Справа № 127/23086/20
Провадження № 3/127/8203/20
"17" грудня 2020 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання дитини, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з моменту пред'явлення виконавчого листа до виконання. Станом на 30.09.2020 борг становить 108991 грн.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. При цьому суд враховує, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З диспозиції частини третьої статті 183-1 КпАП слідує, що адміністративна відповідальність настає у разі повторного протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті. При цьому частиною першою зазначеної статті встановлена адміністративна відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а частиною другою - за несплату аліментів на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання дитини, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з моменту пред'явлення виконавчого листа до виконання та борг станом на 30.09.2020 становить 108991 грн.
На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення долучено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів. При цьому зі змісту вказаного розрахунку випливає, що за період з березня 2018 року по вересень 2020 року ОСОБА_1 щомісячно сплачував визначену йому суму аліментів. Натомість, сума аліментів, яка підлягає стягненню дорівнює нулю.
З метою усунення наявних в матеріалах справи розбіжностей щодо заборгованості зі сплати аліментів, а також для повного та об'єктивного дослідження обставин справи суд витребував матеріали виконавчого провадження для дослідження в судовому засіданні.
Проте в наданому суду виконавчому провадженні наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів аналогічний тому, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, зі змісту якого також слідує, що ОСОБА_1 щомісячно сплачував визначену йому суму аліментів.
Будь-яких інших об'єктивних відомостей, які б підтвердили наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів суду надано не було.
При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що зі змісту частини другої статті 251 КпАП випливає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, як суд вже зазначив вище, дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за частиною третьою статті 183-1 КпАП. Разом з тим, належним чином завірених копій постанов, якими було б підтверджено факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою або другою статті 183-1 КпАП протягом року, суду надано не було. А тому, суд вважає, що дії ОСОБА_1 було кваліфіковано неправильно.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Таким чином, здійснюючи аналіз наданих суду доказів у їх сукупності, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 183-1, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: