зі зменшенням витрат покупця за операціями з постачальником та відповідно донарахованими податками та зборами і іншими обов'язковими платежами, нарахованим штрафними санкціями за порушення податкового законодавства постачальником. У випадку не сплати постачальником покупцеві штрафу, покупець має право призупинити оплату поставленого постачальником товару до моменту сплати постачальником штрафу у повному обсязі. Жодні штрафні санкції за затримку оплати поставленого товару до покупця у такому разі не застосовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №228 від 29.06.2017 року відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000102 від 21.08.2017 року на суму 86 993 грн. 88 коп.
Крім того, на виконання умов договору поставки №228 від 29.06.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН БУД" здійснило оплату отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями №266 від 01.08.2017 року на суму 47 743 грн. 00 коп., №1010 від 18.09.2017 року на суму 39 250 грн. 88 коп.
Як зазначає позивач, із Єдиного реєстру податкових накладних позивачу стало відомо, що реєстрація податкових накладних № 3 від 01.08.2017 на суму 47 743, 00грн, № 33 від 21.08.2017 на суму 39250грн. 88коп., №19 від 21.08.2017 на суму 39250 грн. 88 коп. зупинена податковими органами на підставі пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" та запропоновано постачальнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію.
Внаслідок укладення договору поставки №228 від 29.06.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
28.07.2020 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №404 з вимогою сплатити штраф у розмірі 20% від суми операції у розмірі 6541 грн. 81 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком, накладною.
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, наявність яких повинен довести позивач, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно з договором поставки.
Так, згідно з абзаців 14, 19, 21 п. 201.10 статті 201 ПК України для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Отже, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року по справі № 911/224/19.
Таким чином, в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Таких доказів суду не надано.
Однак, позивачем не було подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, як встановлено, відповідач склав та направив податкові накладні до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про зупинення реєстрації.
Згідно з абзацу 21 п. 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1. ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.
Отже, дізнавшись про зупинення реєстрації податкових накладних, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 6 541 грн. 81 коп., вини відповідача у заподіянні збитків.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі нездійснення постачальником обов'язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної, що складається, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товару на користь постачальника, та/або порушення постачальником строків чи порядку реєстрації в реєстрі податкових накладних податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної, що складається, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товару на користь постачальника, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної, що складається, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товару на користь постачальника, постачальник протягом 10 календарних днів з моменту відправлення вимоги покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми операції, за якою допущено порушення, що дорівнює сумі податку на додану вартість від такої операції, а також зобов'язаний, відшкодувати покупцю збитки, завдані таким порушенням, зокрема, пpoте не виключно; збитки, пов'язані зі зменшенням податкового кредиту покупця за податком на додану вартість по відповідним податковим накладним постачальника; збитки, пов'язані зі зменшенням витрат покупця за операціями з постачальником та відповідно донарахованими податками та зборами і іншими обов'язковими платежами, нарахованим штрафними санкціями за порушення податкового законодавства постачальником. У випадку не сплати постачальником покупцеві штрафу, покупець має право призупинити оплату поставленого постачальником товару до моменту сплати постачальником штрафу у повному обсязі. Жодні штрафні санкції за затримку оплати поставленого товару до покупця у такому разі не застосовуються.
При цьому, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач самостійно визначив підстави позову як стягнення збитків, а не стягнення штрафу.
При цьому збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за порушення бо неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, нездійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Отже, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді збитків у розмірі невизнаного ПДВ у зв'язку з порушеннями порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, тобто в розмірі ПДВ, який сплачується покупцем при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв'язку з цим отримати податковий кредит.
Тобто, передбачена п. 4.5 договору фактично відповідальність продавця не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем приписів податкового законодавства.
При цьому збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за порушення бо неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст.ст. 218, 224 ч.1, ст. 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН БУД" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі № 910/12393/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/12393/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2020
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко