вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/9243/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Бовсунівській Л.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.12.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.09.2020 (повний текст складено та підписано 07.10.2020)
у справі №910/9243/20 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 2037160,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - позивач, ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі 2037160,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача шкоди в загалом розмірі 2037160,00 грн. у вигляді: витрат, пов'язаних із простоєм теплоходу «Афанасій Матюшенко» (40 502,00 грн. з 14:45 21.03.2017 до 14:45 22.03.2017), а також переплатою коштів у 2017-2018 роках за піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро (427 185,00 грн. у 2017 році + 550 893,00 грн. у 2018 році) ,у подвійному розмірі від завданої шкоди на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що розмір шкоди у подвійному розмірі, який підлягає нарахуванню на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 19774,56 грн - подвійний розмір надмірно сплачених позивачем грошових коштів для проходу судна "Афанасій Матюшенко" 21.03.2017 в зворотному напрямку. В решті вимоги позивача є безпідставними та недоведеними належними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9243/20 позов Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2037160,00 грн - задоволено частково:
- ухвалено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" грошові кошти у розмірі 1956156,00 грн та судовий збір у розмірі 29342,34 грн., з посиланням на те, що
- в іншій частині позову - відмовлено з тих підстав, що
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (АТ "Українська залізниця") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9243/20 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", також скаржник просить суд судові витрати покласти на позивача у справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- подвійна шкода підлягає відшкодуванню на підставі дій, визнаних рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк як порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
- враховуючи, що рішенням Комітету встановлено, що АТ «Укрзалізниця», зловживаючи монопольним становищем шляхом відмови лише 21.03.2017 підняти прогони мостів, а тому подвійна шкода підлягає відшкодуванню саме за цей день;
- в рішенні Комітету не встановлені інші факти недобросовісного використання АТ «Укрзалізниця» ринкового становища (зловживання) протягом 2017-2018 років у вигляді відмов в підняття прогінних споруд з метою отримання не передбаченої законом рентабельності у розмірі 30%, а відтак, є необґрунтованим є висновки суду першої інстанції стосовно завданої шкоди переплати у розмірі 427 185,00 грн. за 2017 рік та 550 893,00 грн. за 2018 рік;
- суд першої інстанції безпідставно не зазначав таку обов'язкову складову, як прояв використання ринкової влади для можливості примушення до включення прибутку до вартості послуг;
- включення до вартості послуг прибутку - не є достатнім для висновку про завдання відповідачем позивачу шкоди внаслідок зловживання, оскільки господарські відносини між АТ «Укрзалізниця» та позивачем з надання платних послуг з підняття прогінних споруд мостів протягом 2017 -2018 років, окрім 21.03.2017, відбувалися на основі вільного волевиявлення і без заперечень сторін;
- відсутність доказів про відмову підняття прогонів мостів (зловживання монопольним становищем) протягом 2017 -2018 років та відсутності прийнятого рішення Комітету про настання наслідків у вигляді ущемлення інтересів позивача, в сукупності не дає підстави відшкодовувати позивачу подвійну шкоду за період з 2017-2018 роки, окрім 21.03.2017;
- для кваліфікації дій за ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" необхідно встановити наявність ринкової влади (монопольного становища) та недобросовісне використання ринкової влади (вчинення дій, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку), а в рішенні комітету не встановлення зловживання відповідачем монопольним (домінуючим) становищем шляхом відмови у піднятті прогінних споруд мостів протягом 2017-2018 років (окрім 21.03.2017) та кваліфікація дій в п.п. 3 та 4 містить лише вказівку на те, що дії відповідача можуть призвести до ущемлення інтересів позивача, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
02.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що :
- згідно з резолютивною частиною рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк було чітко визнано обумовлені дії відповідача зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, адже таким визнано не лише незабезпечення АТ «Українська залізниця» піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску під ними 21.03.2017 теплоходу «Афанасій Матюшенко» (п. 2 резолютивної частини), а й встановлення відповідачем вартості піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через р.Дніпро, яка не відповідає витратам залізниць на піднімання цих прогінних споруд (п. 3 резолютивної частини рішення), а також встановив факти у пунктах 94-100 відповідного рішення щодо неправомірного включення прибутку та штучного завищення вартості витрат;
- твердження відповідача про те, що в рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк не встановлено інших протиправних дій з боку АТ «Українська залізниця» у вигляді порушення законодавства про захист економічної конкуренції, спростовується текстом самого рішення;
- у відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»,висновок у рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк про те, що відповідач встановив таку вартість піднімання прогінних споруд, яку б неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є достатнім доказом зловживання відповідачем своїм монопольним становищем на ринку, а тому доводи відповідача щодо необхідності у кожному випадку оплати позивачем завищеної вартості піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через р.Дніпро встановлювати, що така оплата відбулась через прояв використання ринкової влади - відмови або загрози відмови у такому підніманні з боку відповідача - є помилковим;
- включення відповідачем до вартості послуг прибутку, мало наслідком витрачання позивачем зайвих коштів за піднімання прогінних споруд залізничних мостів у 2017-2018 роках, що у відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України є реальними збитками позивача;
- твердження скаржника про те, що господарські відносини між АТ «Укрзалізниця» та позивачем з надання платних послуг з підняття прогінних споруд мостів протягом 2017 -2018 років, окрім 21.03.2017, відбувалися на основі вільного волевиявлення і без заперечень сторін - є необґрунтованими. .
Короткий зміст заперечень на відзив на апеляційну скаргу
09.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду. У вказаних запереченнях позивач наголошував, що відсутність доказів у відмові кожного підняття прогонів мостів протягом 2017-2018 років та відсутності прийнятого рішення комітету про настання наслідків у вигляді ущемлення інтересів позивача - в сукупності не дає підстави відшкодовувати позивачу подвійну шкоду за вказаний період, окрім 21.03.2017.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9243/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/9243/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 17.12.2020, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9243/20.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 17.12.2020 з'явились представники позивача та відповідача (скаржника).
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 17.12.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9356/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/9356/20 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) від 19.12.2018 року №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятого за результатами розгляду справи №41/05-03-1/17:
- визнано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на ринку надання послуги піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску великогабаритних суден впродовж навігації 2017, 2018 років у територіальних межах акваторії річки Дніпро в межах міста Дніпро, на якій розташовані залізничні мости № 1 та № 5 через річку Дніпро, займало монопольне (домінуюче) становище як таке, що не має жодного конкурента;
- визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", які полягають у незабезпеченні піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску під ними 21.03.2017 теплоходу "Афанасій Матюшенко", порушенням, передбаченим пунктом 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуги з піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску великогабаритних суден, що може призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;
- визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" щодо встановлення вартості піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску великогабаритних суден, яка не відповідає витратам залізниць на піднімання цих прогінних споруд, що може призвести до ущемлення інтересів публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на ринку перевезення вантажів, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуги з піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску великогабаритних суден шляхом встановлення таких цін придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" штраф у розмірі 380195,00 грн;
- за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" штраф у розмірі 380195,00 грн;
- зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, шляхом складання економічно обґрунтованого кошторису витрат, пов'язаних із підніманням прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро, які підлягають відшкодуванню судновласниками (т. 1 а.с. 58-77; т. 2 а.с. 141-160).
У п. п. 38-39 Рішення АМКУ зазначено, що ринкова влада залізниці як власника залізничних мостів обумовлена тим, що залізничні мости № 1 та № 5 є штучними спорудами на річці Дніпро, які обмежують вільне проходження великогабаритних суден цим водним шляхом, а у судновласників можливість вибору альтернативного водного шляху відсутня. Отже, залізниця в особі Філії на ринку надання послуги піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску великогабаритних суден впродовж навігації 2017, 2018 років у територіальних межах акваторії річки Дніпро, в межах міста Дніпро, на якій розташовані залізничні мости № 1 та № 5, займає монопольне (домінуюче) становище як таке, що не має жодного конкурента.
