Номер провадження: 33/813/1181/20
Номер справи місцевого суду: 522/13196/20
Головуючий у першій інстанції Попревич В. М.
Доповідач Котелевський Р. І.
16.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий - суддя Котелевський Р.І.
за участю:
секретарів судового засідання: Тьосової Я.В., Стоянової Л.І.
захисника - Севастьянова О.С.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Севастьянова О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року, -
встановив:
оскаржуваною постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та йому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, 02.08.2020 року, приблизно о 22 год. 48 хв., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AIMA-POWER EAGLE», р.н. НОМЕР_1 , за адресою вул. Шовкуненко, 24, що у Приморському районі в м. Одесі, в стані алкогольного сп'яніння відповідно до показників приладу «Драгер» 0,39%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді районного суду, захисник Севастьянов О.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Захисник просить скасувати постанову та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апелянт мотивує тим, що в момент зупинки ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції, останній керував пристроєм електроскутером «AIMA-POWER EAGLE»потужністю 1,2 кВт, тому цей пристрій не є механічним транспортним засобом, а тому ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки за вказаною нормою закону передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Севастьянова О.С., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №102009 від 02.08.2020 року, приблизно о 22 год. 48 хв., 02.08.2020 року, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AIMA-POWER EAGLE», р.н. НОМЕР_1 , за адресою вул. Шовкуненко, 24, що у Приморському районі в м. Одесі, в стані алкогольного сп'яніння відповідно до показників приладу «Драгер» - 0,39%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: долученими до протоколу актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер-7510 №ARLM-0437» (а.с.4-5); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 7,8), в присутності яких ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння, та в присутності яких був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зі змістом якого останній був ознайомлений (а.с.3).
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував того, що на момент зупинки працівниками патрульної поліції, він був в стані алкогольного сп'яніння, добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер», результати якого підтвердили факт алкогольного сп'яніння.
За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена, а тому рішення судді районного суду щодо визнання останнього винним в скоєні адміністративного правопорушення, є законним та обґрунтованим.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки на момент зупинки працівниками поліції, він керував пристроєм з електродвигуном потужністю 1,2 кВт, який не є механічним транспортним засобом, то вони є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Згідно п.1.10 ПДР України мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортний засіб, а не лише механічних транспортних засів.
Отже, апеляційний суд констатує, що транспортний засіб «AIMA-POWER EAGLE», яким 02.08.2020 року керував ОСОБА_1 , ємопедом, оскільки потужність електродвигуна цього засобу складає 1,2 кВт, а тому водії цього транспортного засобу є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій був особою, яка керувала транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилання захисника на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2020 року, як на доказ відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2020 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення (протокол ДПО18 №633515 від 02.08.2020 року), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови районного суду, підставою для скасування постанови інспектора патрульної поліції за ч.2 ст.126 КУпАП, слугувало те, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 у розумінні п.1.10 ПДР України, не є механічним транспортним засобом, хоча і вважається транспортним засобом, оскільки потужність електродвигуна цього засобу складає 1,2 кВт. З наведених мотивів районний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Однак, апеляційний суд констатує, що суддя районного суду, розглядаючи адміністративний позов ОСОБА_1 , фактично прийшов до тих самих висновків, яких дійшов Одеський апеляційний суд розглядаючи дану справу, зокрема відносно того, що електроскутер, яким керував ОСОБА_1 відноситься до транспортних засобів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що для утворення складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП особа має керувати транспортним засобом, як це прямо вказано в диспозиції вказаної норми закону, а тому посилання захисника на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 , як на доказ того, що діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, є безпідставними.
Разом з цим, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Севастьянова О.С., дослідивши надані стороною захисту докази, апеляційний суд вважає, що при обранні виду і розміру адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував обставин справи та даних про особу правопорушника.
Відповідно до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо законності, справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Апеляційний суд враховує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в даній справі, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, слід вважати занадто суворим, оскільки таке стягнення, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним, несправедливим та не пропорційним, тобто таким, що не відповідає принципу розумності, а його застосування не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи.
Вважаючи за можливе не застосовувати до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд виходить з того, що: вчинене ОСОБА_1 правопорушення не потягло за собою будь-яких шкідливих наслідків; він визнав свою вину в повному обсязі та розкаявся у скоєнні адміністративного правопорушення; він самостійно виховує двох дітей: малолітню дитину 2016 року народження, та неповнолітню дитину 2003 року народження, з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 році померла його дружина - ОСОБА_4 (а.с.38-40); згідно пояснень ОСОБА_1 керування транспортним засобом, є одним з джерел його заробітку для забезпечення потреб родини, з урахуванням відсутності у нього постійного місця роботи на даний час.
Встановлені судом обставини та дані про особу правопорушника, дають апеляційному суду підстави прийти до висновку, що застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, з великою вірогідністю фактично може поставити останнього та його родину у скрутне матеріальне становище, що може мати негативні наслідки у виді неможливості забезпечення належного утримання неповнолітніх дітей, які самостійно виховуються правопорушником.
За наведених обставин, оскаржувана постанова підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини постанови вказівки про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Севастьянова О.С. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Виключити з резолютивної частини постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року вказівку про застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В решті постанову судді районного суду залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський