Справа № 131/1439/20
Провадження № 1-кс/131/349/2020
15.12.2020м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши в м. Іллінці, без застосування фіксування процесуальної дії за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів клопотання ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в рамках кримінального провадження № 12015020150000175, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України,-
14 грудня 2020 р. ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а саме просить накласти арешт на будівлю площею 42,38 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування даного клопотання заявник посилається на зміст висновку експерта від 12.06.2018 р. № 82 про проведення судової будівельно-технічної експертизи на виконання постанови слідчого у кримінальному провадженні № 12015020150000175, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання ОСОБА_2 , дослідивши додані копії матеріалів кримінального провадження доданих до клопотання, дійшов висновку.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Змістом частини 2 даної статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями частини 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Виходячи з цього, для арешту на майно особи необхідно встановити правову підставу для накладення такого арешту, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення (обґрунтована підозра), розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до вимог цього кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що арешт може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого на осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Разом з цим, в клопотанні не вказується і до нього не долучено належних та допустимих доказів того, що майно на яке слід накласти арешт належало чи належить підозрюваному по кримінальному провадженню або особам, які в силу Закону повинні нести за нього цивільну відповідальність. Крім того, заявником не долучено доказів, що в даному кримінальному провадженні, будь кому пред'явлено про підозру у скоєнні злочину, що вона є по справі потерпілим. Конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним цим майном не долучені.
Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).
Разом з цим, у клопотанні не вказано чи є це майно предметом злочинного посягання, чи вилучено воно, чи визнано речовим доказом.
Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.
Проте, клопотання заявника взагалі не містить відомостей про вартість майна на яке вона просить слідчого суддю накласти арешт, відповідних доказів щодо цього до клопотання не долучено.
Відповідно до частини 3 статті 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Змістом статті 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За приписами пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Відповідно до частини 3 статті 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Наведені недоліки унеможливлюють повний, всебічний, об'єктивний та своєчасний розгляд клопотання, а тому воно підлягає поверненню заявнику для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 26, 170-172, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в рамках кримінального провадження № 12015020150000175, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України, повернути заявнику для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: