вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" грудня 2020 р. Справа№ 910/10169/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Кропивної Л.В.
Поляк О.І.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: Костерний Д.О.- представник
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020
у справі № 910/10169/20 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 560 122,00 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 560 122,00 грн.
Відповідач у поданому відзиві проти вимог заперечив, пославшись на те, що за повідомленням «Одеської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» усі вагони з вантажем були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через неприйом даного вантажу станцією призначення через перевантаження, та на те, що частково доставка вантажу прострочена під час транспортування не з вини залізниці.
Також відповідач звернувся до суду з заявою про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру штрафних санкцій на 50% та з заявою про застосування позовної давності.
Так, у поданій заяві про застосування позовної давності відповідач послався на те, що позивачем позов подано після спливу строку позовної давності, оскільки:
- відповідно до п. 134 Статуту залізниць претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців;
- п.п. «д» ч. 2 п. 134 Статуту залізниць встановлено, що термін обчислюються від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;
- згідно з п 136 Статуту залізниць позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту;
- водночас ч.ч. 1-4 ст. 315 ГК України встановлюють, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії; претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців; претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді;
- тобто положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць слід застосовувати у системному зв'язку з положенням ст. 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію;
- строк позовної давності для позовів до залізниць про стягнення штрафів, незалежно від того, чи пред'являлася претензія, становить 9 місяців (45 днів для пред'явлення претензії + 45 днів для надання відповіді на претензію + 6 місяців для звернення з позовом до залізниці), а відтак, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, який відповідно до залізничних накладних прибув на станцію призначення та був виданий вантажоодержувачу у період з 10.04.2019 по 07.05.2019, строк позовної давності по заявленим вимогам сплив - у залежності від дати видачі вантажу по конкретним накладним - у період з 10.01.2020 по 07.02.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/10169/20 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % за ст. 233 ГК України, зазначивши про відсутність підстав для зменшення штрафу.
Щодо строку позовної давності суд першої інстанції зазначив про те, що звернення з позовом до залізниці можливо упродовж 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію.
Не погоджуючись з рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/10169/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме на те, що позов позивачем подано з порушенням строків позовної давності.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 справа № 910/10169/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.
Ухвалою від 02.11.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/10169/20;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.11.2020;
- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- призначено справу № 910/10169/20 до розгляду на 23.11.2020 о 15:00;
- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
09.11.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що виходячи з положень пунктів 134, 136 Статуту залізниць, які слід застосовувати у системному зв'язку з положенням ст. 315 ГК України, строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію, а відтак, 6-місячний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами у цій справи повинен обраховуватись після закінчення 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
23.11.2020 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) на лікарняному, з огляду на що ухвалою від 25.11.2020 справу призначено до розгляду на 07.12.2020 о 16:00.
Станом на 07.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
07.02.2018 позивач як замовник та відповідач як перевізник уклали договір про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 (далі Договір) (а.с. 14-28 т. 1), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
У п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Відповідно до п. 8.5.2 Договору, оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення позивачем будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна з сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1 Договору).
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в межах строку дії Договору, відповідач доставив на адресу позивача вантаж: у період з 10.04.2019 по 12.04.2019 згідно з накладними № 38088761, 38098414, 38104642, 32839490, 32839698, 32844888, 32850554; у період з 14.04.2019 по 25.04.2019 - згідно з накладниими №32856718, 32865461, 32853988, 44264919, 44272896, 40750952, 32965253, 32980948, 32986523, 32987042, 44286052, 44304319 (досилочна накладна), 442286086, 44304210 (досилочна накладна), 44291011; у період з 25.04.2019 по 07.05.2019 - згідно з накладними № 44322550, 44330512 (досилочна накладна), 44305332, 33056458, 33063611, 33075094, 41010638 (досилочна накладна), 33075185, 41009556 (досилочна накладна), 33070764, 44316024, 44316909, 44361830, 44373009, 33129891, 33131293, 33159021, 38605671, 38607040.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки спірних вагонів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.
Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Згідно з п. 41 Статуту залізниць:
- залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення;
- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки;
- у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю:
- маршрутними відправками термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,
і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і заповнюється ця графа відправником.
У графі 29 спірних накладних позивачем відмічено тип відправки, виходячи з якого позивачем вірно розраховано терміни доставки за спірними накладними.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у спірних накладних (у тому числі графи 29 «Відправка»), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 «Підпис» даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.
Враховуючи, що будь-яких помилок позивача при заповненні графи 29 «Відправка» у частині визначення типу відправки «групова/маршрутна» відповідачем виявлено не було, тобто останній погодився з типом відправки, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеному у спірних накладних, що і було враховано позивачем у розрахунку, доданому до позову, при визначенні розміру позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме, дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням термінів, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.
Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:
- на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на те, що за повідомленням «Одеської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», усі вагони з вантажем були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через неприйом даного вантажу станцією призначення через перевантаження, та на те, що частково доставка вантажу прострочена під час транспортування не з вини залізниці, слід зазначити таке.
Як слідує з матеріалів справи, частина спірних накладних (№ 44264919, № 44272896, № 44322550, № 44316024, № 44316909, № 44361830, № 44373009, а всього сім накладних) містять відмітки залізниці в п. 49 про складення актів, які дають підстави для збільшення терміну доставки вагонів згідно з вказаними накладними на 2 доби.
Однак, за приписами ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, а також в інших випадках згідно з переліком, наведеним у цьому пункті, який не є вичерпним, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, акти загальної форми складаються, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на залізницю у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
При цьому, наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє залізницю від обов'язку довести ті обставини, на які вона посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку - наявність підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.
Отже, виходячи з приписів ЗУ «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності учасника перевезення.
Відповідачем не було долучено актів, які вказані в п. 49 у семи вищезгаданих спірних залізничних накладних, при тому, що наявність напису про перенесення строків доставки вантажу в п. 49 накладних не звільняє відповідача від обов'язку доказування, покладеного на нього приписами ст. 74 ГПК України.
Таким чином, відповідачем не доведено того, що причини, які стали підставами для складання актів і перенесення термінів доставки вантажу згідно з залізничними накладними (№ 44264919, № 44272896, № 44322550, № 44316024, № 44316909, № 44361830, № 44373009), на які вказує відповідач, зокрема, ті, що наведені в переліку п. 3 Правил складання актів, чи будь-які інші (оскільки, перелік не є вичерпним), свідчать про те, що затримка сталась не з вини залізниці, позаяк саме лише посилання на складання актів не дає можливості встановити конкретні причини затримки, а просте посилання на п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, не дає можливості встановити, яка саме підстава для перенесення строку доставки, з кількох передбачених п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, мала місце при конкретному перевезенні.
У будь-якому випадку, відповідачем жодними доказами не доведено, що затримка сталась з вини відправника чи отримувача вантажу.
Отже, посилання відповідача на те, що за повідомленням «Одеської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», усі вагони з вантажем були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через неприйом даного вантажу станцією призначення через перевантаження, та на те, що частково доставка вантажу прострочена під час транспортування не з вини залізниці, не доведені відповідними документальними доказами.
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції як про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажу, так і про правильність розрахунку позивача вказаних позовних вимог.
Водночас колегія суддів зазначає про таке.
Під час розгляду цієї справи відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування позовної давності (а.с. 237-237 т. 1), у якій відповідач просив застосувати позовну давність у справі № 910/10169/20 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 ст. 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Водночас ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами п. 134 Статуту залізниць, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Згідно з п. «д» частини другої цієї статті для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу та вантажобагажу зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.
Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про стягнення з залізниці штрафу за прострочення доставки вантажу.
Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відтак, положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 10.09.2019 № 905/2303/18, від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18.
За змістом ст. 315 ГК України:
- претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (ч. 2);
- перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів (ч. 3);
- якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч. 4).
Отже, враховуючи, що у даному випадку позивач просить стягнути з відповідача штраф, та виходячи з визначених ст. 315 ГК України строків для пред'явлення претензій щодо сплати штрафу та строків розгляду таких претензій (45 днів та 45 днів відповідно), шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з залізниці штрафу розпочинається після закінчення 90-денного строку, відведеного для пред'явлення відповідної претензії та надання відповіді на неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/3743/19 та від 21.12.2019 у справі № 910/1549/19.
При цьому колегія суддів вважає помилковими як твердження позивача, так і висновок суду першої інстанції про те, що в цьому випадку фактично слід застосовувати строк позовної давності в 1 рік та 3 місяці, передбачений вимогами ст. 315 ГК України, а саме: 6 місяців - пред'явлення претензії, 3 місяці - відповідь на претензію, 6 місяців - строк звернення до суду, оскільки в ст. 315 ГК України встановлений спеціальний строк для пред'явлення претензії щодо сплати штрафів і премій та строк їх розгляду.
Отже, звернення з позовом до залізниці упродовж 6 місяців після спливу 45-ти денного строку, передбаченого для пред'явлення претензії щодо стягнення штрафів, та 45-ти денного строку, передбаченого для надання відповіді на такі претензію, узгоджується з положеннями ст. 315 ГПК України.
Тобто вірними є посилання відповідача на те, що у даному випадку слід застосовувати позовну давності у 90 днів та 6 місяців, як встановлено ст. 315 ГК України, а саме: 45 днів - пред'явлення претензії, 45 днів - відповідь на претензію, 6 місяців - строк звернення до суду.
Позовна давність для звернення до суду з цим позовом закінчилася в лютому 2020 року.
Враховуючи, що спірні перевезення відбулись у період з 10.04.2019 по 07.05.2019, а позов до суду поданий 10.07.2020, встановлена для спірного випадку положеннями чинного законодавства позовна давність станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом спливла.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою щодо застосування позовної давності (а.с. 236-237 т. 1), у якій просив застосувати позовну давність у справі № 910/10169/20 та відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 560 122,00 грн. відмовляється з огляду на пропуск позивачем позовної давності та подану відповідачем відповідну заяву про її застосування.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, заява відповідача про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру штрафних санкцій на 50% колегією суддів не розглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/10169/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольняється повністю.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/10169/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/10169/20 скасувати.
3. У позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, корпус 6, ідентифікаційний код 40001366) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (0315, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 12 605 (дванадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 50 коп.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10169/20.
Повний текст постанови складено: 18.12.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.В. Кропивна
О.І. Поляк