Також, Комітетом у рішенні встановлено, що 16.05.2016 між АСК "Укррічфлот" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії укладено Договір про надання послуг №ПР/П-16315/НЮдч, який діяв до 31.12.2016. Договором передбачалося, що "договірна ціна за одне піднімання ферм" залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро, відповідно до узгодженої калькуляції, становила 12456,60 грн.
У березні 2017 року АСК "Укррічфлот" через свого агента - Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ" звернулась до Філії з листами від 15.03.2017 № 01/15 та від 16.03.2017 № 01/16 з проханням підняти ферми залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для проходу вгору 18.03.2017 теплоходу "Афанасій Матюшенко" та виставити рахунки для оплати підйому в обидві сторони.
На зазначене звернення агента Філією виставлено рахунок від 16.03.2017 № 86/307 на оплату двох підйомів ферм залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро в розмірі 40388,40 грн.
ТОВ "СКЛ" здійснено оплату, узгоджену Договором від 16.05.2016 № ПР/П-16315/НЮдч, у вартості двох підйомів ферм залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро в розмірі 30501,12 грн.
18 березня 2017 року ферми залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для проходу теплоходу "Афанасій Матюшенко" у Дніпропетровський річковий порт були підняті.
Для проходу 21.03.2017 теплоходу "Афанасій Матюшенко" у зворотному напрямку ТОВ "СКЛ" подало Філії відповідні заявки № 01/20 від 20.03.2017 та № 01/21 від 18.03.2017 на підняття ферм залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро.
Однак, у визначені в заявці дату та час ферми залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро Філією не піднято та не розведено, у зв'язку з чим теплохід "Афанасій Матюшенко" не зміг продовжити рейс та був вимушений повернутися до Дніпропетровського річкового порту.
Листом від 21.03.2017 № 579 Філія повідомила ТОВ "СКЛ", що відмова в піднятті ферм розвідних мостів спричинена відсутністю попередньої оплати такої послуги в повному обсязі, а для проходу судна необхідно доплатити 9887,28 грн.
Таким чином, як зазначено у Рішенні Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 року №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", Філією в односторонньому порядку, за відсутності договору з АСК "Укррічфлот" про відшкодування коштів на піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро на 2017 рік, було значно збільшено вартість відшкодування підняття ферм розвідних залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро на 2017 рік (20194,2 грн.), порівняно з вартістю, що була узгоджена сторонами на період навігації 2016 року (з 28.03.2016 - 12456,60 грн.).
22.03.2017 після повторного звернення агента (ТОВ "СКЛ") до Філії із заявкою № 02/21 від 21.03.2017 та підтвердження здійснення доплати неузгодженої між сторонами суми в розмірі 9887,28 грн. за підйом ферм залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для проходу теплоходу "Афанасій Матюшенко", відбувся прохід вказаного судна.
Разом із калькуляцією, Філія листом від 22.03.2017 № Н-21/392, запропонувала АСК "Укррічфлот" до підписання проект договору про надання послуг на 2017 рік, в якому Філія, як відшкодування витрат на піднімання прогінних споруд мостів, встановлювала вартість піднімання, яку назвала договірною ціною за одне піднімання та яка, крім іншого, включала 30% прибутку.
Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 року №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" встановлено, що АСК "Укррічфлот" листом від 21.03.2017 № 1-2-1-1-1-03/13 повідомила Філію про свою незгоду з вартістю та порядком оплати витрат на відшкодування піднімання ферм мостів, а також запропонувала Філії:
- забезпечити безперешкодне проходження залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро;
- припинити вимагати попередню оплату за піднімання прогінних споруд мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро в розмірі, не узгодженому з АСК "Укррічфлот";
- укласти договір на відшкодування витрат на піднімання ферм мостів на економічно обґрунтованих умовах;
- повернути АСК "Укррічфлот" безпідставно сплачені кошти в розмірі 9887,28 грн.
Проте, відповіді на лист АСК "Укррічфлот" від 21.03.2017 № 1-2-1-1-1-03/13 Філією не надано, а договір щодо відшкодування витрат на піднімання ферм залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро між АСК "Укррічфлот" та Філією на 2017 рік не укладено.
Отже, Комітет у Рішенні від 19.12.2018 №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" встановив, що залізниця, не узгодивши шляхом переговорів із судновласником суму відшкодування витрат за підйом прогонових будов залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро, мало право в подальшому вирішувати цей спір у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Натомість залізниця, скориставшись своєю ринковою владою, не здійснила 21.03.2017 підйом прогонових будов залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску судна, чим створила перешкоди на судноплавному шляху судновласнику.
При цьому, підняття таких споруд 22.03.2017 за заявкою від 21.03.2017 № 02/21 - не спростовує факту вчинення позивачем порушення 21.03.2017.
Так, у Рішенні Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зазначено, що 16.03.2017 між AT "Укрзалізниця" в особі Філії та АСК "Укррічфлот" чинного договору про відшкодування витрат не існувало, а AT "Укрзалізниця" в особі Філії в односторонньому порядку виставило рахунок від 18.03.2017 № 86/307 на попередню оплату в розмірі 40388,40 грн., або 20194,20 грн. за одне піднімання (що значно вище (понад 62%) порівняно з вартістю піднімання, яку АСК "Укррічфлот" сплачувала у 2016 році за договором з AT "Укрзалізниця" в особі Філії від 16.05.2016 № ПР/П-16315/НЮдч (діяв до 31.12.2016)).
17.03.2017 АСК "Укррічфлот" здійснила за рахунком AT "Укрзалізниця" в особі Філії попередню оплату за піднімання мостів на суму 30501,12 грн. (платіжне доручення № 165 від 17.03.2017), частково за новим тарифом, запропонованим AT "Укрзалізниця" в особі Філії на 2017 рік.
Таким чином, 21.03.2017 (коли AT "Укрзалізниця" в особі Філії відмовилося піднімати прогінні споруди мостів № 1 та № 5) АСК "Укррічфлот", не маючи чинного договору з AT "Укрзалізниця", в особі Філії на відшкодування вартості піднімання, здійснила за односторонньо виставленим рахунком AT "Укрзалізниця" в особі Філії попередню оплату одного піднімання прогінних споруд в повному обсязі та частково оплатила друге піднімання прогінних споруд у розмірі 10306,92 грн., тобто більше ніж 50 % тарифу за друге піднімання.
Отже, Комітет дійшов висновку, що нездійснення AT "Укрзалізниця" в особі Філії піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску теплоходу "Афанасій Матюшенко" з мотивів невнесення АСК "Укррічфлот" повного попереднього відшкодування витрат за такий підйом, вартість якого визначено AT "Укрзалізниця" в особі Філії, в односторонньому порядку, а не погодження між сторонами в договірному порядку,- є порушенням законодавства, яке встановлює обов'язок володільців мостів здійснювати такий підйом для пропуску великогабаритних суден.
Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" встановлено, що включаючи всупереч законодавству до калькуляції витрат з обслуговування двох підйомних ферм розвідних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро прибуток у розмірі 30 % до собівартості, AT "Укрзалізниця" в особі Філії штучно завищує вартість витрат, які підлягають відшкодуванню судновласниками у зв'язку з підніманням прогонових споруд розвідних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для проходження під ними великогабаритних суден.
Також, Комітетом досліджено, що АСК "Укррічфлот", здійснивши оплату 111 підіймань ферм мостів у 2017 році, за рахунок відшкодування прибутку, переплатила 431 тис. грн. зайвих коштів, при цьому витрати на піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро на 2018 рік порівняно із 2017 роком зростають на 32,7%, або 6,6 тис. грн., за одне піднімання.
Позивач в обгрунтування позову посилався на те, що протягом 2017-2018 років ним було сплачено на користь залізниці за піднімання розвідних ферм мостів №1 та №5 через річку Дніпро для проходу суден грошові кошти у сумі 4204576,80 грн, в тому числі у 2017 році - 2221362,00 грн за 110 підйомів мостів та у 2018 році - 1983214,80 грн за 74 підйоми мостів.
При цьому, розмір плати одного підйому двох ферм мостів було встановлено залізницею самостійно в односторонньому порядку, без погодження з позивачем, шляхом затвердження Калькуляції витрат по обслуговуванню двох підйомів ферм мостів, відповідно до якої:
- з 01.03.2017 вартість становила 20194,20 грн, в тому числі прибуток 30% - 3883,50 грн;
- та 01.03.2018 вартість становила 26800,20 грн, в тому числі, прибуток 50% - 7444,50 грн.
З огляду на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, позивачу були завдані збитки у вигляді витрат, пов'язаних з простоєм теплоходу "Афанасій Матюшенко" у сумі 40502,00 грн, а також переплатою коштів у 2017 та 2018 роках за піднімання прогінних споруд залізничних мостів №1 та №5 через річку Дніпро на загальну суму 1018580,00 грн.
Посилаючись на норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 2037160,00 грн, що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку з порушенням залізницею законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідач посилався на те, що розмір шкоди у подвійному розмірі, який підлягає нарахуванню на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 19774,56 грн - подвійний розмір надмірно сплачених позивачем грошових коштів для проходу судна "Афанасій Матюшенко" 21.03.2017 в зворотному напрямку. В решті вимоги позивача не є доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 255 Господарського кодексу України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Цивільне законодавство України не встановлює обмежень у здійсненні особою права на звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди. Порядок провадження у таких справах врегульовано нормами процесуального законодавства.
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави звільнення від доказування, як рішення Антимонопольного комітету України.
Крім того, розділ VIII "Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції" Закону України "Про захист економічної конкуренції" не відносить до компетенції Антимонопольного комітету України вирішення питань стосовно відшкодування збитків.
З огляду на викладене, факт зловживання монопольним (домінуючим) становищем, як і завдання у зв'язку з цим шкоди за позовами на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підлягають доказуванню за загальними правилами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 року №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання його частково недійсним (справа №910/2180/19).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі №910/2180/19 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №910/2180/19 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 змінено, виклавши резолютивну частину зазначеного рішення в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 №21-р/тк у справі № 41/05-03-1/17 визнати недійсним в частині таких слів, вміщених у пункті 6 резолютивної частини цього рішення: "шляхом складання економічно обґрунтованого кошторису витрат, пов'язаних із підніманням прогінних споруд залізничних мостів №1 та №5 через річку Дніпро, які підлягають відшкодуванню судновласникам". В решті позову відмовити".
Постановою Верховного Суду від 14.11.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №910/2180/19, - залишено без змін.
В межах розгляду справи №910/2180/19 встановлено, що Рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" ґрунтується на наступних обставинах:
- згідно з чинним законодавством АТ "Укрзалізниця" як володілець мостів зобов'язане піднімати прогони мостів для пропуску суден, оскільки річка Дніпро є внутрішнім водним шляхом загального користування; залізничні мости № 1 та № 5 є штучними спорудами на річці Дніпро, які обмежують вільне проходження великогабаритних суден цим водним шляхом, а в судновласників можливості вибору альтернативного водного шляху немає;
- витрати АТ "Укрзалізниця" з піднімання прогонів мостів для пропуску суден повинні відшкодовуватись на договірних засадах; відповідно до положення статті 99 Статуту залізниць відшкодуванню підлягають лише витрати АТ "Укрзалізниця" з огляду на те, що це товариство, як зазначено вище, є володільцем мостів - штучних споруд, що обмежують рух на водному шляху загального користування.
Відмовляючи у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним (частково) Рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 року №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", суди у справі №910/2180/19 дійшли висновку, що
- Антимонопольний комітет України довів вчинення залізницею порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- Антимонопольний комітет України правильно кваліфікував дії АТ "Укрзалізниця" як зловживання монопольним (домінуючим) становищем у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням наведенного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, які були встановлені судами у справі №910/2180/19 та які викладені вище, не потребують доказування при розгляді даної справи.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України, є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
1) протиправна поведінка заподіювача шкоди;
2) наявність шкоди;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою;
4) вина заподіювача шкоди.
Як вірно встановлено судом прершої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції:
- у 2017 році агентом позивача (ТОВ "СКЛ" на підставі відповідного договору про надання послуг з морського агентування) було сплачено на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2221362,00 грн за 110 підіймань ферм мостів, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (т. 1 а.с. 90-130);
- у 2018 році агентом позивача (ТОВ "СКЛ" на підставі відповідного договору про надання послуг з морського агентування) було сплачено на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1983214,80 грн за 74 підйоми ферм мостів, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (т. 1 а.с. 131-156);
- наведені суми грошових коштів у повному обсязі були компенсовані позивачем (Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" (агента), що підтверджується платіжними дорученнями та рахунками, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 157-250; т. 2 а.с. 1-124).
Згідно з рахунками, які виставлялись Акціонерним товариством "Українська залізниця" протягом 2017 року, до їх складу включена плата за послуги підіймання ферм мостів - за 2 підіймання на суму 40388,40 грн разом з ПДВ, яка була встановлена Калькуляцією витрат по обслуговуванню двох підйомних ферм розвідних мостів з 01.03.2017 (т. 1 а.с. 25).
В свою чергу, з Калькуляції витрат по обслуговуванню двох підйомних ферм розвідних мостів на 2017 рік вбачається, що до складу витрат залізниці входить "рентабельність витрат на утримання двох ферм" у сумі 3883,50 грн.
Також, згідно з рахунками, які виставлялись Акціонерним товариством "Українська залізниця" протягом 2018 року, до їх складу включена плата за послуги підіймання ферм мостів - за 2 підіймання у 2018 році на суму 53600,40 грн разом з ПДВ, яка була встановлена Калькуляцією витрат по обслуговуванню двох підйомних ферм розвідних мостів з 01.03.2018 (т. 1 а.с. 26).
В свою чергу, з Калькуляції витрат по обслуговуванню двох підйомних ферм розвідних мостів на 2018 рік вбачається, що до складу витрат входить "прибуток" у сумі 7444,50 грн.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, включення відповідачем до вартості послуг з підіймання ферм мостів прибутку - є неправомірним, оскільки піднімання ферм мостів для пропуску суден, відповідно до законодавства, є не статтею отримання прибутку за рахунок судновласників, а прямим обов'язком залізниці, яка має право виключно на відшкодування витрат, пов'язаних з таким підійманням.
Вказані обставини встановлені у Рішенні від 19.12.2018 №31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", обгрунтованість яких підтверджена судовими рішеннями у справі №910/2180/19.
З урахуванням наведенного, шкодою в даному випадку та в контексті спірних праводносин учасників спору, є здійснена позивачем переплата за 2017 рік у сумі 427185,00 грн (різниця між реально сплаченими коштами та вартістю послуг без прибутку - відповідно до Калькуляції на 2017 рік) та переплата за 2018 рік у сумі 550893,00 грн (різниця між реально сплаченими коштами та вартістю послуг без прибутку - відповідно до Калькуляції на 2018 рік).
Суд апеляційної інстанції, за наслдками апеляційного розгляду справи, дійшов висновку що протиправна поведінка Акціонерного товариства "Українська залізниця" в контексті спірних правоідносин учасників спору полягає в тому, що відповідачем у зв'язку з вчиненням вище вказаних дій були порушені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки:
1) згідно з чинним законодавством АТ "Укрзалізниця" як володілець мостів зобов'язане піднімати прогони мостів для пропуску суден, оскільки річка Дніпро є внутрішнім водним шляхом загального користування; залізничні мости № 1 та № 5 є штучними спорудами на річці Дніпро, які обмежують вільне проходження великогабаритних суден цим водним шляхом, а в судновласників можливості вибору альтернативного водного шляху немає;
2) витрати АТ "Укрзалізниця" з піднімання прогонів мостів для пропуску суден повинні відшкодовуватись на договірних засадах; відповідно до положення статті 99 Статуту залізниць відшкодуванню підлягають лише витрати АТ "Укрзалізниця" з огляду на те, що це товариство, як зазначено вище, є володільцем мостів - штучних споруд, що обмежують рух на водному шляху загального користування.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення залізницею вказаних вище дій (включення до вартості послуг власного прибутку) позивачем за період 2017-2018 років були переплачені грошові кошти у загальному розмірі 978078,00 грн., розмір яких є документально підтвердженим та не спростованим відповідачем ні під час розгяду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадженян у справі.
При цьому, відповідачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, що шкоду завдано не з його вини у розумінні ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, та враховуючи презумпцію вини особи, яка допустила порушення.
Статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 978078,00 грн (сума переплачених грошових коштів), розмір яких є документально підтвердженим належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України та не спростований відповідачем.
Доводи скаржника про те, що враховуючи, що рішенням Комітету встановлено, що АТ «Укрзалізниця», зловживаючи монопольним становищем шляхом відмови лише 21.03.2017 підняти прогони мостів, а тому подвійна шкода підлягає відшкодуванню саме за цей день, і в рішенні Комітету не встановлені інші факти недобросовісного використання АТ «Укрзалізниця» ринкового становища (зловживання) протягом 2017-2018 років у вигляді відмов в підняття прогінних споруд з метою отримання не передбаченої законом рентабельності у розмірі 30%, а відтак, є необґрунтованим є висновки суду першої інстанції стосовно завданої шкоди переплати у розмірі 427 185,00 грн. за 2017 рік та 550 893,00 грн. за 2018 рік - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки згідно з резолютивною частиною рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк було чітко визнано обумовлені дії відповідача зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, адже таким визнано не лише незабезпечення АТ «Українська залізниця» піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через річку Дніпро для пропуску під ними 21.03.2017 теплоходу «Афанасій Матюшенко» (п. 2 резолютивної частини), а й встановлення відповідачем вартості піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через р.Дніпро, яка не відповідає витратам залізниць на піднімання цих прогінних споруд (п. 3 резолютивної частини рішення), а також встановив факти у пунктах 94-100 відповідного рішення щодо неправомірного включення прибутку та штучного завищення вартості витрат. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»,висновок у рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк про те, що відповідач встановив таку вартість піднімання прогінних споруд, яку б неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є достатнім доказом зловживання відповідачем своїм монопольним становищем на ринку, а тому доводи відповідача щодо необхідності у кожному випадку оплати позивачем завищеної вартості піднімання прогінних споруд залізничних мостів № 1 та № 5 через р.Дніпро встановлювати, що така оплата відбулась через прояв використання ринкової влади - відмови або загрози відмови у такому підніманні з боку відповідача - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не спростовують як вищевстановлених обставин справи, так і висновків рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.12.2018 № 31-р/тк.
Твердження скаржника про те, що господарські відносини між АТ «Укрзалізниця» та позивачем з надання платних послуг з підняття прогінних споруд мостів протягом 2017 -2018 років, окрім 21.03.2017, відбувалися на основі вільного волевиявлення і без заперечень сторін - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами відповідного договору, який би підтверджував волевиявлення обох сторін стосовно вартості та обсягу надання відповідних послуг, що узгоджувалось би з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у відповідача в силу вимог закону виник обов'язок по відшкодуванню позивачу завданої шкоду у подвійному розмірі, тобто у сумі 1956156,00 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача є законними, обгрунтованими, доведеними в розумінні ст. ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню у наведеній частині, а тому судом першої інстанції правомірно ухвалено рішення про задоволення вимог позивача у наведеній частині.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо відшкодування йому шкоди у розмірі 40502,00 грн (витрат, пов'язаних з простоєм теплоходу "Афанасій Матюшенко" з 21.03.2017 по 22.03.2017), суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у наведеній частині є недоведеними належними та допустимими доказами. У вказаній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/9243/20.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/9243/20 підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/9243/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/9243/20 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/9243/20.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Українська залізниця".
5. Матеріали справи №910/9243/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 21.12.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді В.В. Куксов
О.В. Тищенко