вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" грудня 2020 р. Справа№ 925/819/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича
на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020
у справі № 925/819/20 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича
до 1. Головного управління ДПС у Черкаській області
2. начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1
про стягнення 49 278,24 грн.
У червні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області та ОСОБА_1 (начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС), в якому просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь позивача матеріальну шкоду (втрачену вигоду), завдану протиправними діями посадової особи ОСОБА_1 , в сумі 49 278,24 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.07.2020 у справі № 925/819/20 вказану позовну заяву залишено без руху та надано часу позивачу для усунення недоліків шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання ухвали вимог щодо відповідача 2 - ОСОБА_1
16.07.2020 до Господарського суду Черкаської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали суддів про залишення позовної заяви без руху) (а.с. 36-37), в якій позивач просив:
- стягнути солідарно з Головного управління ДПС у Черкаській області та начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича матеріальну шкоду (втрачена вигода), завдану протиправними діями ДПІ у м. Черкасах управління у м. Черкасах та посадовою особою ОСОБА_1 в сумі 49 278,24 грн.;
- стягнути з посадової особи ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними діями начальника Державної податкової інстанції у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1 у розмірі 50 000,00 грн.
У обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що посадова особа (заступник начальника управління обслуговування платників ДПІ у м. Черкасах ОСОБА_1.), шляхом зупинення реєстрації електронних документів у Єдиному реєстрі податкових накладних, протиправно позбавила позивача можливості займатися господарською діяльністю.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- у позовній заяві позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області матеріальну шкоду (втрачену вигоду), завдану протиправними діями посадової особи ОСОБА_1 в сумі 49 278,24 грн., та розраховує вказану суму неодержаного прибутку виходячи з непоставленого товару (бітум) за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 у кількості 528 тонн вартістю 93,33 грн. за одну тонну;
- при цьому позивач у листопаді 2018 року вже звертався до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області, Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області та Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування шкоди у розмірі 364 681,68 грн., з яких 215 792,00 грн. - матеріальна шкода (збитки), 48 889,68 грн. - упущена вигода, 100 000,00 грн. - моральна шкода (справа № 925/1196/18); рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 та постановою Верховного Суду від 14.04.2019, у справі № 925/1196/18, позов задоволено частково, стягнуто з ДПІ у м. Черкасах 203 992, 00 грн. збитків, 50 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог (в тому числі, і вимог про стягнення упущеної вигоди - примітка суду) відмовлено;
- отже одною з позовних вимог в межах розгляду справи № 925/1196/18, в задоволенні якої відмовлено, було стягнення з ГУ ДФС у Черкаській області 48 889,68 грн. неодержаного прибутку (упущеної вигоди) внаслідок протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації електронних документів ФОП Понуровського Ю.О., що спричинило порушення строків поставки товару ПАТ «Управління Механізації Будівництва - 23»;
- виходячи з положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, обставини, встановлені вказаним рішенням, зокрема в частині відсутності підстав для стягнення упущеної вигоди, не підлягають доказуванню;
- Господарський кодекс України не містить поняття збитків від доходу, який міг би отримати суб'єкт господарювання за звичайних обставин;
- аналізуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган не є стороною господарської діяльності платника податків, і тому збитків в розумінні чинного законодавства нанести не міг;
- позивачем подано позов до ГУ ДПС у Черкаській області (відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2), проте, у позовній заяві позивачем не вказано, які саме вимоги він заявляє до другого відповідача - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням, Фізична особа-підприємець Понуровський Юрій Олексійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 про відмову в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що підставами для скасування оспорюваного рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- касаційний суд роз'яснив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, а нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору;
- при розгляді справи № 925/1196/18 суди не встановили обставин, які б свідчили, що за наявності у позивача можливості зареєструвати податкові накладні він не виконав би зобов'язання з поставки товару на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23», що, в свою чергу, свідчить про відсутність фактів, які встановлені судом та набувають властивості преюдиціальності в частині стягнення упущеної вигоди, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем у цій справі № 925/819/20;
- позовна заява позивача від 24.06.2020 відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 справа № 925/819/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.
Ухвалою від 12.10.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.:
- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.10.2020;
- сторонам роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- учасникам судового процесу роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
30.10.2020 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1, з посиланням на те, що:
- рішення у справі № 925/1196/18 є чинним, набрало законної сили, а отже обставини, вставлені вказаним рішенням, зокрема в частині стягнення упущеної вигоди, не підлягають доказуванню;
- посилання позивача на ст. 225 ГК України є помилковим, оскільки дана норма стосується відшкодування збитків у сфері господарювання;
- уточнені позовні вимоги на адресу відповідача 1 не надходили, а тому відповідач 1 фактично був позбавлений права надати відзив в частині вимог до відповідача 2,
просить залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Станом на 21.12.2020 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 210 200,00 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 відкрите 12.10.2020, розгляд справи в суді апеляційної інстанції (з урахуванням вихідних днів) розпочався з 28.10.2020, апеляційна скарга має бути розглянута по 14.12.2020 включно.
Водночас, враховуючи перебування судді Калатай Н.Ф. у період з 09.11.2020 по 24.11.2020, на лікарняному, розглянути справу у визначені законом строки не виявилось за можливе.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
Як слідує з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції з цим позовом позивачем було заявлено одну майнову вимогу - про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 матеріальної шкоди (втраченої вигоди) в сумі 49 278,24 грн., визначено при цьому два відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області та начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1, проте, як вірно вказано судом першої інстанції в ухвалі від 01.07.2020 у справі № 925/819/20, якою позовну заяву залишено без руху, позивачем не було сформульовано позовних вимог до відповідача 2.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав часу позивачу для усунення недоліків шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання ухвали вимог щодо відповідача 2 - ОСОБА_1
16.07.2020 до Господарського суду Черкаської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали суддів про залишення позовної заяви без руху) (а.с. 36-37), в якій позивач просив:
- стягнути солідарно з Головного управління ДПС у Черкаській області та начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича матеріальну шкоду (втрачена вигода), завдану протиправними діями ДПІ у м. Черкасах управління у м. Черкасах та посадовою особою ОСОБА_1 в сумі 49 278,24 грн.;
- стягнути з посадової особи ОСОБА_1. моральну шкоду, завдану протиправними діями начальника Державної податкової інстанції у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1 у розмірі 50 000,00 грн.
Отже, у вказаній заяві, яка за своєю правовою природою є заявою про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, позивач заявив позовну вимогу про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 упущеної вигоди та позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди.
При цьому, як вірно вказано відповідачем 1 у відзиві на апеляційну скаргу, позивач таку заяву не направив відповідачам, що є порушенням положень чинного ГПК України, оскільки такі заяви в будь-якому випадку мають бути направлені всім учасникам судового процесу.
Суд першої інстанції про такі порушення позивача не вказав, відкривши після отримання вказаної заяви провадження у цій справі, зазначивши при цьому, що недоліки апеляційної інстанції усунуті, чим фактично встановив, що розгляду підлягають позовні вимоги, визначені позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали суддів про залишення позовної заяви без руху) від 16.07.2020.
Суд апеляційної інстанції не наділений правом як залишити без руху вказану заяву позивача в тій її частині, якою позовні вимоги викладено в іншій редакції, так і відмовити у прийнятті такої заяви у частині додатково заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн.
Водночас, з огляду на норму ч. 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції має розглядати ті позовні вимоги та підстави позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення:
- солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 як посадової особи матеріальної шкоди (втрачена вигода) в сумі 49 278,24 грн.;
- з відповідача 2 як посадової особи моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн.
За обставин, що склалися, колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо того, що позивачем не вказано, які саме вимоги він заявляє до другого відповідача - ОСОБА_1.
Щодо вимог до відповідача 2 колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовні вимоги до ОСОБА_1 заявлені позивачем як до посадової особи - начальника ДПІ у м. Черкасах управління у м. Черкасах і обґрунтовані тим, що протиправне зупинення вказаною посадовою особою з 03.01.2017 реєстрації електронних документів позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних призвело до зупинення господарської діяльності позивача з 03.01.2017 до 19.06.2017, що, зокрема, стало причиною невиконання позивачем зобов'язань за господарськими договорами і призвело до прямих збитків - понесених позивачем втрат майнового характеру (втрачена вигода), а також завдало позивачу душевних страждань, переживань, стресу та почуття невизначеності, суттєво погіршили його життєві зв'язки та ділову репутацію, тобто завдали позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, а саме того, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення на користь фізичної особи-підприємця збитків, завданих незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, за предметним складом вказаний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, проте відповідачем у такому спорі має бути не фізична особа як посадова особа такого органу, а відповідний орган державної влади.
