Справа № 152/1096/20
іменем України
10 грудня 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Дешевої В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про встановлення фактів та визнання права на земельну частку (пай),
28 вересня 2020 року ОСОБА_6 (далі - позивач-1), ОСОБА_3 (далі - позивач-2),ОСОБА_4 (далі - позивач-3) та ОСОБА_5 (далі - позивач-4) звернулися до суду із зазначеним вище позовом.
В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована в с.Пасинки Шаргородського району Вінницької області. Ще до того, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 .
Після смерті ОСОБА_7 залишилася спадщина, яка складається у тому числі, із права на земельну частку (пай), площею 2,60 умовних кадастрових гектара, на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, якана підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0513133, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 12 травня 1999 року за № 82, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 08 лютого 2000 року за №26.
Позивачі є спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_7 за законом, зокрема, позивач-1 є її онукою, а інші позивачі - дітьми. Спадщину після її смерті вони прийняли, однак оформити спадкові права на земельну частку (пай) позивачі не можуть через відсутність правовстановлюючого документу, у зв'язку з чим нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай).
Просять встановити факт своєчасного прийняття ними спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та визнати за кожним з них право на 1/4 частину спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , яке складається з земельної частки (паю) площею 2,60 умовних кадастрових гектара на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, який належав їй на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0513133, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 12 травня 1999 року за №82, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 08 лютого 2000 року за № 26.
В судовому засіданні представник позивача-2 адвокат Костриця В.С. підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, однак 16 грудня 2020 року від кожного з них надійшли до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, на позові наполягають, з підстав, зазначених у ньому (а.с. 55, 57, 59, 61).
Представник відповідача - Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак 19 жовтня 2020 року від представника Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області - сільського голови Бромірського С. до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнає (а.с. 63).
Заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Костриці Володимира Сергійовича, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зокрема підтвердили факт прийняття позивачами спадщини ОСОБА_11 , позаяк займалися її похороном, розпорядилися її майном та особистими речами, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини, об?єктивно оцінивши усі досліджені докази, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 33). Ще до того, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 26).
Після смерті ОСОБА_7 залишилася спадщина, яка складається у тому числі, із права на земельну частку (пай), площею 2,60 умовних кадастрових гектара, на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, якана підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0513133, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 12 травня 1999 року за № 82, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 08 лютого 2000 року за №26, що підтверджується листом Відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № З-131/0-0.40-289/152-20 від 25 лютого 2020 року (а.с. 35).
Позивачі є спадкоємцями зазначеного спадкового майна в порядку спадкування за законом, оскільки позивач-1 ОСОБА_6 є онукою ОСОБА_7 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого батька - ОСОБА_8 , а інші позивачі - ОСОБА_3 (позивач-2),ОСОБА_4 (позивач-3) та ОСОБА_5 (позивач-4) є її синами, що підтверджується: копією повторного свідоцтва про народження ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) серії НОМЕР_3 (а.с.24), копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (а.с.23), копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_8 № витягу 00025027755 від 20 грудня 2019 року (а.с.25), копією повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_8 серії НОМЕР_2 (а.с.26), копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 (а.с.28), копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 (а.с.30), копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_7 (а.с.32).
З довідки довідки Виконкому Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 02 січня 2019 року за № 3 вбачається, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована в селі Пасинки Шаргородського району Вінницької області. На день смерті разом зі спадкодавицею ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.34), що також підтверджується копіями по господарських книг (а.с. 40-43).
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру № 59860324 від 18 березня 2020 року, спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 не заводилася (а.с.39).
З метою оформлення своїх спадкових прав, позивачі звернулися до нотаріуса, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачам відмовлено, про що державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М. 16 червня 2020 року та 22 серпня 2020 року винесено відповідні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Причиною відмови є те, що неможливо встановити факт прийняття спадщини позивачами та відсутність правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) (а.с. 14-21).
Зазначений вище сертифікат на земельну частку (пай), виданий ОСОБА_7 , був втрачений, у зв'язку із чим у газеті «Шаргородщина» поміщено оголошення про втрату сертифікату та визнання його недійсним (а.с. 36-37).
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
У даній справі спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому відповідно, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу УРСР спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
За правилами ст. 548 ЦК України УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину - на земельну частку (пай) позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа - сертифіката на земельну частку (пай). Оскільки правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) було втрачено.
Згідно п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,
сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. № 899-IV, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку, в силу вимог ст. 126 ЗК України, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто свідоцтвом про право власності.
Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.
Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_7 у визначений законом спосіб не набула право власності на земельну частку (пай), що належала їй на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0513133, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 12 травня 1999 року за №82, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 08 лютого 2000 року за № 26; сертифікат втрачено, у зв'язку з чим нотаріусом відмовлено позивачам в оформленні спадщини на земельну частку (пай).
Згідно з п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємця у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємця з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Визнання за позивачами права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з заяви представника відповідача (а.с. 63), Пасинківська сільська рада Шаргородського району Вінницької області визнає обставини, викладені у позові та не заперечує щодо його задоволення.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд вважає, що позивачами доведено належними та допустимими доказами факт своєчасного прийняття ними спадщини ОСОБА_7 та визнання їх права на отримання у спадщину по 1/4 частині спадкового майна - земельної частки (паю), площею 2,60 умовних кадастрових гектара, на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, окрім того, на переконання суду, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачами, передбачений законом, а тому позов слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити факт своєчасного прийняття ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Визнати за ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право кожного на 1/4 частину спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , яке складається з земельної частки (паю) площею 2,60 умовних кадастрових гектара на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, який належав їй на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0513133, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 12 травня 1999 року за №82, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації від 08 лютого 2000 року за № 26.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18 грудня 2020 року.
Суддя І.В.Войнаровський