вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/4454/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Мартюк А.І.
Пашкіної С.А.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Денисенко О.В.
відповідача - Варицький Є.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
на рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2020 р.
у справі № 910/4454/20 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
про стягнення заборгованості у розмірі 368344,01 грн
У березні 2020 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення заборгованості за договором про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 № 06/12К від 29.12.2006 р. у загальному розмірі 368344,01 грн, з яких: 317018,40 грн - основний борг, 4137,99 грн - пеня, 14750,05 грн - 3% річних та 32437,57 грн - інфляційні втрати.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором щодо вчасної оплати за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19, в м. Києві, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2020 р. у справі № 910/4454/20 позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 269465,64 грн основного боргу, 4137,99 грн пені, 11174,32 грн 3% річних та 19927,68 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 1799 від 03.10.2011 р., передало, а Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» ПАТ "Київенерго" прийняв теплові мережі житлового будинку по просп. Правди, 19-А, тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування заборгованості за укладеним договором відповідачу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/4454/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р. справу № 910/4454/20 було призначено до розгляду на 14.12.2020 р.
14.12.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи.
Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Підставою для призначення судової експертизи є необхідність у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Обґрунтовуючи клопотання про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи, відповідач не вказує, які фактичні данні будуть встановлені за результатами проведеної експертизи. Також, відповідачем не сформульовано питань, які будуть ставитись перед експертом.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи та колегія вважає, що зазначений спір можливо вирішити за наявними у матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
29.12.2006 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - власник) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - користувач) було укладено договір № 06/12К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору користувач внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19, інженерні мережі якого прокладені в колекторі власника, сплачує останньому витрати на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального колектора.
Згідно з п. 2.1 власник колектора зобов'язується надавати місце для прокладки інженерних мереж у колекторі, проводити технічне обслуговування і утримання внутрішньоквартального колектора, що вказаний в додатку 2 до цього договору; утримувати в належному стані колектор, згідно з встановленими технічними вимогами, вживати заходи проти порушення конструкції, технічного стану мереж користувача з боку інженерних мереж інших організацій, яким надане місце в колекторі;
Як передбачено п. 2.2.3 договору, користувач зобов'язується проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по сплаті на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора у відповідності з порядком, визначеним цим договором.
За п. 3.1.1 договору власник має право змінювати вартість витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора протягом дії терміну договору в залежності від зміни економічної ситуації і пов'язаних з нею індексацією цін, мінімальної заробітної плати, ставок відрахувань в державні фонди, змін вартості матеріалів, транспорту, енергоносіїв, а також зміни структури витрат на технічне обслуговування колектора, зростання обсягів робіт, надане місце в колекторі для прокладки нових мереж та ін.
У відповідності до п. 4.6 договору у випадку передачі мереж на баланс іншому балансоутримувачу, який буде здійснювати подальшу оплату витрат за технічне обслуговування, відповідач зобов'язаний повідомити позивача про це письмово протягом 14 календарних днів.
Протягом 10 днів після закінчення кожного поточного місяця відповідач проводить розрахунок із позивачем на підставі підписаних актів виконаних робіт, згідно з розрахунком, наведеним у додатку 2, в якому врахована вартість утримання та технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, погоджена протоколом - додаток 1 до договору (п. 5.1 Договору);
Згідно з п. 5.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків з позивачем відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний прострочений день, але не більше 2-х облікових ставок Національного банку України, що діяли на час сплати.
Договір набирає чинності з 29.12.2006 р. та діє до 31.12.2007 р. (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.
Додатком № 1 до договору сторони визначили вартість витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньо квартального колектора в розмірі 10850,24 грн/100 п.м. на рік.
В подальшому сторонами були підписані додатки № 2 до договору, відповідно до останнього з яких, вартість витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора склала 15945,00 грн/100 п.м. на рік.
13.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 155/1/03-4323 про сплату заборгованості за надані послуги.
Однак відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не сплатив.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не оплатив надані останнім послуги з утримання, технічного обслуговування та ремонту внутнішньоквартального колектора у період з листопада 2016 року по січень 2020 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 317018,40 грн.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та утримання колектору за період з листопада 2016 року по січень 2020 року на загальну суму 317018,40 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані позивачем та скріплені відбитками його печатки.
Вказані вище акти позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції з поштовими квитанціями та списками направлення поштової кореспонденції.
Отже надання позивачем відповідачу послуг за укладеним договором за період з листопада 2016 року по січень 2020 року фактично підтверджується вказаними вище актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги з технічного обслуговування та утримання колектору.
Вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 13.07.2016 р. № 155/1/03-4323, яка була отримана відповідачем 18.07.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак вказана вимога була залишена відповідачем без виконання.
В процесі розгляду справи місцевим судом відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2017 р. у справі № 910/140/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 р. та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 25.04.2018 р., стягнуто з відповідача заборгованість за договором про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 № 06/12К від 29.12.2006 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість за договором № 06/12К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 від 29.12.2006 р. у період з січня 2013 року по жовтень 2016 року.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції, позовна заява подана позивачем до господарського суду 31.03.2020 р.
Враховуючи період стягнення з відповідача заборгованості за договором № 06/12К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 від 29.12.2006 р. з січня 2013 року по жовтень 2016 року та період, заявлений позивачем у даній справі - з листопада 2016 року по січень 2020 року, строк позовної давності по заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору договором за даним позовом, а саме за:
- 11.2016 р. - закінчився 11.2019 р.;
- 12.2016 р. - закінчився 12.2019 р.;
- 01.2017 р. - закінчився 01.2020 р.;
- 02.2017 р. - закінчився 02.2020 р.;
- 03.2017 р. - закінчився 31.03.2020 р.
Отже сума основної заборгованості, заявленої до позивачем до стягнення за вказаний вище період, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за період з квітня 2017 року по січень 2020 року підлягає задоволенню у розмірі 269465,64 грн.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4137,99 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків з власником користувач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше 2-х облікових ставок Національного банку України., що діяли на час сплати.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Вбачається, що пеня нарахована позивачем відповідними періодами, при цьому, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 4137,99 грн пені є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.
За неналежне виконання договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 14750,05 грн 3% річних та 32437,57 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що заявлена позивачем основна сума заборгованості була задоволена за період з квітня 2017 року по січень 2020 року, а також враховуючи умови п. 5.1 договору, тому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат повинно здійснюватись з 11.05.2017 р.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 11174,32 грн 3% річних за період з квітня 2017 року по січень 2020 року та 19927,68 грн інфляційних втрат за період з травня 2017 року по січень 2020 року.
Доводи скаржника про те, що Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 1799 від 03.10.2011 р., передало, а Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» ПАТ "Київенерго" прийняло теплові мережі житлового будинку по просп. Правди, 19-А, тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування заборгованості за укладеним договором, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 р. у справі № 910/943/14 за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про спонукання укласти додаткову угоду № 2 до договору № 06/12К від 29.12.2006 р., залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 р., яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 р., позов задоволено частково, визнано укладеною додаткову угоду № 2 до договору № 06/12К від 29.12.2006 р.
Отже станом на 11.03.2015 р. були внесені зміни в договір, що підтверджує його чинність станом на момент розгляду даної справи судом.
Крім цього, рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2017 р. у справі № 910/140/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 р. та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 25.04.2018 р., з відповідача стягнута заборгованість за укладеним між сторонами договором за період з січня 2013 року по жовтень 2016 року.
Так, при розгляді справи № 910/140/17 судом було встановлено, що акти приймання-передачі не підтверджують передачу електричних мереж саме за спірним договором, оскільки зі змісту актів вбачається, що вони стосуються теплових мереж, та електричних мереж іншою протяжністю, а також способом прокладення мереж (за межами колектора). Натомість договором № 06/12К від 29.12.2006 р. передбачено надання місця в колекторі для електричних мереж протяжністю 600 погонних метрів. Надані відповідачем акти приймання передачі не містять відомостей про передачу саме цих електричних мереж.
До того ж, пунктом 3.3 договору визначено, що жодна із сторін не вправі передавати права та обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди на це іншої сторони.
Відповідно до п. 4.6 договору у випадку передачі мереж на баланс іншому балансоутримувачу, який буде здійснювати подальшу оплату витрат за технічне обслуговування, користувач зобов'язаний повідомити власника про це письмово протягом 14 календарних днів.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було дотримано порядок, встановлений чинним законодавством та умовами укладеного договору, заміни сторони у зобов'язанні.
Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що Господарського суду м. Києва від 21.10.2020 р. у справі № 910/4454/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2020 р. у справі № 910/4454/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 21.12.2020 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді А.І. Мартюк
С.А. Пашкіна