Справа №263/14438/20
Провадження №2-н/263/1606/2020
21 грудня 2020 року місто Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Томілін О.М., перевіривши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
26.11.2020 до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла заява ТОВ «АЗОВГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 як зареєстрованої особи за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості за спожитий природний газ за період з 15.08.2018 по 10.09.2020 у розмірі 12 635,62 грн., 3% річних у сумі 787,22 грн. та інфляційні витрати у сумі 1 453,10 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
02.12.2020 судом на адресу відділу аналітичного забезпечення Департаменту надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради направлено запит щодо місця реєстрації боржника ОСОБА_1 .
З відповіді, яка надійшла на запит суду з відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг №019-99.02-05670 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.12.2009 по теперішній час.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги (ст. 160 ч.ч. 1, 2); судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (ст. 161 ч. 1 п. 3); у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, серед іншого, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; до заяви додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ст. 163 ч. 2 п.п. 4, 5, ч. 3 п.п. 3, 4).
Згідно з ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, в обгрунтування заявлених вимог до заяви про видачу судового наказу додано розрахунок заборгованості за послуги з газопостачання за період з 15.08.2018 по 10.09.2020 та розрахунок 3 % річних та інфляційних, при цьому, сума заборгованості у розрахунку зазначена як 12 636, 06 грн., тоді як загальна сума боргу у таблиці розрахунку 3 % річних та інфляційних вказана як 12 635,62 грн., тобто сума боргу не ідентична.
Також з наданого розрахунку 3% річних за період з 15.08.2018 по 10.09.2020 та інфляційних витрат за той же період не зрозуміло, яким чином його було виконано, оскільки саме розрахунку суду не надано, в таблиці мається лише кінцева сума інфляційного знецінення та 3 % річних.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. (пункт 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість).
З огляду на те, що у заявника з боржником є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання термін внесення платежів, саме з 11 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг
Тобто, розраховуючи три проценти річних, необхідно врахувати, що початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 11 число кожного наступного місяця, та розраховується за формулою: 3% річних від суми боргу за місячним платежем = сума боргу за один щомісячний платіж * 3 : 100 : кількість днів у році, коли мало місце прострочення * кількість днів прострочення цього щомісячного платежу у відповідному році.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 916/1883/16 (пункт 43), від 8 травня 2019 року у справі № 904/2156/18, від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18 (пункт 46), від 14 січня 2020 року у справі № 924/532/19 (пункт 23), від 29 квітня 2020 року у справі № 910/1193/19 (пункт 5.2.8), від 18 червня 2020 року у справі № 904/3491/19 (пункт 9.11)).
З огляду на вказане, якщо сума боргу сплачується 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати за прострочення оплати за послуги, надані, наприклад, у жовтні 2017 року, які мали бути оплачені з 1 до 15 листопада 2017 року включно, слід розраховувати, з листопада 2017 року, помісячно.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, (пункт 58,59,60).
Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов'язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 160 ЦПК України).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суддя зазначає, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються є неспроможними. Належних та допустимих доказів щодо виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ за період з 15.08.2018 по 10.09.2020 у сумі 12 635,62 грн., 3% річних у сумі 787,22 грн. та інфляційних витрат у сумі 1453,10 грн., суду не надано.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
На підставі викладеного необхідно дійти висновку про відмову у видачі судового наказу відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відсутність процесуальних підстав для судового розгляду заяви кредитора за правилами наказного провадження не позбавляє його права звернутися до суду в порядку відповідного позовного провадження, в рамках якого й підлягають встановленню та доведенню обставини, що пов'язуються із фактичним споживанням газу, підставами для цього, визначенням розміру та елементів боргу, застосуванням прецедентних судових рішень при вирішенні відповідного спору тощо.
Разом із тим, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 160-165 ЦПК України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Роз'яснити заявнику, що така відмова у видачі судового не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Суддя О.М. Томілін