Справа № 681/196/20
11 грудня 2020 року
Полонський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючої - судді Дідек М.Б.,
за участю секретаря судових засідань Богданевич О.О.,
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Куровського О.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нікчемним правочину заповіту, -
встановив:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту залишеного його матір'ю ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченого 03.05.2017 року секретарем Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій №16 про визнання даного заповіту нікчемним та застосувати насліди недійсності нікчемного правочину.
В обґрунтування заявлених вимог з урахуванням їх доповнень під час розгляду в судовому засіданні зіслався на те, що після смерті матері ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, майно якої крім іншого складалася із двох земельних ділянок, що належали матері на праві власності згідно державних актів серії ЯГ 40500 та серії ЯГ 405476, які розташовані на території Кустовецької сільської ради.
Являючись спадкоємцями першої черги за законом, як діти спадкодавця між ним та відповідачем виник спір, щодо спадкування ним, позивачем, земельної ділянки 3,4192 га згідно державного акта ЯК 405476 кадастровий номер 6823683500:04:009:0032.
При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері за заповітом від імені матері посвідченого Кустовецькою сільською радою від 21.05.2005 року за реєстрованого під №19 йому на його ім'я та на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про спадкування належного їй всього майна на яке вона має право на день смерті, стало відомо про наявність заповіту на ім'я ОСОБА_2 , тому у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено.
Оскільки мати на час складання заповіту 03.05.2017 року мала вік 86 років, вади зору обох очей та слуху, потребувала постійного стороннього догляду, неадекватну поведінку в сім'ї та в побуті, тому у нього виник сумнів щодо дійсності, достовірності та відповідності вимогам закону оспорюваного заповіту.
Зокрема, з підстав відсутності вільного волевиявлення, недотримання порядку прочитання та підписання заповіту. А також позивач зіслався на те, що у заповіті не зазначено місце його складання, хоча фактично він складався у підсобному приміщенні веранді, житлового будинку належного відповідачу ОСОБА_2 , у якого проживала ОСОБА_4 .
Підпис на тексті заповіту від імені заповідувача було вчинено особою, яка була запрошена не заповідачем, а заінтересованою особою - спадкоємцем ОСОБА_7 . Ним також були запрошені свідки, які приймали участь в посвідченні заповіту.
Крім того, посадовою особою при складанні заповіту не було перевірено дієздатність ОСОБА_4 з урахуванням її віку, стану здоров'я та її поведінки з участю лікаря.
Позивач також зіслався на те, що при вчиненні нотаріальної дії не було посвідчено підпис особи, що підписалася за заповідувача і що такий заповіт складався в присутності відповідача та його родини, чим було порушено таємницю вчинення нотаріальних дій.
Посилаючи на вищезгадані обставини та вважаючи, що при складанні заповіту було допущено порушення вимог ч.ч.1,2 ст.1247, ч.4 ст.207, ч.1 ст.1253,1255 ЦК України позивач проси задовольнити його вимоги.
Відповідач подав до суду відзив, в якому позов не визнав зіславшись на те, що посилання позивача на порушення вимог закону щодо посвідчення заповіту, зокрема щодо відсутності вільного волевиявлення заповідувача, недотримання порядку прочитання та підписання заповіту є безпідставними, бездоказовими і такими, що підлягають до задоволення.
Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що заповіт був складений з порушенням його форми та посвідчення, а такому є нікчемним.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтвердили викладені у позові обставини та просили позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні викладені у відзиві на позов доводи підтримав та просив у позові відмовити.
Суд дослідивши письмові докази, заслухавши сторін та представників, свідків, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
У справі встановлено, що 21 травня 2005 році ОСОБА_4 склала заповіт зареєстрованого Кустовецькою сільською радою Полонського району Хмельницької області під №19 у якому зробила заповітне розпорядження про те, що все її майно де б воно не було і з чого не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на, що вона за законом матиме право заповіла на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
03.05.2017 року ОСОБА_4 склала інший заповіт згідно якого на випадок її смерті зробила заповідальне розпорядження проте, що належні їй земельні ділянки (пай) площею 3,3347га згідно державного акта ЯГ 40500, виданого Полонською державною адміністрацією від 22.09.07 року, кадастровий номер 6823683500:04:009:0030, яка знаходиться на території Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, та належну їй земельну ділянку (пай) площею 3,4192га згідно державного акта ЯГ 405476, виданого Полонською державною адміністрацією 22.09.07 року, кадастровий номер 6823683500:04:009:0032, яка знаходиться на території Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області заповіла сину ОСОБА_8 , про наявність якого останньому стало відомо при зверненні 16.11.2018 року до приватного нотаріуса Полонського районного нотаріального округу про прийняття спадщини, яка відкрилась за заповітом його матері 21.05.2005 року за №19.
08 серпня 2018 року ОСОБА_4 , яка була матір'ю позивача та відповідача померла.
Після її смерті спадщину майно якої складалось відповідно до складених вищезгаданих заповітів належного спадкодавеці ОСОБА_4 прийняли спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З приводу цього між спадкоємцями виник спір, щодо земельної ділянки площею 3,4192га. згідно державного акта ЯГ 405476, виданою Полонською державною адміністрацією 22.09.07року, кадастровий номер 6823683500:04:009:0032.
03.05.2017 року о 14год.30хв. ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження за яким належні їй на праві приватної власності дві земельні ділянки відповідно площею 3,3347га та 3,4192га, кадастровий номер 6823683500:04:009:0030, 6823683500:04:009:0032 розташованих на території Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області заповіла ОСОБА_2 .
Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.ч.2,5 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт, або внести до заповіту зміни.
Відповідно до приписів ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч.1 ст.1236 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Згідно з ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Стаття 56 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Глава 3 Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій посадовими особами, органами місцевого самоврядування затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11..11.2011 року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1298/20036, у тому числі встановлює порядок посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування.
Пунктом 1.4 Порядку перебачено, що при посвідченні заповіту посадова особа орган місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складання заповіту. Дати та місяця народження заповідувача та підписано особисто заповідачем.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний у голос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті і перед його підписом.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менше як двох свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за доручення заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами викладеними у п.2.6. розділу 2 цього порядку.
Абзацом третім даного пункту передбачено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності посадової особи місцевого самоврядування(нотаріус) цей документ може підписати інша особа. Про причини з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії не могла підписати документ зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчують. Аналогічний порядок підписання заповіту перебачений ст.207 ЦК України.
Із дослідженого в судовому засіданні заповіту складеного 03.05.2017 року ОСОБА_4 , посвідченого за реєстром №16 за яким, спадкодавець заповіла на користь ОСОБА_2 належне їй на праві приватної власності земельні ділянки (пай) площею 3,3347га згідно державного акта ЯГ 40500, виданого Полонською державною адміністрацією від 22.09.07 року, кадастровий номер 6823683500:04:009:0030, яка знаходиться на території Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, та належну їй земельну ділянку (пай) площею 3,4192га згідно державного акта ЯГ 405476, виданою Полонською державною адміністрацією 22.09.07року, кадастровий номер 6823683500:04:009:0032, яка знаходиться на території Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області встановлено, що вищезгаданий заповіт складено посадовою особою секретарем Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області зі слів ОСОБА_4 , зміст якого на її прохання був надрукований через неможливість можливого прочитання рукописним у зв'язку з вадами зору.
Із заповіту також вбачається, що при посвідченні заповіту посадовою особою заповідачу було роз'яснено зміст ст.1241ЦК України про право на обов'язкову частку у спадщині, ст. 1254 ЦК України про право на скасування та зміну заповіту та ст.1307 ЦК України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
У зв'язку з похилим віком та станом здоров'я за її доручення та у її присутності і в присутності посадової особи заповіт підписано ОСОБА_9 який перед підписанням за клопотанням ОСОБА_4 був ним оголошений вголос, після того із його змістом були ознайомлені свідки, які були присутні під час його оголошення ОСОБА_9 та поставили свої підписи на ньому. ОСОБА_4 із змістом оголошеного за її доручення заповіту погодилася, будь-яких зауважень не висловлювала.
Згідно посвідчувального напису посадовою особою на тексті заповіту містяться відомості про особу, яка здійснювала підпис за дорученням ОСОБА_4 і підпис від її імені ОСОБА_9 та про особи свідків, які були ознайомлені з його змістом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Зокрема, їх прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дата народження, реквізити паспорта та встановлено їх дієздатність.
У заповіті зазначено, що він був складений за місцем проживання заповідачки с. Кустівці Полонського району Хмельницької області, яке розташоване на території Кустовецької сільської ради. При цьому в судому засіданні встановлено, що на той час вона з квітня 2017 року проживала в будинку свого сина ОСОБА_2 .
Наведені обставини дають суду підстави, що оспорюваний заповіт було складно та посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем Кустовецької сільської ради відповідно до правил встановлених чинним цивільним законодавством.
Викладене підтверджується дослідженими у справі показаннями свідків та наявними в матеріалах документах.
Свідок ОСОБА_12 показала, що обіймаючи посаду секретаря Кустовецької сільської ради на неї було покладено обов'язки на вчинення нотаріальних дій, у тому числі і на складання та посвідчення заповітів.
03.05.2017 року по телефону отримала повідомлення від ОСОБА_2 проте, що його мати ОСОБА_4 просить з нею зустрітися. Знаючи його матір та що вона проживає у сина ОСОБА_13 цього ж дня здійснила вихід до неї. По приходу ОСОБА_4 заявила, що оскільки син ОСОБА_14 з яким вона проживає, здійснює за нею догляд, створив належні умови для її проживання, склалися добрі стосунки вона має намір скласти на його ім'я заповіт.
З її слів згідно державних актів вона є власником двох земельних ділянок (паїв), розташованих на території сільської ради, якими на випадок своєї смерті хоче розпорядитися на користь свого сина ОСОБА_13 , тому просила від її імені скласти заповіт.
Оскільки їй не було відомо з якого приводу її запросила ОСОБА_4 , тому скласти заповіт у письмовій формі не було можливості. Отримавши від ОСОБА_4 паспорт та правовстановлюючі документи на земельні ділянки, вона з її згоди пішла до сільської ради, що на комп'ютері набрати текст заповіту, оскільки мала нерозбірливий і чіткий почерк та щоб не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. При повернені надала заповідачці ознайомитися з його змістом після чого сказала де підписати його. Після його ознайомлення та підписання, побачила, що підпис здійснено великими нерозбірливими буквами через хворобливий стан та тремтіння рук. У зв'язку з цим роз'яснила ОСОБА_4 порядок складання та підпису заповіту у випадку неможливості вчинити підпис внаслідок фізичної вади, хвороби.
Після цього ОСОБА_15 попросила скласти інший заповіт і для його посвідчення залучити інших осіб. При цьому вона попросила, щоб ці дії вчинив ОСОБА_16 , якого знає, та який на той час у них на подвір'ї клав плитку. Щодо свідків вона поросила, щоб були присутні хто-небудь із односельчан і доручила їх запросити. В той час повз будинку проходив ОСОБА_10 , а ОСОБА_11 їхав трактором, яких знала, як односельчан. Їх було запрошено до будинку. При цьому у їх присутності ОСОБА_4 пояснила, що має намір скласти заповіт, і попросила бути їх присутніми при цьому у якості свідків, так як вона не може чітко вчинити свій підпис на заповіті, на що вони погодилися.
Взявши у них документи, ОСОБА_4 ще раз висловила свою волю щодо змісту заповіту при свідках, і вона поїхала знову до сільської ради надрукувати новий заповіт.
По приїзду текст заповіту надала для ознайомлення усім учасникам (свідкам, ОСОБА_4 та ОСОБА_17 ), після того на прохання ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , прочитав заповіт уголос двічі. Будь-яких зауважень з боку учасників не було, тому ОСОБА_16 за дорученням ОСОБА_4 підписав його, а після ознайомлення із його змістом кожен з них поставив свій підпис.
