Справа № 127/10608/20
Провадження 6/127/361/20
11 грудня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 127/10608/20 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини,-
Представник заявника ОСОБА_3 надав суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 127/4686/20 про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини.
Клопотання мотивоване тим, що на сьогоднішній день наявні два протилежні судові накази про стягнення аліментів на одну дитину, які суперечать один одному, внаслідок чого відбувається подвійне стягнення аліментів на одну дитину одразу з обох батьків.
ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини. Наразі розгляд даної справи № 127/4686/20 знаходиться у Вінницькому міському суді Вінницької області та перебуває на стадії судових дебатів.
До закінчення розгляду судом справи про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини Вінницьким міським судом Вінницької області за заявою ОСОБА_2 було видано судовий наказ від 28.05.2020 року по справі № 127/10608/20 по стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини.
Таким чином, заявник вважає, що результати розгляду цивільної справи № 127/4686/20 про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини безпосередньо вплинуть на результати розгляду даної справи.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, визначений цією нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі виникає лише у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що перебуває у провадженні суду.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» в п. 33 роз'яснено, що неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку цивільного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки відсутні об'єктивні причини неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи про визначення місця проживання дітей та відібрання дитини, оскільки даний спір ніяким чином не впливає на розгляд спору між сторонами про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі з мотивів наявності іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства може мати місце, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість їх розгляду та з урахуванням предметів спору у цих справах, суд вважає, що клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
До того ж, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі суперечитиме принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 251, 252 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бегейми Михайла Олександровича про зупинення провадження у справі відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя