Справа № 219/9192/20
Провадження № 3/219/3325/2020
17 грудня 2020 року м. Бахмут
Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кіровськ (нині - Зарічне) Краснолиманського (нині - Лиманського) району Донецької області, громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 вересня 2020 року о 13 годині 30 хвилин на 49 км автомобільної дорги «Лиман - Бахмут - Горлівка» водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ИЖ-3», без реєстраційного номеру, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Драгер-6810» та лікарем закладу охорони здоров'я) відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 повідомлявся про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться об 11 годині 00 хвилин 26 жовтня 2020 року, проте у судове засідання не з'явився за невідомою суду причиною, як і у судові засідання, призначені на 09 годину 45 хвилин 24 листопада 2020 року та на 09 годину 15 хвилин 17 грудня 2020 року, в які викликався шляхом направлення судової повістки за адресою його проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, засобом телефонного зв'язку, що оформлено відповідною телефонограмою, однак до судових засідань не з'явився. З приводу цього суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
З огляду на вищевикладене, враховуючи ігнорування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, викликів до суду, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. В контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини,є джерелом права в Україні, «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника». Крім того, слід зазначити, що відомості про дату, час та місце розгляду кожної справи розміщуються на офіційному веб-сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області, тож ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що він скеровується до Артемівського міськрайонного суду Донецької області, мав змогу, навіть не отримуючи поштові відправлення, ознайомитись із датою розгляду справи на сайті суду. Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчать про недобросовісність наданих йому процесуальних прав у вирішенні даного адміністративного протоколу, оскільки ОСОБА_1 жодного разу не з'явився до суду, станом розгляду справи не цікавився та до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не звертався.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що алкотестер продувати не буде та до наркології не поїде.
Провина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 440302 від 25 вересня 2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оглянутим у судовому засіданні відеозаписом, здійсненим за допомогою нагрудної камери поліцейського, яким складався протокол, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В свою чергу, ОСОБА_1 суду не надано достовірних доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та які б підтвердили його невинуватість у скоєнні правопорушення та поважність або наявність причин, які спонукали відмовитися від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши матеріали справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, те що частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеним.
Вирішуючи питання про вид і міру адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує обставини справи, особу винного, характер вчиненого правопорушення, обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, до яких, зокрема, відносяться вчинення правопорушення у стані сп'яніння, і вважає, що до нього слід застосувати стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки він посвідчення водія згідно доданої до протоколу довідки № 3322 від 26 вересня 2020 року не має.
Також відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Беручи до уваги наведене, керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити йому стягнення у вигляді штрафу на користь державі в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. С.Конопленко