Вказану правову позицію позивачу - Фізичній особі-підприємцю Понуровському Юрію Олексійовичу роз'яснено у постанові від 17.06.2020 Північного апеляційного господарського суду, прийнятій за наслідками апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.04.2020 у справі № 925/459/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича до ОСОБА_1 про матеріальну шкоду (втрачену вигоду), завдану протиправними діями відповідача ( ОСОБА_1 ), в сумі 49 278,24 грн.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог до начальника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Управління у м. Черкасах ГУ ДПС ОСОБА_1 про стягнення з неї моральної шкоди, завданої протиправними діями, у розмірі 50 000,00 грн. та про стягнення з неї (солідарно з Головним управлінням ДПС у Черкаській області) матеріальної шкоди (втраченої вигоди) у розмірі 49 278,24 грн., слід відмовити, оскільки вказана особа не може бути відповідачем в господарському процесі в розумінні норм ГПК України.
При цьому колегія суддів зауважує на тому, що вимоги про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області збитків, завданих позивачу протиправними діями службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області внаслідок протиправного припинення з січня по червень 2017 року реєстрації податкових накладних, що подавалися позивачем, у зв'язку із чим останній був фактично позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність упродовж зазначеного періоду, вже були предметом розгляду у справі № 925/1196/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області та Державної казначейської служби України про стягнення збитків у розмірі 364 681, 68 грн., 100 000,00 грн. з яких становили моральну шкоду.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 у справі № 925/1196/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 та постановою Верховного Суду від 14.04.2019 у справі № 925/1196/18, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволені в розмірі 50 000,00 грн.
Отже, вимоги, заявлені в цій справі, № 925/819/20, щодо стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій органу державної влади, вже були предметом судового розгляду і частково задоволені рішенням господарського суду в справі № 925/1196/18, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось, тобто позивачем реалізоване право на відшкодування державою моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій органу державної влади, і звернення з такими ж вимогами з тих самих підстав у справі № 925/819/20 не до відповідного органу державної влади, а до посадової особи вказаного органу такого факту не спростовує.
Таким чином, у апеляційному порядку переглядається рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 у частині відмови в позові до Головного управління ДПС у Черкаській області про стягнення матеріальної шкоди (втраченої вигоди), завданої протиправними діями ДПІ у м. Черкасах управління у м. Черкасах, у розмірі 49 278,24 грн.
У обґрунтування вказаних позовних вимог позивач послався на те, що розраховував отримати прибуток в сумі 49 278,24 грн., який становить різницю між ціною товару, який мав бути придбаний позивачем за договором поставки № 7-12/12/16 від 12.12.2016 у ТОВ «Термінал-МК» (9 190,00 грн. за 1 тонну), та ціною, за якою вказаний товар мав бути проданий позивачем за договором поставки № 17/10 від17.10.2016 ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» (9 283,33 грн. за 1 тонну), помноженою на кількість бітуму, який мав бути поставлений ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» (528 тонн) (528*(9 283,33-9 190,00).
При цьому позивач зазначив, що непоставка вказаного товару стала наслідком дій Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області щодо зупинення з 03.01.2017 реєстрації електронних документів позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до зупинення господарської діяльності позивача з 03.01.2017 до 19.06.2017, протиправність яких встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/139/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити, проте щодо підстав для відмови в позові в цій частині слід зазначити таке.
За змістом частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У цьому випадку на дату виникнення спірних правовідносин таким органом державної влади виступала Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» постановлено реорганізувати деякі територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби, а саме: ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області приєднати до ГУ ДФС у Черкаській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» вирішено, зокрема, утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (п. 1) та установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, та є правонаступником прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Отже, на даний час органом державної влади, яким завдано шкоди позивачу у спірних правовідносинах, є саме відповідач 1.
При вирішенні спору у цій справі, № 925/819/20, судом першої інстанції враховано, що позивач у листопаді 2018 року вже звертався до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області, Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області та Державної казначейської служби України про стягнення 48 889,68 грн. упущеної вигоди, і що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 та постановою Верховного Суду від 14.04.2019 у справі № 925/1196/18, у задоволенні вказаних вимог позивачу відмовлено.
Відмовляючи в позові в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 49 278,24 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:
- виходячи з положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, обставини, встановлені вказаним рішенням, зокрема в частині відсутності підстав для стягнення упущеної вигоди, не підлягають доказуванню;
- Господарський кодекс України не містить поняття збитків від доходу, який міг би отримати суб'єкт господарювання за звичайних обставин;
- аналізуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган не є стороною господарської діяльності платника податків, і тому збитків в розумінні чинного законодавства нанести не міг.
У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що підстави позову щодо стягнення упущеної вигоди у справі № 925/1196/18 та у цій справі, № 925/819/20, не є тотожними, а відтак, заявлені у цій справі, № 925/819/20, позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди мають бути розглянуті по суті та задоволені.
Враховуючи, що у цій справі, № 925/819/20, позивач визначає розмір збитку як різницю між ціною, за якою бітум мав бути придбаний позивачем у ТОВ «Термінал-МК» (9 190,00 грн. за 1 тонну), та ціною, за якою вказаний товар мав бути проданий ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» (9 283,33 грн. за 1 тонну), помноженою на кількість бітуму, який мав бути поставлений ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» (528 тон) (528*(9 283,33-9 190,00), тобто посилається на неотримання ним прибутку, очікуваного від конкретних господарських операцій, а не виходячи з розміру доходу за попередній період, колегія суддів погоджується з позивачем у тому, підстави позову щодо стягнення упущеної вигоди у справі № 925/1196/18 та у цій справі, № 925/819/20, не є тотожними, а тому вказані обставини як підстава вимог про відшкодування шкоди мають бути досліджені судом.
Суд першої інстанції у задоволенні вказаних позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним по суті з огляду на таке.
Як слідує з умов договору поставки № 17/10 від 17.10.2016 (Договір № 17/10), копію якого позивач додав до позовної заяви (а.с. 23-24), укладеного позивачем як продавцем та Публічним акціонерним товариством «Управління механізації Будівництва-23» як покупцем, позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати покупцю, а покупець - прийняти і оплатити товар - Бітум нафтовий доріжний БНД 60/90.
Товар поставляється покупцю окремими партіями в кількості і по ціні, визначеними в рахунку (п. 4.1 Договору № 17/10).
Сплата за товар, що є предметом цього договору, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, але не пізніше трьох днів (п. 5.1 Договору № 17/10).
Ціна товару є договірною і зазначається в рахунку з урахуванням ПДВ (п. 5.4 Договору № 17/10).
Отже, умовами Договору № 17/10 сторони домовились, що ціна товару визначається продавцем у рахунку.
Як слідує з умов договору поставки № 7-12/12/16 від 12.12.2016 (Договір № 7-12/12/16), копію якого позивач додав до позовної заяви (а.с. 21-22), укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» як продавцем та позивачем як покупцем, продавець зобов'язався у відповідності з умовами договору передати покупцю, а покупець - прийняти і сплатити товар - Бітум нафтовий доріжний БНД 60/90 (90/130/100).
За умовам договору № 7-12/12/16 (п.п. 2.2.1, 4.1, 5.5) ціна товару зазначається або у додаткових угодах до договору або у видаткових (товарно-транспортних) накладних.
На підтвердження розміру завданих збитків позивачем до позову додано графіки поставок (а.с. 29, 30), складені до договорів № 17/10 та № 7-12/12/16, у яких зазначено ціну товару.
Будь-яких інших доказів на підтвердження розміру збитків позивачем суду не надано.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є,
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність необхідних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків у заявленому до стягнення розмірі; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
При цьому, враховуючи норму ст. 1173 ЦК України, відповідальність органу влади настає незалежно від його вини.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 74 ГПК України згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,, обов'язок доведення наявності всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків покладений саме на позивача.
Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, окрім вищевказаних умов настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків, при відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно враховувати й заходи, які вживаються кредитором для одержання таких доходів.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, те, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток .
Водночас сам лише факт укладення позивачем Договору № 7-12/12/16 не може вважатися як належним доказом того, що товар за вказаним договором ним був фактично придбаний, оскільки позивачем не надано жодних доказів виконання сторонами такого договору (доказів перерахування коштів, отримання товару тощо), що свідчить про відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивачем вживались заходи для одержання таких доходів та виключає стягнення з відповідача 1 збитків у вигляді упущеної вигоди.
Слід зазначити і про те, що для стягнення з відповідача 1 заявлених у цій справі збитків у вигляді упущеної вигоди позивачем також не надано доказів того, що придбавши товар за Договором № 7-12/12/16 (у випадку наявності таких доказів - примітка суду), позивач не зміг реалізувати його на ринку за ціною, яка вказана у Договорі № 17/10, проте вживав всіх залежних від нього заходів, необхідних для продажу товару та, відповідно, отримання прибутку.
Отже, позивачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, наявність яких є обов'язковою умовою для задоволення вимог про стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 1 матеріальної шкоди (втраченої вигоди), завданої протиправними діями ДПІ у м. Черкасах управління у м. Черкасах, в сумі 49 278,24 грн.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частині в редакції цієї постанови, в решті оспорпорюване рішення залишається без змін.
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції та враховуючи вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича залишається без задоволення.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2020 у справі № 925/819/20 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/819/20.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко