Справа № 148/2020/19
Провадження №2-о/148/16/20
Іменем України
16 грудня 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Галькевич І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами окремого провадження праву за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
В провадженні суду знаходиться вищевказана справа.
В судове засідання заявник та його представник не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, про причини їхньої неявки суд не повідомили.
Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання від нього, згідно якого він просить розглянути справу без участі представника Мінсоцполітики.
Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно наявного рекомендованого повідомлення, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що справу розглянути у відсутність заявника та його представника неможливо, суд вважає, що заяву слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Ухвалою суду від 28.10.2019 відкрито провадження у справі.
З моменту відкриття провадження у справі минув рік та не було проведено жодного судового засідання. В свою чергу, розгляд справи призначався до слухання неодноразово, в тому числі і на 19.10.2020 та 16.12.2020, однак ні заявник, ні його представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписка, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограма (а.с.217, 231, 234) повторно в судові засідання не з'явилися, а також не подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність.
Згідно ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч.8 ст.49 ЦПК України заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права та обов'язки сторін, крім випадків, передбачених у розділі IV цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
З огляду на наведене та той факт, що заявник та її представник не повідомили суд про причини своєї неявки, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що вони повторно не з'явилась до суду без поважних причин.
Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, відповідно до зазначеної норми закону залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки в даному випадку заявника в судове засідання є можливим лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення заявника про час та місце судового засідання; повторної неявки заявника в судове засідання; ненадходження від заявника заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому, діюче цивільне процесуальне законодавство не пов'язує обов'язок суду залишити заяву без розгляду з поважністю повторної неявки заявника в судове засідання, яке в даному випадку до уваги не береться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.09.2020 у справі № № 658/1141/18 роз'яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Таким чином, неявка в судові засідання заявника та його представника, які вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду заяви, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги, що заявник та його представник, будучи належним чином повідомленими про час, день і місце судових засідань повторно не з'явились до суду, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, враховуючи розумність строків розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою заявника та його представника у судове засідання.
Залишення позову без розгляду не позбавляє заявника права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: