Справа № 282/1765/19
Провадження № 2/282/120/20
16 грудня 2020 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого-судді: П.І. Гуцала
за участю секретаря судового засідання: Г.М. Войтович
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу,-
Позивач вказує на те, що 03.10.2019 року між адвокатом Попель Д.В. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги по справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Цього ж дня було укладено додаткову угоду №1 до Договору від 03.10.2019 року, в якій зазначено, що загальна вартість гонорару адвоката за надання правової допомоги по справі становить 4000 гривень.
Грошові кошти за надання правової допомоги у сумі 4000 гривень ОСОБА_2 було передано адвокату Попель Д.В., що підтверджується квитанцією до прибутково касового ордера №021 від 03.10.2019 року.
Заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини була подана до Голосіївського районного суду м. Києва 07.10.2019 року засобами поштового зв'язку.
Судовим наказом судді Чередніченко Н.П., Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019 року стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 українця, гр. України, уродженця с. Старий Любар, Любарського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Заява про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2019 року була направлена до Любарського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області засобами поштового зв'язку.
19 листопада 2019 року державним виконавцем Любарського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60635445 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Правова допомога ОСОБА_2 була надана відповідно до умов Договору у повному обсязі, що підтверджується актом приймання передачі наданих послуг №1 від 10.12.2019 року.
Жодних претензій ОСОБА_2 до адвоката стосовно наданих послуг по наданню правової допомоги не має.
Саме тому позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 українця, гр. України, уродженця с. Старий Любар, Любарського району Житомирської області, на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на надання правової допомоги у сумі 4000 гривень.
Позивач та її представник у судове засідання на розгляд справи не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Від представника позивача адвоката Попель Д.В., надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
03 жовтня 2019 року між адвокатом Попель Дмитро Володимирович та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги.
03 жовтня 2019 року між адвокатом Попель Дмитро Володимирович та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.10.2019 року. Згідно п. 1 додаткової угоди, вона укладена з метою визначення порядку оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за наданя правової допомоги про стягнення аліментів на дитину: адвокат зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції - Голосіївський районний суд м. Києва. Пунктом 2.1 договору визначено розмір оплати наданих послуг, загальний розмір яких складає 4000 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 021 від 03.10.2019 року, адвокат Попель Д.В., отримав від ОСОБА_2 4000 грн., на підставі договору про надання правової допомоги від 03.10.2019 року.
15 жовтня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва по справі № 752/20990/19 ухвалено судовий наказ про стягнення із ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - аліменти у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи із 26.09.2019 року і до повноліття дитини. Також ухвалено стягнути із ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 192,10 грн.
11 листопада 2019 року ОСОБА_2 подано до Любарського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області заяву про відкриття виконавчого провадження.
19 листопада 2019 року державним виконавцем Любарського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області Пахомовою Ю.А., відкрито виконавче провадження ВП № 60635445 з примусового виконання судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва № 752/20990/19.
10 грудня 2019 року між адвокатом Попель Дмитро Володимирович та ОСОБА_2 укладено акт приймання передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.10.2019 року на суму 4000 грн., у якому зазначено про відсутність претензій клієнта до адвоката стосовно наданих послуг.
Відтак судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 , та адвокатом Попель Д.В., укладено договір про надання правової допомоги з метою стягнення аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 , провела в повному обсязі оплату послуг адвоката та в подальшому сторони договору склали акт приймання передачі виконаних робіт та погодили відсутність претензій до їх якості.
Частиною першою та другою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Питання судових витрат у цивільному процесі врегульовано главою 8 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вказаними нормами цивільного процесуального кодексу України чітко передбачено, що ухвалюючи судове рішення за наслідками судового розгляду конкретної справи, суд, залежно від того на чию користь його ухвалено та залежно від обставин справи приймає рішення про розподіл судових витрат між сторонами, зокрема витрат на правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України також передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Вказана норма також не обмежує сторону по справі у розмірі судових витрат вказаних у попередньому розрахунку, оскільки також передбачена можливість подачі доказів понесених судових витрат, які одна сторона просить стягнути з іншої шляхом подання відповідної заяви до закінчення судових дебатів, або ж протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, у судовому наказі зазначаються: сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
З досліджених судом матеріалів чітко встановлено, що Голосіївським районним судом м. Києва при ухваленні судового наказу від 15.10.2019 року задоволено вимоги ОСОБА_2 , щодо стягнення із ОСОБА_4 , аліментів на утримання дитини, а також судом вирішено питання стосовно стягнення із останнього судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вказана норма передбачає можливість звернення до суду, який ухвалив відповідне рішення із заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В даному випадку, позивачем та її представником не надано суду жодних доказів, які б вказували на те, що Голосіївським районним судом м. Києва при ухваленні судового наказу від 15.10.2019 року за заявою ОСОБА_2 , не вирішено питання судових витрат на правничу допомогу (в разі, якщо такі вимоги ставились на вирішення суду).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, на підставі норм ЦПК України проаналізованих вище, суд вважає за доцільне зазначити, що витрати, які просить стягнути позивач мали б бути поставлені на вирішення Голосіївського районного суду м. Києва при ухваленні судового наказу від 15.10.2019 року за заявою ОСОБА_2 , так як саме за наслідками розгляду справи Голосіївським районним судом м. Києва позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу.
Більш того, позивачем та її представником не надано жодного доказу, що Голосіївським районним судом м. Києва при ухваленні судового наказу від 15.10.2019 року не вирішено клопотання (заяви) ОСОБА_2 , про стягнення відповідних судових витрат.
Витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні
А тому, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 , представник: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 10, 76, 78, 79, 81, 133, 134, 137, 141, 160, 168, 211, 258, 259, 263-265, 270, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 , представник: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити в повному обсязі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 21 грудня 2020 року.
Суддя П.І. Гуцал