21.12.2020
Справа №146/1638/17
Провадження по справі №1-кп/150/9/20
21 грудня 2020 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у дистанційному режимі відеоконференції із Чернігівським районним судом Чернігівської області матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017020290000254 від 29.07.2017 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сліди Могилів - Подільського району Вінницької області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, раніше не судимої
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , українця, громадянина України із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- 24.04.2011 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, зі звільненням від відбуванням покарання відповідно до ст., ст.75, 104 КК України та встановленням іспитового строку 6 місяців;
- 08.11.2011 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст. 185 КК України до трьох років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 17.04.2013 року умовно-достроково, невідбутий термін покарання становить 1 рік 5 місяців 19 днів;
- 19.03.2014 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст. 185 України до трьох років двох місяців позбавлення волі
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Стороною обвинувачення - прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризик, визначений ухвалою про обрання запобіжного заходу, не відпав, зазначив, що у нього відсутнє постійне місце проживання. Термін дії ухвали закінчується 28 грудня 2020 року. Крім того, прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що у ОСОБА_5 міцні соціальні зв'язки. ОСОБА_5 зазначив, що він зареєстрований у житловому будинку, належному його батькам. Вирішення клопотання прокурора ОСОБА_3 щодо продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносять на розсуд суду.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_6 вирішення питання щодо клопотання, заявленого прокурором, про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , відносять на розсуд суду Не заперечують проти клопотання, заявленого прокурором, щодо продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Потерпілий ОСОБА_8 та його представник - адвокат ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Що стосується клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, ОСОБА_9 зазначив, що це є занадто м'яким запобіжним заходом, вважає, що відносно ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 та про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання, ґрунтуючись на наступних підставах.
Частиною 3 статті 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як свідчить реєстр матеріалів досудового розслідування №12017020290000254 від 29.07.2017 року, доданий до обвинувального акта, під час досудового розслідування згідно ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду від 31.07.2017 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали відповідно до вимог ч.1 ст.197 КПК України встановлено терміном 60 (шістдесят) діб.
Згідно ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 31.07.2017 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Згідно ухвал від 28.09.2017 року, 26.10.2017 року, 22.12.2017 року, 16.02.2018 року, 05.04.2018 року, 25.05.2018 року, 17.07.2018 року, 11.09.2018 року, 08.11.2018 року, 21.12.2018 року, 15.02.2019 року, 05.04.2019 року, 23.05.2019 року, 12.07.2019 року, 09.09.2019, 01.11.2019 року, 13.12.2019 року, 30.01.2020 року, 24.03.2020 року, 15.05.2020 року, 07.07.2020 року, 04.09.2020 року, 30.10.2020 року термін перебування під вартою ОСОБА_5 продовжено строком на 60 діб. Термін перебування під вартою ОСОБА_5 закінчується 28.12.2020 року.
Частиною 4 статті 176 КПК України встановлено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб. На досудовому розслідуванні ОСОБА_5 відповідно до встановленого законом порядку затримано 29.07.2017 року та повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину 30.07.2017 року, обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 надійшов для розгляду до суду.
Вище наведене свідчить про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); наявність у підозрюваного (обвинуваченого) постійного місця роботи, навчання, та інші, встановлені частиною 1 статті 178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Пунктом 5 частини 2 статті 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Строк дії ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 28.12.2020 року про продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 28.12.2020 року, у зв'язку із чим прокурор ОСОБА_3 клопоче про продовження строку зазначеного запобіжного заходу.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, а також наявність ризиків.
Так, підставою вважати, що ОСОБА_5 буде переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення тяжких корисливих злочинів - крадіжок, ОСОБА_5 по відбуттю строку покарання на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину.
При вирішенні питання про продовження терміну перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує вагомість наявних доказів про кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України (від 7 до 10 років позбавлення волі); його вік; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи.
Крім того, судом враховується, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, а також ризик вчинення обвинуваченим інших подібних кримінальних правопорушень у випадку не продовження терміну запобіжного заходу.
Крім того, судом враховується, що ОСОБА_5 не одружений, не має утриманців та міцних соціальних зв'язків, не має офіційного місця роботи та постійних джерел для існування, проживає за рахунок тимчасових заробітків, що є окремою підставою вважати, що він в подальшому може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Під час розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 зможе незаконно вплинути на свідків.
У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
При розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 та встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його можливість переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, суд вважає, що не може бути застосований інший запобіжний захід до ОСОБА_5 , оскільки, обрання іншого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1 ст.333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
На підставі вище викладено, суд дійшов висновку про наявність належних та достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатнім застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання, судом враховується наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, що кваліфікується за ст.187 ч.2 КК України, на досудовому розслідуванні вона повідомлена про підозру у вчиненні вказаного злочину, обвинувальний акт відносно неї надійшов до суду для розгляду, що свідчить про наявне обґрунтоване обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, суд виходить із того, що остання після вчинення злочину, в якому вона обвинувачується, переховувалась від органів досудового розслідування, намагаючись уникнути таким чином кримінальної відповідальності за вчинене діяння; ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак, по місцю реєстрації на проживає, часто змінюючи місце свого проживання, востаннє чотири рази змінила місце проживання. Зазначені обставини є підставами вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується.
Крім того, судом враховується, що у ОСОБА_4 відсутнє постійне місце роботи, постійний та регулярний заробіток, відсутні будь - які джерела доходів, що необхідні для проживання, тому з метою особистого збагачення ОСОБА_4 може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення.
Судом враховується, що у ОСОБА_4 є міцні соціальні зв'язки - одружена із ОСОБА_10 , виховує трьох малолітніх доньок, однак, за наявності сукупності вище викладених обставин суд задля запобігання ризикам, вказаним, передбаченим ст.177 КПК України, з врахуванням суспільного інтересу, який полягає у виконанні завдань, визначених статтею 2 КПК України, характеру та обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає за доцільне застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який на думку суду зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Частиною 5 статті 194 КПК України встановлено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч.6 ст.194 КПК України).
Крім того, з врахуванням того, що надані прокурором ОСОБА_3 докази, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, в силу положень ч.5 ст.194 КПК України суд приходить до висновку про зобов'язання обвинуваченої ОСОБА_4 прибувати до суду за першою вимогою, а також виконувати кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
На підставі наведенного, ст., ст.59, 63, 129 Конституції України, керуючись ст., ст.177, 199, 331, 369, 372 КПК України, суд-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , - задоволити.
Продовжити строк застосованого відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб: з 28 грудня 2020 року по 18 лютого 2021 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , - задоволити.
Продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк застосованого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) не відлучатися за межі м. Могилів - Подільський без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків прибуття до прокурора, суду за викликом, що обґрунтовується необхідністю полегшення працівникам поліції профілактичного нагляду за ОСОБА_4 задля недопущення нею спробам вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватись від органів слідства та суду;
2) повідомляти прокурора чи суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю полегшення працівникам поліції можливості виклику ОСОБА_4 для проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України вище зазначені обов'язки покласти на обвинувачену ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) діб, який обчислювати з дня проголошення ухвали, тобто, з 21 грудня 2020 року по 18 лютого 2021 року включно.
Копію ухвали надіслати до Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження в порядку, передбаченому ст., ст.284, 288, п.2 ч.2 ст.314, ч.6 ст.340, ст.417, п.3 ч.1 ст.346 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1