Справа №: 148/1833/20
18 грудня 2020 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В. розглянув матеріали, що надійшли з Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
До Тульчинського районного суду надійшов адміністративний матеріал, у якому зазначено, що 19.09.2020 о 07:58 год. ОСОБА_1 по вул. Процишина, у м. Ладижин Вінницька область, керував транспортним засобом Opel Kadett 1.4i, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, в стані алкогольного сп'яніння не перебував, погоджувався пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак поліцейські вимагали пройти огляд у медичному закладі, на що він погодився, однак в подальшому під тиском працівників поліції написав, що відмовляється пройти огляд.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець В.А. вину останнього у вчиненні правопорушення заперечила, посилаючись на те, що протокол складено неправомірно і з порушеннями.
Свідки зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення за неодноразовими викликами у судові засідання не з'явилися і відомостей про причини неявки суду не повідомили.
Крім того, адвокат Кравець В.А. двічі заявила клопотання про виклик у якості свідка ОСОБА_2 матері ОСОБА_1 , однак такі клопотання не підлягають задоволенню, оскільки остання є близьким родичем особи, що притягується до адміністративної відповідальності і є заінтересованою у результатах розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 2), направлення і акт огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3, 4), пояснення (а.с. 5 - 7), довідку (а.с. 8), оптичний диск з відеозаписом (а.с. 9), суд встановив наступне.
Частиною 1 статті 130 КУпАП, встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пункт 1.3 ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п. 1.9 ПДР України, встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підставі ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 за № 14, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив, суд встановив, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив: «Спиртне вживав вчора, від огляду відмовляюся».
Посилання ОСОБА_1 на те, що він відмовився від огляду під тиском працівників поліції, спростовується наявним при матеріалах диском з відеозаписом, де зафіксовано спілкування порушника з поліцейськими і відмова від огляду у присутності свідків. При цьому, жодного тиску до ОСОБА_1 не застосовувалося.
Відтак, пояснення і заперечення ОСОБА_1 суд сприймає як спосіб захисту, використаний з метою уникнення відповідальності.
Крім того, представник зазначила, що у посадової особи органу поліції, що склала протокол про адміністративне правопорушення були відсутні відповідні повноваження.
У відповідності до абзацу 2 пункту 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1408/27853 від 10.11.2015, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
Згідно посадової інструкції поліцейський ОСОБА_3 займає посаду начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 ГРПП Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області.
У розумінні пп. 2 п. 2 розділу І Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України від 15.05.2020 за № 443/34726, група реагування патрульної поліції (далі - ГРПП) - наряд патрульної поліції у складі не менше двох поліцейських, які в зоні оперативного реагування виконують завдання із забезпечення публічної безпеки і порядку, взаємодії з населенням, безпеки дорожнього руху, запобігання правопорушенням або подіям та їх припинення, оперативного реагування на них.
Відповідно до п. 5 Посадової інструкції, начальник сектору реагування патрульної поліції № 1 ГРПП Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, може виконувати обов'язки працівників ГРПП, інших нарядів чергової зміни, а також чергового, якщо це не перешкоджає виконанню ним функцій управління нарядами чергової зміни.
У зв'язку з чим, висновок представника ОСОБА_1 про відсутність у поліцейського ОСОБА_3 повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення, є передчасним і таким, що не базується на нормах права і фактичних обставинах справи.
Відтак, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому підлягає відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.
З врахуванням вимог ст. 33 - 35 цього ж Кодексу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Частиною 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки, з 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 420,40 грн. судового збору в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33, 40-1, 130, 283, 287, 289 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (рік).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), на користь держави суму судового збору 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області О.В. Саламаха