Після підписання усіма присутніми, вона поїхала знову до сільської ради, зареєструвала його і привезла для ОСОБА_4 . Крім того додала, що ОСОБА_4 була дієздатною та адекватною, до 83 років працювала. Будь-яких даних про психічний розлад та інші неадекватні дії вона не мала. Коли проживала у ОСОБА_13 мала належний догляд, та зі слів ОСОБА_4 мала належну увагу та піклування, бо коли жила у позивача ходила голодна та не доглянута.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що на початку травня 2017 року у подвір'ї ОСОБА_13 виконував роботи по укладанню плитки. Крім інших0 в його будинку проживала мати ОСОБА_4 , яку він знав та з якою спілкувався. Вона була адекватною, пам'ятала його бабу, й прабабу. В один із днів на початку травня 2017 року до будинку двічі заходила секретар сільської ради ОСОБА_18 , яка спілкувалася із ОСОБА_4 у веранді.
Коли вона з'явилася у черговий раз, він був запрошений ОСОБА_12 до будинку, де ОСОБА_4 попросила його від її імені прочитати та підписати заповіт, оскільки писала нерозбірливо, на що погодився. Пізніше підійшли ще двоє односельчан ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які були свідками при посвідченні заповіту. У присутності свідків, секретаря та ОСОБА_4 за проханням останньої, читав заповіт у голос, оскільки деякі слова були не зрозумілі ОСОБА_4 , тому на її прохання читав його двічі. Після чого поставив свій підпис на заповіті. Крім того із змістом заповіту ознайомилися свідки, після чого поставили свої підписи. ОСОБА_4 будь-яких зауважень не висловлювала, а дійсно хотіла заповісти дві земельні ділянки відповідачу - це було її волевиявлення і будь-якого впливу на неї з цього приводу не було. Під час заповіту були присутні секретар, свідки, ОСОБА_4 і він, інших осіб не було.
Свідок ОСОБА_11 в судому засіданні пояснив, що проїжджаючи трактором повз будинку односельчанина ОСОБА_2 був зупинений секретарем ради ОСОБА_21 та запрошений до будинку. По приходу в будинок у веранді сиділа ОСОБА_4 з якою був знайомив та яка попросила його бути свідком при посвідченні заповіту, на що він погодився. ОСОБА_4 була адекватною, його впізнала її волевиявлення було занесено в заповіт. Заповіт був прочитаний ОСОБА_22 на прохання ОСОБА_4 у голос, після того читали у голос всі, чи читала ОСОБА_4 не пам'ятає. Після прочитання підписав заповіт і поїхав додому.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що йшов повз будинку ОСОБА_13 з магазину, до будинку якого був запрошений ОСОБА_23 . У веранді сиділа ОСОБА_4 , яка попросила його бути свідком при посвідченні заповіту, на що він погодився. З ОСОБА_4 був добре знайомий, разом працювали, часто спілкувався, вона мала гарний слух, а от зір мала не дуже добрий. Заповіт був оголошений уголос, всі були ознайомленні з його змістом, хто його читав точно не пам'ятає, після цього поставив свій підпис.
Допитаний за клопотанням позивача та його представника в якості свідка сімейний лікар ОСОБА_24 повідомив суду, ОСОБА_4 страждала ешемічою хворобою серця, та захворювань внутрішніх органів. Проблем зі слухом і зором не мала. На запитання відповідала послідовно, розуміла зміст запитань, тому на його думку секретар сільської ради без участі лікаря не могла встановити дієздатність ОСОБА_4 .
У силу ч1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює свої докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, якщо волевиявлення заповідувача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, яким за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Аналіз досліджених вищенаведених доказів достовірність яких у зв'язку з їх відповідністю фактичним обставинам за яких відбувалося складання та посвідчення заповіту піддавати їх сумніву не має, дають суду підстави дійти висновку, що оспорюваний заповіт було складено та посвідчено посадовою особою відповідно до правил встановлених чинним цивільним законодавством.
Доводи позивача та його представника, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 залишити спадщину, майно якої складається із двох земельних ділянок на користь ОСОБА_13 з яким вона проживала, здійснював за нею догляд, мали добрі сімейні стосунки не було вільним, та не відповідало її волі належними та допустимими доказами не встановлено, а неможливість спадкодавця підписати заповіт особисто підтверджуються підписами вищезгаданих свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_10 .
Що стосується посилання позивача та його представника на відсутність вказівки у заповіті про місце його складання та посвідчення, зокрема адреси, знаходження житлового будинку ОСОБА_2 у якому здійснювалося посвідчення заповіту, а також те, що посвідчення заповіту здійснювалося у приміщенні веранди будинку, яка є його частиною, так самі по собі дані обставини не свідчать про дефект форми заповіту та його недійсність у зв'язку з цим.
Крім того, п.2.1.першого розділу вищезгаданого Порядку нотаріальні дії вчиняються в приміщенні орган місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії ним можуть бути вчиненні поза вказаним приміщенням.
З цього приводу у справі доведено, що ОСОБА_4 являлась особою похилого віку (понад 80 роки), являлась хворою, посадова особа орган місцевого самоврядування мала право чинити нотаріальні дії поза приміщенням Кустовецької сільської ради.
Не заслуговують на увагу доводи позивача та його представника, що ОСОБА_4 могла власноручно підписати заповіт, а не іншою особою у присутності свідків, чим була позбавлена особисто засвідчити своє волевиявлення, так як у супереч приписам ч. 6 ст. 81 ЦПК України, ґрунтуються на припущеннях.
Не ґрунтуються доводи позивача та його представника щодо відсутності волевиявлення спадкодавця, оскільки заповіт було складено під впливом відповідача, так як ним, а не заповідачем були запрошені ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , такі дані при розгляді справи не було доведено.
Не знайшло свого підтвердження позивача та його представника, що при складанні заповіту та його посвідчення в будинку були присутні ОСОБА_2 та члени його сім'ї, що на їх думку мало місце порушення таємниці вчинення нотаріальних дій.
Що стосується показань свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які характеризували ОСОБА_4 , як особу, що вела себе неадекватно, при зустрічі не впізнавала їх, не орієнтувалася на місцевості, блукала по селу вважаючи, що така її поведінка могла вплинути на волевиявлення та внутрішню волю заповідача при складанні нею заповіту свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшло.
Крім того, враховуючи значний проміжок часу між вчиненням оспорюваного правочину та судовим засіданням, на якому свідки надавали покази стосовно обставин його вчинення, які у своїй сукупності не вплинули на волевиявлення, форму, зміст та посвідчення заповіту, суд приходить до висновку, що такі показання можуть мати суперечливий характер з огляду на властивості людської пам'яті.
Що стосується показань посадової особи секретаря Кустовецької сільської ради Клюцук С., яка здійснювала посвідчення заповіту, щодо неспроможності ОСОБА_4 через хворобу, похилий вік, поганий зір та тремтіння рук, особисто чітко прочитати та власноручно підписати, тому за її проханням та доручення заповіт був прочитай іншою особою ОСОБА_25 та підписаний ним за участі запрошених нею свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_19 , які посвідчили даний факт, вони будь-якого сумніву в їх достовірності не викликають, оскільки узгоджуються з показаннями лікаря ОСОБА_24 та довідкою ЛКК Полонської ЦРЛ від 23.06.2014 року №319 Згідно даної довідки ОСОБА_4 страждала кардіосклерозом, з гіпертензією, ревматоїдним артритом, суглобове форма, стареча катаракта обох очей.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що дії посадової особи- секретаря Кустовецької сільської ради під час складання та посвідчення заповіту повністю кореспондуються з приписами чинного законодавства, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_30 иса Івановича визнання нікчемним правочину заповіту, посвідченого Кустовецькою сільською радою від 03.05.2017 року за №16 та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.12.2020 року.
позивач: ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_2 .
Суддя Дідек М.Б.