Справа № 226/2143/20
Провадження №2/226/742/2020
іменем України
заочне
10.12.2020 Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,
позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Скрипник Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Мирноградської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом і в обґрунтування позовних вимог вказала, що відповідач ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком та батьком її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі фактично мешкає із нею. Відповідач не мешкає разом із нею та сином з 10.11.2018, судом 11.03.2019 видано наказ про стягнення з нього аліментів, однак аліменти він не сплачує, борг станом на 01.09.2020 становить 41929,95 грн. Вона самостійно піклується про стан здоров'я дитини, про її всебічний розвиток. З 10.11.2018 відповідач не виявляє батьківської турботи щодо сина, не цікавиться його життям і здоров'ям, не приймає жодної участі у вихованні і підготовці до самостійного життя. ОСОБА_2 свідомо протягом тривалого часу нехтує своїми батьківськими обов'язками, не забезпечує дитині належного харчування, медичного огляду, що негативно впливає на фізичний розвиток сина, не спілкується з ним, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини. З цих підстав вважає, що відповідач має бути позбавлений батьківських прав щодо їхнього спільного сина, про що і просила суд.
ІІ. Позиції, заяви (клопотання) учасників справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами. Додала, що вони із відповідачем одружилися в Азербайджані, і по поверненню до України мешкали в м. Мирнограді з її батьками. Їй невідомо, де він мешкає зараз і чи працює. Після народження дитини, коли їх виписали з пологового будинку, 10.11.2018 чоловік пішов з дому після сварки і з того часу не живе з сином. Їхні зустрічі є поодинокими і випадковими, коли вони стикаються на вулиці. Тоді відповідач не питає про сина, не бажає слухати відомості про нього, та, посилаючись на справи, уходить за декілька хвилин. Під час таких зустрічей його поведінка є такою, що викликає у неї підозру про перебування відповідача у стані, який викликано вживанням якихось заборонених речовин. Іноді він телефонує, але не з питаннями про дитину, а у своїх справах, як-то, щодо сприяння нею у продовженні його тимчасової реєстрації для проживання на території України. Пару разів він хотів, щоб вона принесла сина до кафе, де він перебував із друзями, але вона не погодилася на це, бо вважає це місце непридатним для знаходження там дитини. Зараз вона мешкає з іншим чоловіком та сином по АДРЕСА_1 , вони разом опікуються дитиною, утримують та виховують. Відповідач, знаючи місце проживання її батьків, не звертався до них і не шукав її і сина. Свій номер телефону він постійно змінює та вона не може зв'язатися із ним, він дзвонить сам з різних номерів, рідко. Коли син захворів, на її прохання допомогти із коштами на лікування колишній чоловік відмовив, станом здоров'я дитини не зацікавився. На території України родичів відповідач не має, батьки мешкають в Азербайджані, вона спілкувалася із ними лише одного разу, коли народилася дитина, за допомогою відеозв?язку. Вони також не цікавляться онуком. Дитина батька не знає, не реагує на нього під час рідких зустрічей, вважає батьком ОСОБА_4 , з яким вона мешкає і який хоче після одруження з нею всиновити ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився з невідомої суду причини, про час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву він суду не надіслав, про свою позицію у справі не повідомив.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Скрипник Г.С. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і послалася в цьому на наявний висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Вказала, що відповідач до органу опіки та піклування щодо будь-якого питання соціального захисту дитини не звертався, він дійсно свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків і поважних причин цього не встановлено. Позбавлення його батьківських прав є доцільним і відповідатиме інтересам дитини.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
04.09.2020 до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який надійшла до суду 21.09.2020.
21.09.2020 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.10.2020, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, а третій особі - пояснення (заперечення) щодо позову.
19.10.2020 судом отримано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, через неявку відповідача підготовче засідання у справі відкладене на 05.11.2020.
05.11.2020 ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 24.11.2020, задоволене клопотання позивача про виклик та допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
24.11.2020 через неявку відповідача розгляд справи відкладено на 10.12.2020.
10.12.2020 у зв'язку із повторною неявкою до суду відповідача, що повідомлявся у встановлений законом спосіб про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ним відзиву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18.08.2017 по 09.01.2020 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином Азербайджана і був тимчасово зареєстрований в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.06.2018 по 08.06.2019 (а.с.6,8-28,42).
Дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мирнограді від батьків ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с.5).
Місце проживання дитини ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.31), але фактично дитина мешкає із позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з серпня 2019 року і по т.ч. (а.с.32).
Позивач ОСОБА_1 працює на посаді юрисконсульта Мирноградського ВУВКГ КП «Вода Донбасу» і її заробітна плата за липень-серпень 2020 року складає 9097,56 грн (а.с.39).
11.03.2019 Димитровським міським судом Донецької області у справі №226/486/19 видано судовий наказ, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з 18.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.33).
09.04.2019 державним виконавцем Мирноградського міського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрите виконавче провадження №58824969 зі стягнення аліментів (а.с.34-35), ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 21.10.2019 оголошено розшук боржника ОСОБА_2 (а.с.36). Заборгованість відповідача за аліментами за період з 18.02.2019 по 01.09.2020 складає 41929,95 грн (а.с.38).
Висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мирноградської міської ради №025 від 15.10.2020 визначено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 є доцільним і відповідатиме інтересам дитини (а.с.53-54).
Станом на час розгляду справи дитина перебуває у віці повних двох років і через її вік судом не може бути з'ясована її думка у справі.
В ході судового розгляду справи за клопотанням позивача також опитано свідків.
Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що товаришує з ОСОБА_1 півтори роки, відносини між ними близькі, вони працюють на одному підприємстві, а також проводять разом вільний час. За цей період біологічний батько дитини позивача жодного разу не з'являвся, вона його не бачила. Півроку тому вона була свідком телефонної розмови сторін, яка відбувалася підвищеними тонами. Ніяких знаків уваги дитині батько не надає, не допомагає матеріально, все покладено на мати. Батьком дитина вважає ОСОБА_4 , який живе з позивачем.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач є її дочкою, жила у них разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 . 06.11.2018 дочку з дитиною виписали з пологового будинку, а 10.11.2018 зять не прийшов додому через сварку з дочкою з приводу нехватки грошей, і більше вдома вона його не бачила. Допомоги ніякої він не надає, дитиною не цікавиться, аліменти не сплачує. З серпня 2019 року дочка не живе з ними, мешкає з дитиною та іншим чоловіком окремо, онук вважає цього чоловіка своїм батьком. З самого початку відповідача цікавила лише реєстрація місця його проживання, оскільки він є громадянином Азербайджану і йому потрібні підстави для знаходження в Україні. Онуком повністю опікуються дочка та її новий чоловік.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що з серпня 2019 року він та ОСОБА_1 мешкають разом і разом виховують її сина, біологічним батьком якого є відповідач ОСОБА_2 . Відповідач під час їхніх поодиноких зустрічей поводить себе неадекватно, погрожує як йому, так само й позивачеві. В листопаді 2019 року він подзвонив їй, хотів побачитися, судячи з голосу, був нетверезий. Вони не хотіли йти, але той погрожував, нецензурно лаявся, тому вони пішли до нього назустріч. Коли зустрілися, він вихоплював дитину, ображав ОСОБА_1 . Вони зверталися з цього приводу до поліції. Потім він телефонував перед днем народження сина у 2020 році, кликав до кафе, однак позивач відмовилася вести туди дитину. За весь час їхнього спільного проживання відповідач не цікавився сином, не надає жодної допомоги, не хоче навіть чути про життя дитини, коли йому намагаються про це казати. Він бажає лише вирішити свої проблеми з реєстрацією, бо зараз в нього нелегальний статус. Дитину утримує він (свідок), вважає себе батьком, і ОСОБА_3 називає його так. Планує одружитися із позивачем і всиновити ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що позивач - його дочка, а відповідач був його зятем. Йому треба було осісти в Україні, його сім'ї - також, вони з Азербайджану. Зять хотів отримати вид на проживання в Україні, вони із дружиною тимчасово зареєстрували його у себе на прохання дочки. Але після народження онука він пішов з дому, оскільки сварився із дочкою через відсутність грошей. Коли онук захворів і требо було придбати ліки, які були лише у м. Дніпро або у РФ, дочка попросила у нього телефоном грошей, однак він відмовив. Коли онуку виповнився 1 рік, відповідач приїхав, прийшов у двір, дочка вийшла до нього, і він також вийшов, бо мав сумнів в адекватності зятя. Той постояв 15 хвилин та пішов. Також він бачив зятя навесні 2020 року, коли той прийшов до дочки з приводу документів на своє проживання. Зятя вважає альфонсом, який жив для себе, але за їхній рахунок. Дитина йому зовсім не потрібна.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що позивач є її майбутньою невісткою, живе з її сином. Дитина позивача зове сина батьком, він виховує її та утримує. Відповідача вона бачила лише одного разу біля магазину «АТБ», коли вона на вулиці з Тімуром чекала сина і невістку з магазину. Відповідач підбіг і одразу пішов, дитиною не цікавився. Грошей він не дає, про хлопчика не питає, йому треба тільки громадянство.
V. Оцінка суду.
Дослідивши надані суду дані у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін та свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 18 та частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 N789-XII та набула чинності для України 27.09.1991, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ці положення міжнародного законодавства знайшли своє визначення у законодавстві національному, і відповідно до вимог статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У випадку виникнення підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, зокрема, у разі ухилення від своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстокого поводження з дитиною.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
При цьому наведені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач систематично, протягом тривалого часу з моменту народження дитини свідомо ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина. Доказів на підтвердження поважності ухилення від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Пунктами 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Діючи виключно в інтересах дитини з метою захисту її прав, суд, визнаючи, що законодавство України і усталена практика Європейського Суду з прав людини визначає позбавлення батьківських прав крайньою мірою при вирішенні подібних справ, не вбачає жодних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.
Враховуючи всі обставини справи, з метою захисту інтересів малолітнього ОСОБА_3 суд вважає за необхідне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно нього.
При цьому суд враховує, що відповідач є чоловіком працездатного віку, відомості про наявність у нього проблем зі здоров'ям відсутні, з показів опитаних свідків вбачається, що він мешкає в м. Мирнограді, отже, обставин, які б об'єктивно могли перешкоджати йому опікуватися дитиною, не встановлено. Його ухилення від виконання батьківських обов'язків триває все життя дитини, якій наразі виповнилося повних два роки. Дитина не знає батька, не відчуває його піклування, любові та турботи, не отримує від нього жодного виду допомоги. Стягнуті судовим наказом на утримання дитини аліменти відповідач не сплачує, з моменту стягнення і дотепер накопичується заборгованість ОСОБА_2 за аліментами. Суд наголошує, що незважаючи на позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, він зобов'язаний виконувати свої батьківські обов'язки з утримання дитини до досягнення нею повноліття, сплачуючи аліменти на її утримання.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,128,258,259,263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Мирноградської міської ради (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 9, код за ЄДРПОУ 33123536), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його перегляд відповідачем та подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду виготовлене 21.12.2020.
Суддя: В.С. Салькова