Справа № 282/1280/20
Провадження № 2/282/385/20
21 грудня 2020 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді: Вальчук В. В.
при секретарі судового засідання: Демчук В. І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт.Любар у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", позивач, банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 30.08.2016 року, обґрунтовуючи підставність позову тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем було укладено вищевказаний кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, утім в порушення узятих на себе зобов'язань станом на 11.10.2020 року допустив заборгованість за договором, в розмірі 37988,01 грн., з яких: 27245,82 грн. заборгованість за тілом кредита; 10692,19 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 50 грн. нарахована пеня, які у добровільному порядку не погашає, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд присудити із відповідача.
Ухвалою Любарського районного суду від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.
У визначений судом строк відповідач відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що згідно із Статутом АТ КБ «ПриватБанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
Із оглянутого судом договору про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки від 30.08.2016 року, ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку.
Вказаний договір разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком Договір про надання банківських послуг.
На підставі вказаного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, якими він обґрунтовував свої вимоги вбачається, що станом на 11.10.2020 року відповідач допустив заборгованість за договором, в розмірі 37988,01 грн., з яких: 27245,82 грн. заборгованість за тілом кредита; 10692,19 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 50 грн. нарахована пеня, який підписаний представником ПриватБанку без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують (а.с.10-13).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Кредитна платіжна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, які поміщаються зазначеним банком на картковий рахунок, тобто кошти надані банком клієнту в кредит (у межах кредитної лінії).
З аналізу загальних норм, зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику грошових коштів, згідно умов кредитного договору.
Ураховуючи вищевказані норми слід дійти висновку, що зобов'язання за договором виникають з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника зазначених ним у заяві чи надання йому кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що для надання послуг Банк видає клієнту картку, її вид визначається в заяві та Пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Дата укладення договору є дата отримання картки.
Документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували надання можливості позичальнику ОСОБА_1 мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі та відкриття рахунку, оскільки надана позивачем довідка про видачу на ім'я відповідача кредитної картки (а.с.14), не є належним та допустимим доказом, оскільки вона підписана представником ПриватБанку самостійно без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують та не є доказом передачі кредитодавцем позичальнику грошових коштів, згідно умов кредитного договору.
Також позивачем не було надано оригіналу розписки про отримання відповідачем платіжної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі для доступу до грошових коштів обумовлених Договором №б/н від 30.08.2016 року, оскільки їх надання не передбачено цією банківською установою.
Отож підстав вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з подачею Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приват-Банку та підписанням договору про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки, відсутні.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу конкретного кредитного ліміту.
Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», отож не доведено, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, (правова позиція Верховного Суду від 03.07.2019, у справі № 342/180/17/14-131цс19, Великої Палати).
При цьому, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 справа № 703/3063/18, провадження № 61-11260св19.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити у повному обсязі.
Розподіл витрат суд здійснює згідно Глави 8 ЦПК України, а так як в задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на його рахунок.
Керуючись ст.1046, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 83, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 280, 281 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місце знаходження: вул.Грушевського,1-Д, м.Київ, 01001; ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: В. В. Вальчук