Справа № 128/2462/20
Іменем України
21 грудня 2020 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 28.07.2005 року, за свого життя, ОСОБА_2 , мати позивача, склала заповіт, яким заповіла позивачу усе своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, а також все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
Позивач після смерті матері у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину, а після закінчення 6-місячного строку - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Після смерті ОСОБА_2 були й інші потенційні спадкоємці - рідні брат і сестри - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мали право на обов'язкову частку у спадщині, як непрацездатні діти спадкодавця (на день смерті матері вони були пенсіонерами).
Однак, всі вони подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини, у зв'язку з чим позивач являється єдиним спадкоємцем, який має право на отримання всього спадкового майна.
На частину майна, яке належало померлій ОСОБА_2 нотаріусом було видано позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та зареєстровано за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0862 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та на земельну ділянку площею 3,3733 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Однак, постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовської Л.М. від 06.12.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 0520684203:02:003:0047, за цією ж адресою, призначеною для його обслуговування.
Причиною відмови у видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок стало те, що відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 11.04.1989 року № НОМЕР_1 , виданого виконкомом Некрасовської сільської Ради народних депутатів, дане домоволодіння належить колгоспному двору, головою якого являлась ОСОБА_2 . Водночас, таке свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок не є документом, що свідчить про перебування його у власності саме померлої ОСОБА_2 , так як двір є колгоспним.
Належність домоволодіння колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 підтверджується відповідним записом у старому технічному паспорті, складеному в 1989 році.
За отриманою від Некрасівської сільської ради Вінницького району інформацією, згідно із відомостями погосподарських книг за 1986-1990 роки, 1991- 1995 роки головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 була саме мати позивача - ОСОБА_2 . Інших членів колгоспного двору станом на 15.04.1991 року, дату припинення колгоспних дворів в Україні, не було.
Відповідно до даних оновленого технічного паспорту на будинковолодіння під АДРЕСА_1 воно складається із: житлового будинку «А» з верандою «а» загальною площею 49 кв.м., сараїв «Б», «б» і «б1», літньої кухні «В», погребу з шиєю «Г», погребу «Д», вбиральні «Е», воріт з хвірткою та огорожею. Всі вказані об'єкти збудовані за життя спадкодавця, об'єкти самочинного будівництва відсутні.
Крім того, померлій ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №192500 від 25.06.2010 року на праві власності належала земельна ділянка за адресою цього ж домоволодіння ( АДРЕСА_1 ) площею 0,25 га (кадастровий номер: 0520684203:02:003:0047), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Однак, відсутність у нотаріуса можливості зареєструвати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями тягне за собою і неможливість оформити право власності на земельну ділянку, яка призначена для їх обслуговування, оскільки відповідно до чинного законодавства (ст. 1225 ЦК України, ст. 120 ЗК України) саме до спадкоємців житлового будинку, будівель чи споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, призначеною для їх обслуговування.
За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить: визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок «А» з верандою «а», сараї «Б», «б» і «б1», літня кухня «В», погріб з шиєю «Г», погріб «Д», вбиральня «Е», ворота з хвірткою та огорожа); визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 0,25 та (кадастровий номер: 0520684203:02:003:0047), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В підготовче судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мазур О.В. не з'явився, направив суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги своєї довірительки підтримує, змін та доповнень не має, просить суд їх задоволити. Також, разом із вказаною заявою представником надано оригінал квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., оскільки ухвалою судді від 18.09.2020 року їй зменшено розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до ухвалення судового рішення в даній справі позивачу сплатити судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Представник відповідача Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Відзив на позовну заяву позивача відповідачем у встановлений судом строк не подавався, а тому відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, оглянувши копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
28.07.2005 року ОСОБА_2 вчинила заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, а також все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла позивачу по справі (а.с. 11). Даний заповіт був посвідчений секретарем Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 19.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Некрасове, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 0520684203:02:003:0047, за цією ж адресою, призначеною для його обслуговування, що належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 192500 від 18.11.2020 року (а.с. 26 - 27).
Будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 11.04.1989 року, виданому їй як голові колгоспного двору (а.с. 15).
З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 (а.с. 57 - 82) вбачається, що позивач після смерті матері у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину, а після закінчення 6-місячного строку - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Після смерті ОСОБА_2 були й інші спадкоємці - рідні брат і сестри - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мали право на обов'язкову частку у спадщині, як непрацездатні діти спадкодавця (на день смерті матері вони були пенсіонерами). Всі вони подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини, у зв'язку з чим позивач являється єдиним спадкоємцем, який має право на отримання всього спадкового майна.
На частину майна, яке належало померлій ОСОБА_2 нотаріусом було видано позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та зареєстровано за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0862 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та на земельну ділянку площею 3,3733 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 30 - 31).
Однак, постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовської Л.М. від 06.12.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 0520684203:02:003:0047, за цією ж адресою, призначеною для його обслуговування (а.с. 12).
Причиною відмови у видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок стало те, що відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 11.04.1989 року № НОМЕР_1 , виданого виконкомом Некрасовської сільської Ради народних депутатів, дане домоволодіння належить колгоспному двору, головою якого являлась ОСОБА_2 . Водночас, таке свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок не є документом, що свідчить про перебування його у власності саме померлої ОСОБА_2 , так як двір є колгоспним.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 та ст. 123 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року за № 20, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Належність домоволодіння колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 підтверджується відповідним записом у старому технічному паспорті, складеному в 1989 році (а.с. 16 - 19).
За отриманою від Некрасівської сільської ради Вінницького району інформацією, згідно із відомостями погосподарських книг за 1986-1990 роки, 1991- 1995 роки головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 була саме мати позивача - ОСОБА_2 . Інших членів колгоспного двору станом на 15.04.1991 року, дату припинення колгоспних дворів в Україні, не було (а.с. 13 - 14).
Відповідно до даних оновленого технічного паспорту на будинковолодіння під АДРЕСА_1 воно складається із: житлового будинку «А» з верандою «а» загальною площею 49 кв.м., сараїв «Б», «б» і «б1», літньої кухні «В», погребу з шиєю «Г», погребу «Д», вбиральні «Е», воріт з хвірткою та огорожею. Всі вказані об'єкти збудовані за життя спадкодавця, об'єкти самочинного будівництва відсутні (а.с. 20 - 25).
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Ч.1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають ті особи, які визначені у заповіті.
Встановленим фактам відповідають правовідносини, визначені національним законодавством та такі, що захищають порушені, невизнані або оспорюванні права, а саме майнові права позивача щодо спадкового майна підлягають судовому захисту шляхом визнання права на підставі ст.ст.1223, 1268 ЦК України (спадкування за заповітом).
За даних обставин суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 328, 1218, 1223, 1225, 1268 - 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 82, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок «А» з верандою «а», сараї «Б», «б» і «б1», літня кухня «В», погріб з шиєю «Г», погріб «Д», вбиральня «Е», ворота з хвірткою та огорожа).
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520684203:02:003:0047, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.І. Бондаренко